Військово-морські сили Ізраїлю

Витоки Військово-морського флоту Ізраїлю лежать у заснуванні Військово-морської академії Бетар, єврейської військово-морської школи, заснованої в Чивітавекк'ї, Італія, в 1934 році ревізіоністським сіоністським рухом під керівництвом Зеєва Жаботинського, Академія навчала курсантів з усієї Європи, Палестини та Південної Африки і випустила деяких з майбутніх командирів ВМС Ізраїлю. У вересні 1937 року навчальний корабель «Сара І» відвідав Хайфу і Тель-Авів у рамках Середземноморського турне.

У 1938 році, за підтримки Єврейського агентства, Шломо Бардін заснував Морську середню школу в Босмані, молодший технічний коледж Техніону. 1943 року було засновано Пальям, військово-морську філію Пальмаху, підготовка якої проводилася в морській школі. Також було створено єврейський торговельний флот, який експлуатував судно СС «Тель-Авів» та вантажні судна, такі як «Атід».

У 1942 році одинадцять сотень добровольців Гаґани вступили до Королівського Військово-морського флоту, переважно на технічні посади (12 з них стали офіцерами за угодою Єврейського агентства з Королівським військово-морським флотом про призначення). Кілька з них дійшли до морської служби та бойових дій. Двоє з них служили у Повітряних силах Королівського флоту, один з них - Едмонд Вільгельм Бріллант, а інший - Цві Авідрор. Після закінчення Другої світової війни і початку єврейського повстанського руху в підмандатній Палестині члени Пальяму брали участь у підпільній імміграційній діяльності, переправляючи європейських євреїв до Палестини, а також у діях командос проти депортаційних кораблів Королівського Військово-морського флоту. Тим часом добровольці Королівського флоту знову приєдналися до Гаґани.

В останні місяці британського мандату в Палестині колишні добровольці Королівського військово-морського флоту розпочали роботи на захоплених кораблях підпільної імміграції (відомих як «Флот тіней») в гавані Хайфи, врятували кілька кораблів і поставили їх на службу. Вони мали стати першими кораблями Військово-морського флоту і взяти участь в арабо-ізраїльській війні 1948 року.

На початку війни 1948 року і після заснування Армії оборони Ізраїлю Військово-морський флот Ізраїлю складався з чотирьох колишніх кораблів «Алія Бет», конфіскованих у гавані Хайфи. Ці кораблі були відремонтовані новоствореним військово-морським ремонтним підприємством за допомогою двох приватних суднобудівних і ремонтних компаній. У жовтні 1948 року у США був придбаний мисливець за підводними човнами. Таким чином, із заснуванням АОІ на початку 1948 року Військово-морські сили Ізраїлю були сформовані з ядра наступних кадрових військовослужбовців:^[2][3]

• Добровольці Королівського Військово-морського флоту, що мали технічні навички та дисципліну, набуті під час служби в Королівському флоті, але не мають активної морської служби та досвіду роботи на кораблях Королівського флоту.
• Члени «Пальяму», які очолювали підпільну та імміграційну діяльність, але не мали морського досвіду в навігації чи керуванні кораблем у бою. Капітанами підпільних та імміграційних кораблів були італійці, в той час як члени «Пальяму» командували кораблем за вказівками Гаґани. Айк Ааронович, капітан «Виходу», єврей, був радше винятком, ніж правилом.
• Капітани та головні інженери торгового флоту, які володіють навігаційними навичками, але не мають бойових навичок.
• Єврейські добровольці^[4][5] з Військово-морських сил США та Королівського Військово-морського флоту, такі як командувач Пол Шульман^[6] з ВМС США та командувачі Соломон і Аллен Берк з Королівського ВМФ.^[7] Однак вони часто зазнавали дискримінації, а їхній досвід був змарнований командуванням флоту, яке базувалося на Пальмаху та його різних відділеннях. Це призводило до дивних ситуацій, коли некваліфіковані офіцери з Пальяму командували набагато досвідченішими морськими офіцерами.

Під час війни військові кораблі несли службу з патрулювання узбережжя і бомбардували арабські цілі на суші, в тому числі єгипетські берегові об'єкти в районі Гази і навколо нього аж до Порт-Саїда.^[8] ВМС Ізраїлю також воювали з ВМС Єгипту на морі під час Операції «Йоав», а флагманський корабель ВМС Єгипту «Амір Фарук» був потоплений в ході операції ізраїльських морських спецпризначенців.

Персонал «Пальям» часто чинив опір спробам запровадити порядок, дисципліну і звання у новоствореній службі. Їдальнями спочатку користувалися як офіцери, так і рядовий склад. Кораблі мали капітана з морськими навичками, а також командира, який вважався політичним. Це викликало багато суперечок між ветеранами «Пальям», добровольцями Королівського ВМФ з Гаґани і добровольцями ВМС США Махал про те, якої форми має набути флот.^[2][9][10] Командувач Аллен Берк, за переказами, з відчаю сказав: "Ви не можете зробити морських офіцерів з ковбоїв".^[3]

Капітан Королівського Військово-морського флоту Еш Лінкольн,^[11] який був євреєм, порадив прем'єр-міністру Давиду Бен-Ґуріону придбати корвети, фрегати, ескадренні міноносці, торпедні катери і патрульні катери для нарощування військово-морської потужності Ізраїлю. З цією метою він закликав Бен-Ґуріона проконсультуватися з професійними військово-морськими радниками. Це призвело до інструкцій зв'язатися з радниками ВМС США, головним чином, з командувачем ВМС США Полом Шульманом.

Військово-морські сили Ізраїлю страждали від нестачі професійного командування на початку свого існування.^[2] Гершон Зак, голова "Морської служби" Армії оборони Ізраїлю, був викладачем і бюрократом без відповідного досвіду. Ніколи не будучи завербованим до АОІ, Зак був цивільною особою і не мав жодного офіційного звання. Тому перші дні існування ВМС Ізраїлю характеризувалися політичною боротьбою, оскільки багато груп і окремих осіб боролися за владу. Політика «Пальям» заблокувала призначення Пола Шульмана (єврейського офіцера ВМС США у званні коммандера, який добровільно вступив до ізраїльського флоту) на посаду командувача ВМС, і він пішов у відставку в 1949 році. Першим командувачем ВМС, удостоєним звання Алуф, став Шломо Шамір.^[2]

Завершення війни 1948 року дало Військово-морському флоту час для розбудови своєї сили. На початку 1950-х років флот закупив фрегати, торпедні катери, есмінці, а згодом і підводні човни. Нарощування матеріальної бази супроводжувалося підготовкою офіцерів ВМС Ізраїлю в академіях Королівського військово-морського флоту у Сполученому Королівстві та на Мальті, а також у Франції.

В історії ізраїльських ВМС можна виділити три окремі періоди:

• Заснування та перші дні
• Вік есмінців
• Епоха ракетних катерів, що почалася в 1965 році і принесла свої плоди під час війни Судного дня 1973 року.^[12][13]

До 1967 року штаб ВМС розташовувався в Стелла Маріс, на схилах гори Кармель в Хайфі. Після Шестиденної війни він був перенесений до Кір'ї в Тель-Авіві, поруч зі штаб-квартирою Армії оборони Ізраїлю.

Війна Судного дня

У найзначнішій битві в своїй історії, під час війни Судного дня, п'ять ракетних катерів ВМС Ізраїлю потопили п'ять сирійських кораблів без втрат під час битви за Латакію. В результаті Сирійський флот залишився в порту до кінця конфлікту.^[14] Це був перший в історії морський бій між ракетними катерами класу «земля-земля», оснащеними ракетами.

Іншим важливим боєм стала битва біля Балтіму, під час якої шість ракетних катерів ВМС Ізраїлю атакували чотири ракетні катери ВМС Єгипту, потопивши три, знову ж таки, без втрат.

Ліванська війна 2006 року

Несподівана атака на флагман ВМС Ізраїлю INS «Ханіт», здійснена береговою батареєю Хезболли, стала поворотним моментом у військово-морській доктрині та операціях. Чотири моряки загинули, коли ракета YJ-83 влучила в корвет, оскільки системи протиракетної оборони судна на той момент не були увімкнені.^[15]

На ВМС Ізраїлю покладаються такі основні завдання:

• охорона і оборона узбережжя, військово-морських баз (ВМБ) і морських портів країни;
• охорона морських комунікацій в східній частині Середземного моря;
• ведення (як самостійно, так і у взаємодії з ВПС) активних бойових дій проти кораблів ВМС противника, порушення його морських комунікацій;
• надання підтримки сухопутним військам, що діють на приморських напрямках;
• здійснення блокади морського узбережжя противника.

Офіцери для корабельної служби готуються в Ізраїльської військово-морської академії, розташованої в місті Хайфа.

Термін навчання 2 роки.

Адміністрація

На чолі ВМС Ізраїлю стоїть командуючий (скорочено מח"י махі) в званні віце-адмірала (алуф).

До складу адміністративного командування, підлеглого командувачеві, входять п'ять управлінь (івр. מספן, міспан). Управління, в свою чергу, поділяються на департаменти (євр. מחלקה, махлака), департаменти — на відділення (івр. ענף, анаф — дослівно «гілка»), відділення — на секції (івр. מדור , Мадор).

Перелік управлінь

• Управління штабу (івр. מספן המטה, міспан га-мате; скорочено רמ"ט рамат) — займається питаннями будівництва (нарощування бойової потужності і бойової підготовки) військово-морських сил і координує спільну діяльність управлінь ВМС. Глава управління, офіцер в званні контр-адмірала, є заступником командувача ВМС.

У прямому підпорядкуванні управлінню штабу знаходиться, крім іншого, підрозділ морського контролю (івр. יחידת השליטה הימית, йегідат га-шліта га-яміт; скорочено יש"י), якій координує спільну діяльність підрозділів ВМС.

• Управління морських операцій (івр. מספן הים, міспан га-ям) — займається, крім іншого, питаннями оперативного застосування військово-морських сил, розвитком військово-морської тактики, проведенням навчань. Командує управлінням глава управління (скорочено רמי"ם рам'ям), офіцер у званні контр-адмірала.
• Розвідувальне управління (івр. מספן המודיעין, міспан га-модіїн; скорочено מד"ן мадан) — забезпечує розвіддані і разведсводкі для діяльності ВМС. Професійно підпорядковується управлінню розвідки Генштабу армії. Командує управлінням глава управління (скорочено רמד"ן рамдан), офіцер у званні контр-адмірала.
• Управління матеріально-технічного забезпечення (івр. מספן הציוד, міспан га-ціюд; скорочено מצ"ד мацад) — займається питаннями розробки технологій, технічного обслуговування і логістики. Командує управлінням глава управління (скорочено רמצ"ד рамцад), офіцер в званні контр-адмірала.
• Управління кадрів (івр. מספן כוח האדם, міспан коах га-адам; скорочено מכ"א мака) — займається управлінням персоналом ВМС. Командує управлінням глава управління (скорочено רמכ"א рамка), офіцер у званні капітана 1-го рангу .

Підрозділи центрального підпорядкування

Крім управлінь штабу, в прямому підпорядкуванні командувачеві ВМС знаходяться наступні підрозділи:

• Навчально-тренувальна база 600 (івр. בה"ד 600, багад шеш Меот) — центральна тренувальна база ВМС в Хайфі, на якій діють всі тренувальні програми і курси ВМС, за винятком підготовки бійців «Шайетет 13»;
• 13-а флотилія («Шайетет 13») (івр. שייטת 13, шаєтет шлошесре) — підрозділ особливого призначення;
• База матеріально-технічного постачання (івр. בסיס ציוד ותספוקת, бсіс ціюд ве-тіспокет; скорочено בצ"ת бацат);
• Корабельня ВМС (івр. מספנת חיל הים, міспенет Хель га-ям);
• Підрозділ інформаційних технологій, процесів і комп'ютеризації (івр. מערכות מידע תהליכים ומחשוב, маарехот мейда тагліхім у-міхшув; скорочено ממת"ם МАМТ).

Підрозділи в підпорядкуванні військово-морських баз

У складі ВМС Ізраїлю три військово-морські бази:

• Військово-морська база Хайфа. У підпорядкуванні базі знаходяться, крім іншого: — 3-тя флотилія — ​​(івр. שייטת 3, шаєтет Шалош) — флотилія ракетних катерів;

- 7-ма флотилія — ​​(івр. שייטת 7, Шаєтет шева) — флотилія підводних човнів;

- Підрозділ підводних (водолазних) завдань (івр. יחידה למשימות תת-מימיות, йегіда ле-мсімот тат-меймійот; скорочено ילת"ם ялтам);

- 914-та сторожова ескадра (івр. פלגה 914).

• Військово-морська база Ейлат. У підпорядкуванні базі знаходиться, крім іншого, 915-та сторожова ескадра (івр. פלגה 915).
• Військово-морська база Ашдод. У підпорядкуванні базі знаходиться, крім іншого, 916-та сторожова ескадра (івр. פלגה 916).

Додатково в ВМС діють:

- Підрозділ підводного виявлення (івр. יחידת האיתור התת-מימית, йегідат га-Ітурі га-тат-Меймена) — в підпорядкуванні 3-й флотилії;

- Підрозділ забезпечення портової безпеки (Підрозділ «Снапір», дослівно «Плавець») (івр. יחידת סנפיר, йехідат снапір) — в підпорядкуванні сторожової ескадри.

• Офіційний сайт