Вороний Юрій Юрійович

Народився в 1895 році в селі Журавці Полтавської губернії (нині Варвинської громади Прилуцького району Чернігівської області) у родині українського вченого, професора математики Варшавського університету Георгія Вороного.

1913 року вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві, але перервав навчання, бо в роки Першої світової війни як студент-медик працював у перев'язувальному загоні Червоного Хреста.

Будучи студентом добровільно вступив до перев'язувального загону військ Центральної Ради. 16 січня 1918 року Юрій Вороний брав участь в бою під Крутами. Його дружина Нечаївська Віра Йосипівна була членом Центральної Ради від жіноцтва^[2].

1921 року закінчив Київський медичний інститут і став аспірантом кафедри хірургії. Після закінчення аспірантури його призначили асистентом Харківського медичного інституту, де він працював у 1926-1931 роках під керівництвом Володимира Шамова.

У 1931–1934 роках працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а потім — старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові.

У 1936–1941 роках завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту.

Під час німецько-радянської війни опинився на території, окупованій німцями, і був депортований за кордон.

Після повернення на батьківщину натрапив на заборону займатися викладанням хірургії у Харкові, тому переїхав у Житомир, де протягом 1944–1950 років працював лікарем-урологом міської та обласної лікарень.

З 1950 року жив у Києві, у 1950—1953 роках керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а у 1953—1960 роках таким же відділенням Київського інституту гематології та переливання крові. У 1953 році очолив Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії.^[3]

Помер у 1961 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Подружжя мало двох дітей: сина 1918 року народження та доньку (нар. 1926).^[3]

У 1930 році Вороний у Харкові вперше пересадив нирку собаці, зшивши судини шиї та донорської нирки^[4].

3 квітня 1933 року, працюючи головним лікарем у Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки в лікарні Харкова, коли проходив там стажування. Звіт про цю операцію був опублікований в італійському журналі «Minerva Chirurgica»,^[5] в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині.^[6], хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин.^[7] Про результати дослідження також було повідомлення в іспанському журналі «El Siglo Medico» (1936).^[8]

На честь Юрія Вороного названі:

• вулиця Хірурга Вороного в Херсоні з 2016^[9];
• вулиця Юрія Вороного в Житомирі з 2023^[10].

• «Агапіт», український історико-медичний журнал
• Surgeon Yurii Voronoy (1895—1961) — a pioneer in the history of clinical transplantation: in Memoriam at the 75th Anniversary of the First Human Kidney Transplantation [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.] by Edouard Matevossian, Hans Kern, Norbert Huser, Dietrich Doll and oth. (Department of Surgery, Klinikum Rechts der Isar, Technische Universität of Munich, Germany) // Transplant International — ISSN 0934-0874. European Society for Organ Transplantation — 2009. — c. 1132—1139 (англ.)
• History of nephrology: Ukrainian aspects / by Dmytro Khadzhynov and Harm Peters [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
• Кляп С. І. Ю. Ю. Вороний і його роль в становленні трансплантації нирок [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] Благодійний фонд імені Георгія Вороного
• Юрій Юрійович Вороний — Піонер клінічної трансплантології [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — HAH України, К.: 1998, с. 206—209.
• Пиріг Л. А., Перцева Ж. М. Юрій Юрійович Вороний / Енциклопедія сучасної України, Т.4, 2005.
• Хірург Вороний, який вперше пересадив нирку людині: українізатор і учасник бою під Крутами [Архівовано 31 липня 2020 у Wayback Machine.] bbc.com/ukrainian
• Voronoy Y. Sobre el bloqueo del aparato reticulo-endothelial del hombre en algunas formas de intoxicacion por el sublimado y sobre la transplantacion del rinon cadaverico como metodo de tratamiento de la anuria consecutive a aquella intoxicacion. El Siglo Med 1936; 97: 296 (ісп.)
• Stefoni S., Campieri C., Donati G., Orlandi V. The history of clinical renal transplant. — J Nephrol 2004, #17, pp. 475—478(англ.)
• D.N.H.Hamilton and W.A.Reid, «Yu.Yu.Voronoy and the First Human Kidney Allograft» Surgery, Gynecology & Obstetrics 159, no. 3 [September 1984]: 289-94 (англ.)
• Tatyana I. Ulyankina, "Origin and Development of Immunology in Russia, " Cellular Immunology 126, no. 1 (March 1990): 227-32
• David Hamilton. A History of Organ Transplantation: Ancient Legends to Modern Practice. University of Pittsburgh Pre, 2012—576 (англ.)
• Voronoy YY (1896—1961)researchgate.net