Боян (товариство)

Назву товариства взято від імені співця, згадуваного у «Слові о полку Ігоревім»^[2].

Заснування «Львівського Бояну» стало поштовхом до утворення мережі філій у багатьох містах Західної України. Товариства мали на меті підтримувати розвиток української музичної культури та хорового співу, а також опікувалися музичною освітою та нотодруком. На початках «Бояни» об'єднували аматорів, згодом стали важливими осередками діяльності відомих диригентів, композиторів, музикантів і педагогів. При товариствах діяли хори, музичні школи, нотні бібліотеки та видавництва, оркестрові гуртки. Боянівці влаштовували різноманітні вечори, концерти, конкурси, передовсім, шевченківські.

У 1903 році відбувся установчий з'їзд регіональних «Боянів», який створив Союз співацьких і музичних товариств.

На початках в центрі уваги було збереження і плекання української пісні — ідея, що стала одним із головних поштовхівдо утворення хорового товариства «Боян».

Впродовж усієї діяльності «Боянів» тривала полеміка довкола трьох головних питань статусу і мети товариства:

  репертуар — лише українськіпісні (народні й авторські) чи широкий обсяг національної та світової хорової та вокально-інструментальної літератури;

  ціль — спів повинен бути одним із засобів розгортання національногоруху чи хор покликаний піклуватися проестетичний розвиток музичного мистецтва;

  статус — добровільне аматорське товариство чи професійний хор^[3].

Фактично ж, хорове товариство «Львівський Боян» та його філії стали першою в Галичині спробою організувати українську музично-концертну інституцію (в силу традиції та можливостей, у своїй практичній діяльності вона зосередилася, головно, на вокальній творчості).

• Львівський Боян — заснований в 1891 році, голова Володимир Шухевич
• перемишльський — заснований в 1891 році
• бережанський — музично-хорове товариство та його хор заснували в 1892 році Денис Січинський, Андрій Чайковський і Василь Яворський
• Коломийський Боян — заснований у 1895 році.
• Буковинський Боян — заснований в 1899 році.
• Тернопільський Боян — музичне товариство та його хор заснували в 1901 році Іван Левицький, Омелян Терлецький та Ісидор Мидловський
• Дрогобицький Боян— хор, заснований у 1901 році
• стрийський — заснований у 1901 році, перший голова Євген Олесницький.
• станіславівський Боян (сучасне місто Івано-Франківськ) — заснований 1895 року.
• перемишлянський — заснований бл. 1906 р.
• бориславський — заснований у 20-х рр. ХХ ст.
• золочівський — заснований 1903 р.
• чортківський — заснований 1898 р.
• болехівський — заснований бл. 1908 р.
• бродівський — заснований 1923 р., голова Михайло Осадца
• бучацький — заснований, бл. 1906 р.
• заставнівський — заснований І. Омельським 1901 чи 1906 р.
• копичинецький — діяв у 30-х рр. ХХ ст.
• підгаєцький — заснований бл. 1926 р.
• самбірський — дів у 20-30 рр. ХХ ст., його заснованики Богдан П'юрко та Юліан Нижанківський
• снятинський — заснований 1901 р., голова О. Огоновський
• яворівський — заснований, ймовірно, у 30-х рр. ХХ ст. з ініціативи В. Неділка.

Крім перерахованих товариств, «Бояни» діяли і в інших містах Західної України, Наддніпрянщини, зокрема, в Києві (1905) та Полтаві (бл. 1910).

• Боян (українське співоче товариство в Сіднеї)
• Echo-Macierz

• Волинець Н. «Боян» бережанський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 181. — ISBN 966-528-197-6.
• Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини XIX століття. — Київ, 1996.
• Людкевич С. У 40-річчя Львівського Бояну // Діло. — 1932. — Ч. 51—54.
• Медведик П. «Боян» тернопільський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 181. — ISBN 966-528-197-6.
• Ханик Л. Р. Історія хорового товариства “Боян” / Львів: Вищий державний музичний інститут ім. М. В. Лисенка, 1999. - 123 с.
• Ясіновський Ю. П. «Боян» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 361—362. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Це незавершена стаття про Україну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.