Житомир

Майже з усіх боків місто оточене лісовими масивами, через місто протікають річки Тетерів (район Старий Житомир), Кам'янка, Лісна, Крошенка, Польова Кам'янка, Путятинка, Довжик. Також частково збереглись невеликі русла Великої Путятинки, Видумки, Вошивиці, Коденки, Кокаричанки, Поповки, Рудавки, Рудні, Ставровки, Щенявки, частина з яких зараз протікає в трубах під землею. Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою — на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Історичний і фактичний центр Житомира географічно знаходиться в його південній частині.

Вулиці Житомира

Докладніше: Вулиці Житомира

Центральним майданом є Соборний майдан. Одним з центральних є також майдан Корольова. З майдану Корольова бере початок найвідоміша, але невелика за довжиною, центральна прогулянкова вулиця (таким чином, схожа за своєю роллю в Житомирі на Андріївський узвіз у Києві та Дерибасівську в Одесі) — це вулиця Михайлівська; вона має характерну особливість — є пішохідною, тобто рух транспорту по ній заборонено, крім окремих необхідних випадків при невеликій швидкості. Основні магістральні вулиці, що з'єднують центр міста з околицями: Київська, Велика Бердичівська, Чуднівська, Перемоги, Покровська. Проспект Миру є «воротами» міста із заходу, а Київське шосе — «ворота» зі сходу. Їх поєднує проспект Незалежності, що «транзитом» оминає середмістя з півночі та пролягає крізь промислову зону.

Мікрорайони (місцевості) міста

Старе місто оточують нові мікрорайони, назви яких запозичені від колишніх приміських сіл чи віддзеркалюють давні «професії» цих місцевостей: Хмільники, Крошня, Видумка, Довжик, Смоківка, Корбутівка, Смолянка, Левківка, Поруб, Мальованка, Музикалка та інші. У Житомирі існують як мікрорайони, так і місцевості, що склалися історично, а також неформальні топоніми.

Місцевості, що склалися історично

Такі місцевості здебільшого являють собою колишні приміські хутори, передмістя й слободи, що оточували Старе місто.

Історичним ядром міста є місцевості, на яких розкинувся старовинний (середньовічний) Житомир. Це Замкова гора, Охрімова Гора, Петровська Гора та Поділ.

Протягом XIX століття місто розросталося на північ, схід та південь й поглинуло колишні приміські поселення: Рудню (на північному заході), Гончарну Слободу (на північному сході), Російську Слобідку (на південному заході). Станом на кінець XIX сторіччя сформувалося Старе місто, яке зусібіч оточували тодішні поселення, що згодом увійшли до меж міста та нині являють собою місцевості, що склалися історично:

• із заходу — Павликівка, Закам'янка та Мальованка;
• з північного заходу — Нова Рудня, Кокоричанка, Каракулі та Сурина гора;
• з північного сходу — Гейнчівка (Перша Хінчанка);
• зі сходу — Путятинка, зокрема, хутір Сейферта, Кашперівка й Левківка;
• з південного сходу — Кривий Брід, Перша Смолянка.

Ці назви й сьогодні існують на мапах міста, однак, загальновживаними містянами є лише декілька з них.

Внаслідок розширення меж Житомира протягом 1930 — 1970-х рр., колишні окремі населені пункти, що оточували місто, стали його історичними місцевостями. Першою чергою до межі міста увійшли Корбутівка, Стара Рудня, Богунія (у тому числі хутір Шевченка) (нині західні околиці); Друга Смолянка, Мар'янівка (нині східні околиці). Пізніше приєднали:

• з північного сходу: Затишшя, Смоківку;
• зі сходу: Хінчанку;
• з південного сходу: Станишівський Поруб (у тому числі Солдатську слобідку);
• з північного заходу: Соколову Гору (у тому числі Видумку, Лісове);
• з півночі: Крошню, яка в свою чергу складалася з колишніх сіл Чеської Крошні, Української Крошні та Нової Крошні.

Мікрорайони

Комуністичний містобудівний підхід передбачав створення мікрорайонів, що являли собою багатоповерхові житлові масиви із закладами культурно-побутового обслуговування населення, а також промислових вузлів. У Житомирі, протягом другої половини XX ст. з'явились такі топоніми, як Східний мікрорайон, Східний промвузол, Північний промвузол, мікрорайон ЗІЛ, мікрорайон Хмільники, мікрорайон БОС.

У новітній час передбачене створення мікрорайону котеджної забудови Злата Рудня.

Неформальні топоніми

Внаслідок створення великих промислових підприємств або закладів, місцевими мешканцями почали ідентифікуватися місцевості довкола цих підприємств (установ) саме за назвами цих підприємств (установ), часто скороченими. Такими місцевостями в Житомирі є Чулочка, Музикалка, Бумажка, Промавтоматика, Гормолзавод, Кирпичний (остання назва вживається рідко), а також Пєрвосовєцька, Виставка, Вокзал, Коври, Каштан, Сінний, Ялинка, Гідропарк. Існують неформальні топоніми, назви яких пояснюються природніми особливостями місцевостей: Болото, Поляна, Яма, Горб, Кавказ, БАМ, Байконур. Загальновживана назва Східного мікрорайону — Польова, (раніше тут розташовувалося поле), який своєю чергою, поділяється на Верхню Польову та Нижню Польову, в залежності від рельєфу місцевості.

Окремо варто вирізнити назву місцевості «Баба Іра», що позначає місцевість в історичній місцевості Чеській Крошні та походить від імені буфетниці, яка працювала в пивній на тодішній вулиці Щорса.

Деякі назви місцевостей походять від назв вулиць або зупинок громадського транспорту — Польова (стара назва вулиці Вітрука), Малікова, Шевченка-Бородія, Восточна (Східна), Довженка, Героїв Десантників, Максютова. Під цими назвами мається на увазі не лише забудова певної вулиці з такою назвою, а й довколишні квартали. Окремо вирізняються топоніми Бульвар в районі Старого та Нового бульварів та Площадь (Площа) в районі трьох площ — Соборної, Перемоги, Замкової.

Останнім часом поширюються топоніми, що походять від новозбудованих торговельних центрів протягом останніх десятиріч: Глобал, Ринг, Метро, Дастор, тощо. Такі назви позначають місцевість довкола торговельно-розважальних центрів.

Доволі часто неформальні топоніми або мікрорайони топографічно накладаються на місцевості, що склалися історично. Одним з прикладів є місцевості Чулочка та Малікова, які топографічно накладаються на різні частини мікрорайону Хмільники, який в свою чергу, знаходиться на території історичної місцевості Кокоричанка.

Парки та сквери міста

На південно-західній околиці на берегах Тетерівського водоймища розташований гідропарк, у який входить Корбутівський парк. У місті та приміській лісопарковій зоні розташовані санаторії.

В історичному центрі міста розташований парк імені Юрія Гагаріна, який був заснований бароном де Шодуаром; статус міського парку отримав у 1964 році. Парк Природа знаходиться за підвісним мостом по річці Тетерів на південному кордоні міста. Смоківський парк знаходиться в північно-східному напрямку міста по Київському шосе. Парк Замкова гора знаходиться на житомирській Замковій горі; по центру парку розташований камінь на честь заснування міста.

В місті існують сквери: сквер Корольова, сквер Героїв Небесної сотні, Соборний сквер, Мальованський сквер, сквер Короленко, сквер Згоди, сквер Перемоги, Театральний сквер, Сквер біля суду^[10].

Мости міста

Окрасою міста є мости. Це Бердичівський, Богунський, Дачний, два Залізничних, Київський, Крошнянський, Левківський, Лісний, Підвісний, Подільський, Руднянський, Соколовський, Хінчанський, Чуднівський. Найцікавішим із них є металевий Підвісний — через річку Тетерів у парку імені Гагаріна, який споруджено 1981 року. Він утримується вантами, перекинутими через два 70-метрових пілони на висоті майже 40 метрів. Довжина мосту 300 метрів. З мосту відкривається чудовий краєвид на прибережні схили, старовинні райони міста Мальованку, Корбутівку та 37-метровий монумент Слави.

Клімат

Місто перебуває у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 17.8 °C (64 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -4.4 °С (24 °F).^[11]

Територія міста поділяється на два адміністративні райони:

Заснування

Заснування та назва

Житомир належить до найдавніших міст України. За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священник Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву отримало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житоми́ра, що нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам'янкою збудували дерев'яний замок (зараз на Замковій горі у цьому місці розташований філіал обласного архіву).

Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури — жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир — це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.

Відомо також, що чоловіче ім'я Житомир поширене в Хорватії та Сербії. Також назва Житомир, поряд з назвами Київ, Боярка, Радичі зустрічається на території колишньої Югославії^[12].

Археологічні розкопки

Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, ранньої залізної доби. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х — XIII століть. У 1878 році київський професор Володимир Антонович почав розкопки в околицях Житомира давньоруського городища Х-XI століть. З 1886 року археологічні розкопки на території міста вів Сергій Гамченко, результатом яких була його монографія «Житомирський могильник».

У 1990 році в Житомирі на базі обласного спортивно-туристичного клубу «Полісся» була створена група спелеологів, яка розпочала вивчення підземних ходів міста та області. В огляді та науковій розробці знахідок брали участь, зокрема, М. Ю. Брайчевський, С. О. Висоцький^[13]. Дослідження підземель міста продовжується^[14]

6 жовтня 2016 року на вулиці Великій Бердичівській у середньовічне підземелля провалився бульдозер^{[15][16][17][18][19]}На дослідження було виділено 300 тис. грн. З 16 жовтня до середини грудня 2016 року проходили археологічні розкопки на Замковій горі, де зародилося стародавнє місто.^[20]Виявилося, що культурний шар Житомира сягає п'ять метрів і більше.^[19]Археологи знайшли старовинний посуд, предмети побуту, монети часів Київської Русі (882—1240), празькі гроші часів правління короля Вацлава ІІ (1271—1305), козацькі люльки XVI століття, мушкетні кулі тощо.^[20]За словами старшого наукового співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександра Тарабукіна^[21], вперше на території Житомирщини знайдена монета з арабською в'яззю та візерунками.^[20]

Середина XIII — кінець XIX століття

Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв'язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва^{[джерело?]}. Житомир, під час монголо-татарського нашестя, було цілком розорено й зруйновано^{[джерело?]}. До XVII століття місто постраждало від татар ще кілька разів.

У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і найзначнішою спорудою був замок. У 40-х роках XVI століття замок був перебудований і укріплений за проєктом місцевого зодчого Семена Бабинського. Товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою.

Після Люблінської унії 1569 року Житомир увійшов до складу Речі Посполитої.

В 1594–1596 роках спалахнуло народне повстання під керівництвом Северина Наливайка і Григорія Лободи, житомиряни хоробро боролися в селянсько-козацьких загонах.

Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування, яку очолив Богдан Хмельницький, викликала новий підйом народного руху. У 1648 році військо Богдана Хмельницького штурмом узяло житомирський замок. Житомиряни разом з козацькими полками М. Кривоноса під стінами Житомирського замку билися з загоном Я. Вишневецького. Поворотним пунктом в історії міста можна вважати 1667 рік, коли за умовами Андрусівського перемир'я, Київ відійшов до Московського царства, а київські гродський та земський суди було перенесено до Житомира, який фактично став також і адміністративним центром Київського воєводства.

Потрясінням для міста стало велике селянське постання 1768 року відоме під назвою Коліївщина. У селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання.

У 1795 році, після третього поділу Польщі, Житомир був окупований та анексований Російською імперією, а з 1797 року став центром новоствореної Волинської губернії. Остаточно цей статус було затверджено через сім років, у 1804-му. У 1856 році побудовано Михайлівський собор на кошти житомирського купця Михайла Хаботіна (†1861). У 1866—1874 рр. будується Спасо-Преображенський собор. Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відношень сприяли перетворенню Житомира в промислово-торговий центр.

У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир—Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир із Бердичевом і Коростенем.

Українська революція

В 1917 році місто входить до складу Української Народної Республіки. З проголошенням III Універсалу стає земським центром адміністративно-територіальної одиниці Болохівська земля. Протягом Першої радянсько-української війни опиняється під окупацією, але 22 лютого 1918 року, за результатом бою за Житомир повернувся під контроль УНР: після 3-годинного гарматного обстрілу Житомира, внаслідок якого було придушено артилерію ворога, українські війська здобули його, а ворог відступив на Бердичів.

З початком Другої радянсько-української війни, 9 березня радянсько-російські війська перетнули лінію «Коростень — Житомир — Умань — Ольвіополь — Херсон — Мелітополь»^[22]. Українські війська здійснили вдалий контрнаступ, але 12 квітня місто знову опиняється під окупацією.

В кінці квітня 1920-го відбувся Рейд на Житомир.

У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами області пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань місто надовго окуповане більшовиками.

Період комуністичного терору

Голодомор

Місто постраждало внаслідок голодомору 1932—1933.У 2008 році Національний музей Голодомору-геноциду видав Національну книгу пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир^[23]. Книга має 1116 сторінок, і складається з трьох розділів.

Витяг з Книги пам'яті жертв голодомору:^[24]

За архівними документами, у 1932—1933 рр. загинуло 8015 чол., на сьогодні встановлено імена 7418 чол. та 597 невідомих.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Місто Житомир у 1932—1933 рр. входило до складу Київської області. За архівними документами, у 1932—1933 рр. загинуло 8015 чол., на сьогодні встановлено імена 7418 чол. та 597 невідомих.Мартиролог укладений на підставі Книг реєстрації актів про смерть у м. Житомирі, які зберігаються в Державному архіві Житомирської області (ДАЖО. — Ф. Р — 5069, оп. 4, спр. 281*287, 293*303). В основному голод зачепив довколишні села, але й у самому місті зареєстровані факти голодної смерті, масових хвороб та психозів, викликаних тривалим голодуванням.Крім того, до складу сучасного Житомира увійшли села та хутори, які були повністю або частково знищені голодомором: с. Смоківка, с. Соколова Гора, с. Шляхта, с. Крошня Українська, с. Смолянка Друга, с. Крошня Чеська, с. Нова Крошня, а також хутори Видумка, Киналевського, Хінчанка Друга, Хранівка, Хінчанка Перша, Церковщина, Шевченка (два однойменні хутори), Богунія, Виговського, Стара Рудня.

Всі ці населені пункти на сьогодні не існують, а населення, яке пережило геноцид, частково інтегрувалося у міську громаду Житомира.

Друга світова війна

У роки Другої світової війни, 22 червня 1941 в перші години наступу німецьких військ на СРСР місто було піддано бомбардуванню гітлерівської авіації. У наступні два-три дні більше трьох тисяч жителів було примусово мобілізовано до лав Червоної Армії.9 липня німці увійшли в Житомир. Війська 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова неодноразово переходили в контрнаступ, створюючи погрозу основним силам німецької групи армій «Південь» і затримуючи наступ на Київ.

20 жовтня 1941 р. Житомир став адміністративним центром однойменної генеральної округи. Особливі частини СС і гестапівські служби кидали військовополонених у стаціонарний табір смерті, замаскований під лазарет, де щодня гинуло близько 400 чоловік.

Активні бойові дії на початку 1942 року вели біля двадцятьох підпільних радянських груп. Пізніше підпільні організації діяли разом із загонами партизанських з'єднань С. Ф. Маликова й О. М. Сабурова. 12 листопада 1943 року частини 23-го стрілецького корпусу і з'єднання 1-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням генералів М. О. Чувакова і В. К. Баранова захопили Житомир. Але німці не хотіли позбутися важливого вузла комунікацій і, підтягнувши свіжі сили, перейшли у наступ. Після жорстоких боїв радянські війська залишили місто.

Вирішальна битва на Житомирському напрямку почалася в грудні 1943 року, коли після 50-хвилинного артилерійського обстрілу і бомбардування з повітря війська 1-го Українського фронту прорвалися крізь ворожу оборону, розширили прорив до 300 км по лінії фронту і 200 км у глибину, захопивши Радомишль, Брусилів, Коростишів.

Післявоєнний період

Впродовж 1957—1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них — льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, «Промавтоматика», «Електровимірювач», металоконструкцій, загороджувальних конструкцій, Житомирський м'ясокомбінат, завод лабораторного скла, паперова фабрика (яка випустила перші кілограми паперу в червні 1962 року) тощо. Чисельність зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968—1976 р. зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідницькі, проєктно-конструкторські організації, розвивалися установи культури, спорту, туризму^[25].

Незалежна Україна

Кінець XX — початок XXI століття

З 24 серпня 1991 року Житомир є обласним центром незалежної України.

До середини 1990-х років в місті діяв Соколівський гранітний кар'єр, але надалі його було закрито та затоплено.

З 1992 Житомир є центом єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату, а з 2018 — Помісної Православної Церкви України (кафедральний храм — Михайлівський собор).

У 2000-х побудовані супер та гіпермаркети (Вопак, Екомаркет, Дастор, Глобал), кілька заправних станцій (OKKO, ANP та ін). Вулицями Житомира стали курсувати маршрутні таксі. Побудовані розважальні центри (Indigo, DoDo, ФОК, Плаза). Побудовано та будується кілька житлових будинків.

З 2010 по 2015 рік відбудована музична школа на Михайлівській, побудовані декілька спортивних майданчиків з штучним покриттям. У 2016 році проведено археологічні розкопки на Замковій горі^[26].

Російсько-українська війна

З початком російського вторгнення в Україну, в 2022 році Житомир почав страждати від ракетних обстрілів. 24 лютого о 5:40 ранку ракетним ударом було обстріляно військовий аеродром Озерне у передмісті.^[27] Окупаційні війська Росії застосували ракетні комплекси 9К720 «Іскандер», розташовані в Білорусі, для удару по цивільному аеропорту Житомир^[28][29]. 1 березня російські війська вдарили по житловому сектору міста. Було пошкоджено близько 10 житлових будинків на вулиці Шухевича і міська лікарня ім. Павлусенка^[30]. На місто було скинуто кілька бомб з жертвами серед цивільного населення. 2 березня окупанти обстріляли Обласний перинатальний центр, також ворог атакував приватний сектор міста^[31].

4 березня російські окупанти завдали ракетного або бомбового удару по 25-й житомирській школі; фактично половину школи було знищено.^[32]. 8 березня окупанти нанесли черговий удар, було повністю зруйновано гуртожиток, обстріляно завод Ізоват^[33].

У Житомирі та області проживало близько 8000 вимушених переселенців, що покинули свої домівки унаслідок війни. У липні почалося будівництво житла для їх тимчасового проживання.^[34]

Найдавніша відома інформація про кількість населення Житомира відноситься до перепису 1545 року з «Литовської метрики», проведеного за наказом великого князя Жигмунта. За матеріалами люстрації населення міста становило 600 осіб.

Станом на 1788 рік в Житомирі налічувалось 303 двори^[35]. Що приблизно могло складати близько 2600 осіб.

За даними першого перепису населення 1897 року в Житомирі мешкало близько 66 000 осіб.

На 1 жовтня 2007 р. чисельність наявного населення м. Житомира за оцінкою становила 272,2 тис. осіб, у тому числі Богунського району — 153,7 тис. осіб, Корольовського — 118,5 тис. осіб. Упродовж січня-вересня 2007 р. чисельність населення обласного центру зменшилась на 2049 осіб. У загальному зменшенні частка природного скорочення склала 10,5 % (216 осіб), а міграційного — 89,5 % (1833 особи).

Станом на 1 січня 2022 року населення Житомира становило 261 624 осіб, тут мешкало 22,2 % населення Житомирської області.^[36]

Національний склад

Динаміка національного складу населення Житомира за даними переписів:

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 94 % населення міста, росіяни — 3 %, інші народності — 3 %.^[41]

Мовний склад

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[42][43]:

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українською вдома розмовляли 57 % населення міста, російською — 14 %, українською та російською в рівній мірі — 28 %.^[41]

Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023-го року, українською вдома розмовляли 82 % населення міста, російською — 14 %.^[44]

Основна характеристика

Житомир — важливий економічний та науково-технічний центр регіону. Після розпаду СРСР багато підприємств Житомира опинилися у скрутному економічному стані, без матеріально-сировинної бази, замовлень, умілого керівництва. Цим скористались підприємливі прошарки колишньої партійної еліти, які значну частину майна цих підприємств розграбували, розвалили, вирізали на металобрухт або вивезли до інших країн. Люди, що працювали на великих підприємствах, фактично втратили джерело доходів після декількох років обіцянок та невиплат заборгованості з оплати праці.

За допомогою ваучерів, що масово скуповувалися «ділками» за копійки, були приватизовані залишки великих підприємств та почався їх повільний розвиток. Прояви кризи 2008 року в Житомирі почалися проблеми з Промінвестбанком, у якому містилися оборотні кошти майже всіх великих підприємств: їх було «заморожено» та не можливо отримати навіть для сплати податків. Більшість великих підприємств міста не змогли розрахуватися за боргами за сировину та оплату праці. Вижили тільки найсильніші, директори та фінансові менеджери яких залучили додаткове фінансування з інших джерел.

Зараз у місті Житомир та на його околицях розташовано близько сотні великих підприємств, в основному легкої, переробної та харчової промисловості. Набагато більше підприємств, які займаються перепродажем (рітейлом). На підприємствах міста виробляються одяг та взуття, медикаменти, м'ясо-молочні вироби, кондитерські вироби, меблі та фурнітура, хлібобулочні вироби, целюлозно-паперова продукція, будівельні матеріали тощо. Незважаючи на кризові явища, будуються нові виробничі потужності та розвиваються вже існуючі, розвалені вщент після розпаду СРСР.

У 2022—2023 роках Житомир планує активно розбудовувати екопромисловість та бере курс на стратегію екологічного міста розраховану до 2030 року.

Підприємства

• Добувна промисловість: «Західукрвибухпром», «Євровибухпром»
• Харчова промисловість: «Житомирпиво», «Золотий каравай», «Житомирські ласощі», «Норвеліта-Україна», «Житомирський комбінат хлібопродуктів», «Укрхміль», «Молочна фабрика „Рейнфорд“», Житомирський маслозавод — компанія «Рудь», Лікеро-горілчаний завод, Житомирський м'ясокомбінат, «М'ясо Полісся», «Молочник», «Житомирський птахокомбінат», «КОХ», «Рибні промислові технології», «Галіївський маслозавод ім. В. Ф. Мазуркевича»
• * Легка промисловість: ЗАТ «Україна», УВПУТОГ, ВАТ «Крок», Філія СП ТОВ «Ріф-1», ТОВ «Ферпласт-Україна», ТОВ «ТУСМО», ПП «Желвім», «Житомирська лляна мануфактура», ЗАТ «Тетерів», ВАТ «Іскра», КВТП фабрика, «Трикотажниця», ДП «Модітал», ТзОВ «Фешен Груп», ТОВ «Емі-Україна ЛТД»
• Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів: «Соколовський кар'єр», «Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів», «Житомирський завод скловиробів», «Крошенський цегельний завод», «Будсуміші» фірми «Житомирінвест», Торговий дім «Керамік», «Житомирський комбінат силікатних виробів», «Агробудіндустрія», «Біомедскло», ВАТ «Хміль», КП завод мінераловатних виробів об'єднання «Житомироблагробуд», ТзОВ «Мівса», ЗАТ «Каменеобробка», Обербетон
• Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа: Спільна фірма «Скерцо», книжково-газетне видавництво «Полісся», «Житомирська обласна друкарня», Житомирський картонний комбінат
• Хімічна і нафтохімічна промисловість: ТзОВ «Виробнича компанія „Марк“»
• Металургія та оброблення металу: «Житомирський завод огороджувальних конструкцій», ДП ТзОВ «ВОРД БІЛДІНГ Системс Україна», ДП «Євроголд», КП «Інструментальник», Державне підприємство Житомирської тюрми № 8, Котлозавод «Крігер», виробництво сендвич панелей ТзОВ «ГАЯН»
• Машинобудування, ремонт, монтаж машин та устаткування: «Верстатуніверсалмаш», «Промавтоматика», ТОВ «РЕК», ВАТ «Вібросепаратор», КП «Верстатреммаш», БМП «Торнадо», Житомирське державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (ЖДЕПОП), ТзОВ «Екта Пром», ДП ПБФ «Інтерагробуд», СП «Метра Україна», ВАТ «Електровимірювач», ТзОВ виробничо-торговельне підприємство «Бутон», ПП «Буд-Маш», УВП «УТОС», ЗАТ «Житомирремхарчомаш», ЗАТ «Завод нестандартного устаткування»
• Виробництво електроенергії, газу та води: ПЕМЗО «Міськсвітло»
• Інше виробництво: СП «Мікро-Мет», «Житомирвторресурси», підрозділ промислового підприємства «Вінницявтормет», ТОВ «ОНВІ», Державне підприємство Житомирської виправної колонії № 4

Житомир — великий транспортний вузол України.

Зі станції Житомир розходяться п'ять напрямків: на Фастів I, Бердичів, Звягель I, Овруч і Коростишів. Залізницею станція Житомир з'єднує з Києвом, Вінницею, Львовом, Дніпром

2011 року проведена електрифікація ділянки Фастів I — Житомир, якою щоденно курсують електропоїзди до Фастова та Києва. У 2016—2020 роках планувалась подальша електрифікація ділянок Житомир — Звягель I і Коростень — Житомир — Бердичів, але її поки відкладено.

З 25 травня 2016 року призначено прискорений електропоїзд Житомир — Київ. Відправлення з Житомира щонеділі — о 18:25. Електропоїзд робить єдину зупинку у Фастові. Зворотно з Києва о 18:02 щоп'ятниці (зупинки на станціях Вишневе, Боярка, Мотовилівка, Фастів). Також пасажирське сполучення з Києвом здійснюється електропоїздами Житомир — Фастів I — Київ, швидким потягом сполученням Львів — Бахмут (щоденно, з 9 грудня 2018 року). З 31 березня 2019 року призначено щоденний швидкий потяг сполученням Житомир — Одеса^[45].

На всіх напрямках, крім Коростишівського, налагоджене регулярне пасажирське сполучення. До станції Коростишів потяги курсують лише влітку по днях тижня.

Місто розташоване на важливому історичному шляху з Києва на захід — Брест — Литовському. Тепер це автошлях європейського значення Кале — Ріддер. Через місто пролягають автошляхи Мінськ — Ізмаїл, а також регіональні автошляхи — на Хмельницький, Сквиру.

Див. також: E40 E583 М03 М06 М21.

У місті діє 3 автостанції. 15 мостів і транспортних розв'язок споруджено на річках міста та автомагістралях, на 30-кілометровій окружній дорозі навколо «Великого Житомира».

Ще 1899 року — одним із перших в Україні — в Житомирі розпочався рух трамваю, з 1962 року — тролейбусів. У часи панування думки про те, ніби трамвай — поганий вид транспорту, кількість трамвайних маршрутів поступово зменшилася до одного. Кількість тролейбусних маршрутів на початку 2008 року сягала 19, але, згідно з рішенням міськвиконкому від 27 березня 2008 року, тролейбусні маршрути було оптимізовано і їх кількість зменшилася до 11 (включаючи версії, позначені однаковими числами, але з різними додатковими буквами). Щороку в місті трамваї та тролейбуси перевозять майже 40 мільйонів пасажирів. Довжина маршрутів електротранспорту сягає 125 км.

З 1939 року у місті функціонував аеродром Смоківка, проте 24 листопада 2011 року Державіаслужба виключила його з реєстру цивільних аеродромів країни. 30 грудня 2015 року сертифікат поновили, тепер Міжнародний аеропорт «Житомир» знову приймає літаки^[46].

З 2 липня 2021 року потяг Житомир-Одеса буде курсувати через кожний день до 30 серпня включно.^[47]

Медичні заклади:

• Житомирський обласний центр охорони здоров'я матері і дитини

Медична допомога жителям надається в:

• Центральній міській лікарні № 1 на 550 ліжок, поліклініках на 1650 відвідувань в зміну;
• Центральній міській лікарні № 2 на 355 ліжок; поліклініках на 1125 відвідувань в зміну
• Центральній дитячій міській лікарні на 190 ліжок; поліклініках на 680 відвідувань в зміну;
• Стоматологічній поліклініці № 1 на 400 відвідувань в зміну;
• Стоматологічній поліклініці № 2 на 140 відвідувань в зміну;
• Дитячій стоматологічній поліклініці на 250 відвідувань в зміну;
• Госпрозрахунковій стоматологічній поліклініці на 260 відвідувань в зміну
• Госпрозрахунковому стоматологічному підприємстві «СТОММАКС» на 176 відвідувань в зміну;
• Станції швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Кадрове забезпечення: забезпеченість штатними посадами закладів охорони здоров'я м. Житомира в показниках на 10 тис. населення становить 164 і знаходиться на рівні середнього показника по районах та містах (170). Показник забезпеченості лікарями 39,0 (середній показник серед міст 37,5); середніми медпрацівниками відповідно 68 і 69,3.

Забезпеченість ліжками на 10 тис. населення по місту Житомиру 39,8 / середній показник по містах — 45,3.

На даний час у місті сімейна медицина представлена 96 сімейними лікарями, які працюють: у поліклініці лікарів загальної практики (ЦМЛ № 2), у філії лікарів загальної практики з обслуговування дитячого населення поліклініки № 3 Богунського району (ЦДМЛ), у відділеннях сімейної медицини поліклінік (ЦМЛ № 1 та ЦМЛ № 2) та обласному медичному центрі.

Стадіони

У Житомирі налічується кілька великих стадіонів: Центральний стадіон «Полісся», «Спартак», «Колос» (Житомирський Агротехнічний коледж). Також багато футбольних полів та спортивних майданчиків.^[48]

• Чемпіонат Житомирської області з футболу

Перелік дитячо-юнацьких спортивних шкіл:^[49]

• ДЮСШ № 1
• ДЮСШ № 2
• СДЮШОР з легкої атлетики
• ЖДЮСШ  з футболу «Полісся»
• ДЮСШ з боротьби
• КДЮСШ «Спартак»
• ДЮСШ «Старт»
• ЖДЮСШ  «Авангард»
• КДЮСШ «Колос»
• ДЮСШ «Динамівець»
• ДЮСШ «Юність»
• ДЮСШ Житомирської обласної ради
• Житомирський обласний центр фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт»
• Обласна школа вищої спортивної майстерності 

Вищі навчальні заклади III та IV рівнів акредитації

Державні за формою власності

• Житомирський військовий інститут ім. С. П. Корольова Національного авіаційного університету ЖВІ НАУ
• Поліський національний університет [Архівовано 2 червня 2022 у Wayback Machine.]
• Житомирська філія Національного університету державної податкової служби України
• Державний університет «Житомирська політехніка» [Архівовано 21 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Житомирський державний університет імені Івана Франка ЖДУ [Архівовано 15 червня 2022 у Wayback Machine.]
• Житомирський державний інститут культури і мистецтв ЖІКІМ
• Житомирський інститут медсестринства ЖІМ [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.]

Приватні

• Європейський університет. Житомирська філія ЄУЖФ
• Київський інститут бізнесу і технологій. Житомирська філія КІБІТ [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Університет сучасних знань. Житомирська філія
• Житомирський економіко-гуманітарний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» ЖЕГІ «Університет Україна» [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Міжнародний науково-технічний університет. Житомирський навчально-консультативний центр
• 
  Державний університет "Житомирська політехніка"
• 
  Поліський національний університет
• 
  Житомирський державний університет імені Івана Франка
• 
  Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка

Коледжі та технікуми

• Житомирський технологічний коледж
• Кооперативний коледж бізнесу і права ЖККБП [Архівовано 25 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Технологічний коледж ЖТК [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Житомирський агротехнічний коледж, ЖАТК [Архівовано 30 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Автомобільно-дорожний коледж ЖАДК^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Житомирський коледж ресторанно-туристичного бізнесу та торгівлі [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Будівельний коледж ЖНАЕУ [Архівовано 18 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г. С. Протасевича [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]

Заклади загальної середньої освіти^[50]

• Ліцей № 1 міста Житомира
• Ліцей № 2 міста Житомира
• Ліцей № 3 міста Житомира
• Ліцей № 4 міста Житомира
• Ліцей № 5 міста Житомира
• Ліцей № 6 міста Житомира ім. В. Г. Короленка
• Ліцей № 7 міста Житомира імені Валерія Вікторовича Бражевського
• Ліцей № 8 міста Житомира
• Ліцей № 10 міста Житомира
• Початкова школа № 11 міста Житомира
• Ліцей № 12 міста Житомира ім. С. Ковальчука
• Ліцей № 14 міста Житомира
• Ліцей № 15 міста Житомира
• Ліцей № 16 міста Житомира
• Ліцей № 17 міста Житомира
• Ліцей № 19 міста Житомира
• Ліцей № 20 міста Житомира
• Ліцей № 21 міста Житомира
• Ліцей № 22 міста Житомира імені Василя Михайловича Кавуна
• Ліцей № 23 міста Житомира ім. М. Очерета
• Ліцей № 24 міста Житомира
• Ліцей № 25 міста Житомира
• Ліцей № 26 міста Житомира
• Ліцей № 27 міста Житомира
• Ліцей № 28 міста Житомира імені гетьмана Івана Виговського
• Ліцей № 31 міста Житомира
• Ліцей № 30 міста Житомира
• Ліцей № 32 міста Житомира
• Ліцей № 33 міста Житомира
• Ліцей № 34 міста Житомира
• Ліцей № 35 міста Житомира
• Ліцей № 36 міста Житомира імені Ярослава Домбровського
• Вересівський ліцей Житомирської міської ради
• Житомирська приватна гімназія «Ор Авнер» Житомирської області
• Загальноосвітня Салезіянська школа «Всесвіт» І-ІІ-ІІІ ступенів м. Житомира, яка заснована на власності релігійної організації Делегатури (Управління) ордену Святого Франциска Сальського Львівської митрополії Римсько-Католицької церкви в Україні
• Житомирська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Сяйво»
• ТОВ «ПРИВАТНИЙ ЛІЦЕЙ» АЙ ТІ СТЕП СКУЛ ЖИТОМИР""
• ТОВ "ЗАКЛАД ОСВІТИ «УСПІХ»
• Відокремлений підрозділ «Науковий ліцей» Державного університету «Житомирська політехніка»
• Відокремлений підрозділ «Науковий ліцей» Житомирського державного університету імені Івана Франка

Заклади професійно (професійно-технічної) освіти

• Центр професійно-технічної освіти м. Житомира (ЦПТО м. Житомира)
• Житомирський професійний політехнічний ліцей
• Житомирський професійний ліцей
• ДНЗ «Житомирське вище професійне технологічне училище»
• ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира»

Деякі інші навчальні заклади

• Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка
• Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. Житомирської обласної ради.

Спеціалізовані мистецькі навчальні заклади

• Музична школа № 1 імені Б. М. Лятошинського
• Музична школа № 2 імені Святослава Ріхтера
• Музична школа № 3
• Музична школа № 4 імені Лесі Українки
• Музична школа № 5
• Художня школа імені Віктора Шкуринського

Дошкільні навчальні заклади

Житомирський дитячий навчальний заклад № 63, дитячий ясла-садок № 54, центри розвитку дитини № 53, 55, 68, 69, навчально-виховні комплекси № 65, 22, 11, 34, 38, спеціальний центр розвитку дитини санаторного типу № 41, навчально-виховний комплекс спеціального типу № 59, дошкільні навчальні заклади № 3, 6, 10, 15, 17, 21, 26, 27, 29, 30, 32, 33, 35, 37, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 49, 51, 52, 56, 57, 61, 66, 70, 71, 73.

Позашкільна освіта

• Дитячо-юнацька спортивна школа № 1
• Дитячо-юнацька спортивна школа № 2
• Житомирський Центр творчості дітей і молоді
• Хореографічний ансамбль «Сонечко» Житомирської міської школи хореографічного мистецтва
• Школа юних десантників
• Житомирський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді
• Міжшкільний навчально–виробничий комбінат м. Житомира^[51]

Житомир — значний культурний центр країни, тут працюють численні культурні заклади — 2 державні театри і філармонія, понад 10 музеїв, клуби, бібліотеки, планетарій тощо.

Театри і музика

Житомир має давні театральні традиції. Ще наприкінці XVIII століття громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво приміщення для стаціонарного театру. Місто стало одним із небагатьох, у яких уже на початку XIX століття існували театри, — вже 1809 року в Житомирі було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея.

У 1858 році було збудовано перший кам'яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут міститься обласна державна філармонія). Це приміщення, зокрема, пам'ятає знаменитих акторів М. Кропивницького, М. Заньковецьку, В. Комісаржевську, А. Олдріджа, П. Віардо, яку тут слухав видатний письменник Іван Тургенєв.

Значною подією в долі театру було спорудження для нього в 1966 році нової типової архітектурної споруди з великим залом для глядачів на 943 місця та малим на 70 місць, фоє площею 550 м², репетиційними залами, гримувальними кімнатами, службовими кабінетами, виробничими цехами.

Нині в місті працюють:

• академічний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги;
• академічний обласний театр ляльок;
• обласна філармонія імені Святослава Ріхтера.

З 1973 року в місті працює Житомирський академічний ансамбль танцю «Сонечко»^[52]Житомир також пов'язаний із життям і творчістю багатьох відомих музикантів. Тут народилися Борис Лятошинський і Святослав Ріхтер; серед випускників Житомирського музичного училища — Олександр Білаш, Зоя Гайдай, Ольга Микитенко; в цьому місті працювали композитори Юліуш Зарембський, Михайло Скорульський, Віктор Косенко, Всеволод Задерацький, Олександр Стецюк.

Див. також: Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка.

Музеї

Житомир — мала батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів. З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів української науки та культури. Тут діють такі музеї:

• історико-краєзнавчий музей;
• картинна галерея;
• музей природи^[53];
• літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка;
• меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова;
• літературний музей Житомирщини;
• музей історії пожежної охорони;
• єдиний в Україні музей історії космонавтики.

• 
  Житомирський краєзнавчий музей
• 
  Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова
• 
  Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка
• 
  Музей історії пожежної охорони

Бібліотеки

• Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О.Ольжича
• Житомирська обласна наукова медична бібліотека (ОНМБ)
• Житомирська обласна бібліотека для юнацтва
• Житомирська обласна бібліотека для дітей

Архітектура: пам'ятки та пам'ятники

У місті на обліку перебувають 74 пам'ятки історії, 24 пам'ятки археології, та 15 пам'яток монументального мистецтва (з яких одна — національного значення).^[54] Пам'яток архітектури та містобудування державного значення — 10^[55], місцевого значення — 72^[56].

Пам'ятки історико-культурного і релігійного значення у місті Житомирі включають:

• Келії єзуїтського монастиря, (1724)
• Свято-Успенський архієрейський собор на Подолі, (1874)
• Церква Святого Іакова (1837)
• Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі, (1842)
• Кафедральний собор Святої Софії (1789—1801)
• Свято-Михайлівський кафедральний собор, (1856)
• Хрестовоздвиженська церква, (1900)
• Свято-Преображенський кафедральний собор (1866—1874), (проєктував архітектор Рахау Карл Карлович)
• Лютеранська кірха, (1896)
• Водонапірна вежа, (1895)

та ін.

• 
  Монумент Слави
• 
  Меморіал жертвам фашизму
• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку

У 1996 році на Богунії був споруджений Меморіал «Жертвам фашизму», скульптор Йосип Табачник (пам'ятне місце розташування богунського концентраційного табору військовополонених).

У місті встановлені пам'ятники та меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженку, Борису Тену, Володимиру Короленку, Сергію Корольову, Віктору Косенку, Івану Огієнку, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, В'ячеславу Чорноволу, Валентину Грабовському, Юрію Гудзю, Ярославу Домбровському, Миколі Сціборському, Сергієві Бабичу та багатьом іншим видатним постатям.

Православна церква України

• Свято-Михайлівський кафедральний собор
• Церква Почаївської ікони Божої Матері
• Свято-Георгіївський храм
• Храм Святого Рівноапостольного Князя Володимира
• Храм Преподобних отців Києво-Печерських
• Каплиця Святого Миколая Чудотворця
• Свято-Юріївська козацька церква

Українська православна церква (Московський патріархат)

• Спасо-Преображенський кафедральний собор^[57][58]
• Свято-Хрестовоздвиженський кафедральний собор
• Свято-Успенський Архієрейський собор (Подільська церква)
• Свято-Анастасіївський жіночий монастир
• Храм Святителя Миколая Чудотворця
• Храм Святого Апостола Іакова
• Храм Покрови Божої Матері
• Каплиця Святого Благовірного Князя Олександра Невського
• Храм Святого Великомученика Пантелеймона
• Храм Святої Рівноапостольної Княгині Ольги

Римо-католицька церква в Україні

• Собор Святої Софії
• Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі
• Костел Святого Вацлава
• Монастир Сестер Бенедиктинок
• Каплиця Божого Милосердя

Українська греко-католицька церква

• Церква Святого Василія Великого^[59]
• Свято-Введенський жіночий монастир

Релігійні організації євангельських християн-баптистів

• Церква «Воскресіння»

Газети

• «Житомирщина»
• «Відлуння»
• «Клич нації»
• «Ваші ІНТЕРЕСи»
• «Субота»

Телеканали

• Суспільне Житомир
• Телеканал «СК1»
• «Союз-ТВ»^[60]

FM-радіостанції

УКХ-радіостанції

• 1640 — Дробиш Тушинський, польський письменник, мемуарист.
• 1836 — Ярослав Домбровський, польський політик, військовий діяч.
• 1868 — Война Володимир Іларіонович, полковник Армії УНР, начальник частини артилерійського постачання головного артилерійського управління Військового міністерства УНР.
• 1870 — Заіковський Володимир Олександрович, полковник Армії УНР, начальник Київського артилерійського складу.
• 1874 — Антоній Качинський, Генерал-майор Армії Польщі.
• 1874 — Гамченко Євген Спиридонович, генерал-хорунжий Армії УНР.
• 1876 — Ковальський Олександр Миколайович, полковник Армії УНР.
• 1880 — Годило-Годлевський Олександр Єлізарович, полковник Армії УНР.
• 1882 — Величківський Микола Іванович, економіст, голова Української Національної Ради.
• 1891 — Кіпніс Александр — американський оперний співак (бас) українського походження.
• 1895 — Лятошинський Борис Миколайович, український композитор.
• 1906 — Корольов Сергій Павлович, радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор.
• 1907 — Кандиба Олег Олександрович, український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.
• 1910 — Константинопольський Олександр Маркович — шахіст, гросмейстер міжнародного класу.
• 1939 — Шевчук Валерій Олександрович, український письменник-шістдесятник.
• 1960 — Влащенко Наталя Вікторівна, українська журналістка, театрознавець.
• 1966 — Вернидуб Юрій Миколайович — радянський футболіст, український футбольний тренер.
• 1982 — Форманчук Олександр Іванович — український актор театру, кіно, телебачення та дубляжу, Народний артист України (2021).
• 1991 — Лесик Панасюк — український поет, перекладач, митець і дизайнер.

Проживали

• 1715-1788 — Каєтан Солтик, польський церковний і державний діяч, єпископ київський (1756 — 1759) і краківський (1759 — 1788).
• 1894–1899 — Дубовський Ігнатій, титулярний архієпископ Римо-Католицької церкви.
• 1948-1952 — Білаш Олександр Іванович, український композитор і педагог.
• 1959–1960 — Банніков Віктор Максимович, радянський футболіст.
• 1989–1994 — Харчишин Валерій Володимирович, український рок-музикант, лідер гурту «Друга Ріка».

• 
  Свято-Преображенський кафедральний собор
• 
  Свято-Михайлівський кафедральний собор, (1856)
• 
  Кафедральний собор Святої Софії
• 
  Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі

• 
  Зруйнований костел єзуїтів, 1724
• 
  Свято-Успенський Архієрейський собор, 1874
• 
  Лютеранська кірха 1896
• 
  Вигляд на парк Гагаріна з висоти вантового моста

• 117240 Житомир — астероїд, названий на честь міста
• Про Житомир
• Гідропарк Житомира
• Вулиці Житомира
• Скеля Голова Чацького
• Бізнес Довідка Житомира [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)
• Перша згадка про Житомир в західноєвропейських джерелах

• Д. С. Вирський. Житомир [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 153. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• М. Ю. Костриця, В. О. Плосков, Л. О. Рижкова. Житомир // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
• Історія міст і сіл УРСР: Житомирська область. — К.: УРЕ, 1973. — 726 с.
• Коваленко Л. А. Житомир: Історичний нарис. — Житомир, 1951. — 46 с.
• Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. − 2-е вид., випр. й доп. — Житомир: Косенко, 2007. — 464 с.
• Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира /Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с.
• Житомир. Сто підстав пишатися нашим містом / Г. Махорін, І. Саюк. — Житомир: Євенок О. О., 2015. — [56] с. : іл., портр. — ISBN 978-617-7265-50-3
• Żytomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 901. (пол.) — S. 901—913. (пол.)

• Сайт Житомирської міської ради [Архівовано 8 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Житомирська область у складі УРСР [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)