Вільям Вайтгед
Вільям Вайтгед (англ. William Whitehead; 12 лютого 1715 — 14 квітня 1785) — англійський поет та драматург. Поет-лавреат у 1757—1785 роках[2][3]
| Вільям Вайтгед | |
|---|---|
| англ. William Whitehead | |
.jpg) | |
| Народився | 12 (23) лютого 1715[1] Кембридж, Англія, Королівство Велика Британія |
| Помер | 14 квітня 1785[1] (70 років) Площа Беркліd, Metropolitan Borough of Westminsterd, Лондонське графство, Англія, Королівство Велика Британія |
| Поховання | Grosvenor Chapel, Mayfaird |
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | поет, драматург, письменник |
| Alma mater | Вінчестер-коледжd і Клер-Коледжd |
| Знання мов | англійська |
| Посада | Поет-лауреат Великої Британії |
| Нагороди | |
Життєпис
Вільям Вайтгед народився 12 лютого 1715 року в місті Кембриджі. Батько його був пекарем. Завдяки Генрі Бромлі[en], барону Монфорт, був прийнятий у Вінчестерський коледж[en].
У 1742 році вступив та став дійсним членом Клер-коледж[4] Кембриджського університету. Будучи студентом, він писав вірші та комедії. Одними з перших надрукованих його творів були «Про небезпеку написання вірша», «Послання Енн Болейн до Генріха Восьмого» та дидактичний «Нарис про Рідікуле» (1743)[5].
Закінчивши Кембріджський університет, у 1745 році він став учителем віконта Джорджа Вільєра[en], сина Вільяма Вільєра[en] 3-го графа Джерсі. Зі своїм учнем багато подорожував Європою.
У 1750 році на сцені була поставлена його перша трагедія «Батько-Римлянин», наслідування «Горація» П'єра Корнеля. Друга трагедія «Креуза» вийшла у 1754 році та була набагато вдалішою за першу. Взявши сюжет трагедії Евріпіда «Іон», Вайтгед обробив його в дусі свого часу[5].
У 1757 році помер поет-лауреат Колі Сіббер[en], а Томас Ґрей відмовився від посади, і 19 грудня 1757 року Вільям Вайтгед був призначений на його місце. Він на той час був наставником Джорджа Гаркорта, 2-го графа Гаркорта[en][6].
Перебуваючи на посаді поета-лауреата написав велику кількість од та елегій[5].
Твори Вільяма Вайтгеда були упорядковані у два томи та видані в 1774 році. У 1788 році були видано третій том, включно з мемуарами Вільяма Мейсона[en][5].
Вільям Вайтгед помер 14 квітня 1785 року на площі Берклі, Вестмінстер, Лондон, та був похований у Каплиці Ґросвенор[en].
Примітки
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 28. Cambridge University Press. с. 604—605. (англ.){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільям Вайтгед |
- Вільям Вайтгед [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.] на Eighteenth-Century Poetry Archive (ECPA) [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Твори та інформація про Вільям Вайтгед у Інтернет-архіві(англ.)
- Вільям Вайтгед [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] аудіокниги на «LibriVox»(англ.)
