Чеська мова
Чеська мова (чеськ. čeština, [че́штіна]) — мова чехів, одна зі слов'янських мов. Належить до західнослов'янської групи; найближча до словацької мови, з якою вона об'єднується в чесько-словацьку підгрупу[1][2][3].
| Чеська мова | |
|---|---|
| čeština, český jazyk | |
 | |
| Поширена в | Чехія Воєводина (Сербія) |
| Регіон | Центральна Європа |
| Носії | 9,5 млн (2001) |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Державна |  Чехія |
| Офіційна |  Європейський Союз |
| Регулює | Інститут чеської мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | cs |
| ISO 639-2 | cze (B) ces (T) |
| ISO 639-3 | ces |
Загальна кількість носіїв чеської мови у світі перевищує 10,62 млн., з них у Чехії - 10,40 млн. (2012). Невеликі групи носіїв чеської мови живуть також у Словаччині, Австрії, Росії, Хорватії, у низці країн Західної Європи, у США, Канаді, Аргентині, Австралії та інших країнах. Є офіційною мовою Чехії і однією з 24 офіційних мов Європейського союзу (з 2004 року)[4][5]. У ряді держав Центральної та Східної Європи, в яких чехи, як правило, розселені компактно (Австрія, Боснія та Герцеговина, Хорватія та Словаччина), для чеської передбачена можливість набуття статусу регіональної мови.
В основі писемності чеської мови лежить латинська абетка. Перші пам'ятники чеської писемності відносяться до кінця XIII століття[6]. В історії чеської літературної мови виділяють давньочеський (до 1500 року), старочеський (до першої половини XVIII століття) та новочеський (з другої половини XVIII століття) періоди[7].
Історія
Перші письмові пам'ятки чеської мови датуються 12-м століттям[8]. Чеська мова і культура активно розвивалася в час Карла IV[9]. У 15-16-му століттях стабілізувалася літературна чеська, зокрема завдяки Яну Гусу, який систематизував використання діакритичних знаків, а у 1533 р. з'явилася перша чеська граматика[10]. Але згодом, під впливом австрійського панування, німецька мова почала переважати і витіснила чеську в міському середовищі.
Повноцінне відродження чеської мови розпочалося у середині 19-го століття, після революції 1848 р. Однією з передумов цьому було скасування кріпацтва в останній третині 18-го століття.[11] Процес відродження мови тривав 100—150 років.
Діалекти
Виокремлюють три або чотири діалекти з поділом власне чеського на кілька говірок:
- Власне чеський діалект, який охоплює західну частину Чехії з м. Прага (територія між Південно-Західною Польщею, Німеччиною й Австрією). Цей діалект поділяється на чотири групи говірок: середньочеські (центр — м. Прага); східночеські; західночеські; південночеські.
- Ганацький (моравський) діалект (центр — м. Брно).
- Ляський (сілезький) діалект, який поширений у північно-східній частині Чехії уздовж кордону з Польщею.
Деякі вчені виділяють ще й моравсько-словацький діалект, який, за наведеною вище класифікацією є східною частиною ганацького (моравського) наріччя.
Фонетика
Голосні звуки. В чеській мові розрізняють довгі та короткі голосні. Якість голосного не залежить від його позиції у слові, від наголосу, типу складу, темпу мовлення. Короткі голосні дещо коротші, ніж наголошені українські, а чеські довгі голосні вимовляються приблизно вдвічі довше, ніж короткі. Чеські ненаголошені голосні не редукуються. Чеські голосні під наголосом не подовжуються. Систему голосних доповнюють дифтонги — [ou], [eu], [au].
Приголосні звуки. На відміну від української мови, у якій більшість приголосних можлива і в м'якому, і в твердому варіанті, у чеській мові всі приголосні звуки, за винятком кількох, тверді. До м'яких приголосних належать [j] (у чеській орфографії j), [ɟ] (ď), [c] (ť), [ɲ] (ň). Наявний фрикативний звук [ɦ] (h). Носіями складу можуть бути приголосні [r], [l] (а в поодиноких випадках і [m], [n]) у позиції між приголосними (prst, krk, vlna) або в кінці слова (nesl, sedm).
Наголос. Наголос сталий — на першому складі.
Графіка
Абетка
| Літера | Назва літери | Звук у чеській мові | Приблизний український відповідник | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| A a | a | [a] | а | |||||
| Á á | dlouhé á | [a:] | а довге | |||||
| B b | bé | [b] | б | |||||
| C c | cé | [c] | ч | Č č | čé | [tʃ] | ц | |
| D d | dé | [d] | д | |||||
| Ď ď | ďé | [dʲ] | дь | |||||
| E e | é | [e] | е | |||||
| É é | dlouhé é | [e:] | е довге | |||||
| Ě ě | ije | [je] | є | |||||
| F f | ef | [f] | ф | |||||
| G g | gé | [g] | ґ | |||||
| H h | há | [h] | г | |||||
| Ch ch | chá | [χ] | х | |||||
| I i | í | [i] | і | |||||
| Í í | dlouhé í | [i:] | і довге | |||||
| J j | jé | [j] | й | |||||
| K k | ká | [k] | к | |||||
| L l | el | [l] | л | |||||
| M m | em | [m] | м | |||||
| N n | en | [n] | н | |||||
| Ň ň | eň | [nʲ] | нь | |||||
| O o | ó | [o] | о | |||||
| Ó ó | dlouhé ó | [o:] | о довге | |||||
| P p | pé | [p] | п | |||||
| Q q | kvé | [kv] | кв | |||||
| R r | er | [r] | р | |||||
| Ř ř | eř | [r̝] | р | |||||
| S s | es | [s] | с | |||||
| Š š | eš | [ʃ] | ш | |||||
| T t | té | [t] | т | |||||
| Ť ť | ťé | [tʲ] | ть | |||||
| U u | ú | [u] | у | |||||
| Ú ú | dlouhé ú | [u:] | у довге | |||||
| Ů ů | ů s kroužkem | [uo] | уо | |||||
| V v | vé | [v] | в | |||||
| W w | dvojité vé | [v] | в | |||||
| X x | iks | [ks], [gz] | кс, ґз | |||||
| Y y | ypsilon | [y] | и | |||||
| Ý ý | dlouhé ypsilon | [ɪː] | и | |||||
| Z z | zet | [z] | з | |||||
| Ž ž | žet | [ʒ] | ж |
Граматика
Лексика
Список Сводеша для чеської мови
|
|
Приклад
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Чеська мова |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чеська мова |
«Заповіт» Тараса Шевченка чеською мовою у перекладі Яна Туречека-Їзерського):
Až já umřu, pochovejtemě kdes na mohyle,vprostřed stepi nedohledné.v Ukrajině milé,aby lány širých polí,Dněpr, srázy stinnébylo vidět, bylo slyšet,s hukotem jak plyne.Až ponese z Ukrajinynepřátel krev zlobnou...tehdy i já rozloučím sese svou zemí rodnou,opustím své milé, lány —duch se k bohu vrátís modlitbou... Však do té chvíle —nechci boha znáti.Pochovejte a vstávejte,zlomte pouta v boji,nepřátelskou zlobnou krvízkropte volnost svoji.Na mě v rodině své velké,v svazku volném, novémvzpomeňte si potom jednounezlým, tichým slovem. |
Джерело: Т. Г. Шевченко, «Заповіт» мовами народів світу, 1964, (с. 74—75.)
Див. також
Примітки
Література
- Даниленко Людмила Іванівна. «Чесько-український словник. Сучасна ділова мова» (2000).
- «Praktický česko-ukrajinský slovník. Ekonomika. Finance. Obchod» (Чехія, 2000).
- «Ukrajinsko-český slovník. Ekonomika. Finance. Obchod» (Чехія, 2004).
Посилання
- Чеська мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Чеська мова на сайті Ethnologue: Czech. A language of Czech Republic (англ.)
- Чеська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Czech [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Чеська мова на сайті WALS Online: Language Czech [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
