Вірмени

Самоназва вірмен — (вірм. Հայ, укр. гай, множина: հայեր, гайер), імовірно походить від назви народу — хайаси. Країна Хайаса і народ хайаси згадують на глиняній хеттській таблиці, знайденій під час розкопок столиці хеттської держави — Хаттуси, яку датують ІІ тисячоліттям до нашої ери.

Назва країни Армі́нія, у якій проживали арміни, зустрічається вперше в Бехістунському напису перського царя Дарія I в 522 до н. е. Існує також історичний напис, що називає регіон Вірменського нагір'я Вірменією, Шумерського Нарам-Суєна, датований 2260 р. до н. е., який на тисячу років випереджає першу згадку Урарту^[33]. Геродот (V ст. до н. е.) іменує їх арменами. Про Вірменію і побут вірмен цього ж періоду важливі відомості повідомляє Ксенофонт.

Згідно з міграційною гіпотезою походження вірмен ( Д'яконов І.М. ) приблизно у XII ст. до н. е. індоєвропейські племена мушків (мюсів), предки сучасних вірмен, разом зі спорідненими фрако-фригійськими племенами, переселилися з Балкан до Малої Азії і близько шестисот років жили в західній частині Вірменського нагір'я поряд із хеттськими і хуррито-урартськими народами. 3годом вони рушили на схід і утвердилися в західних і південно-західних областях Вірменського нагір'я^[34][35].

Інші, автохтонні, гіпотези ( Гамкрелідзе Т. В, Іванов В.В. ) відносять появу предків вірмен на території Великої Вірменії до IV—III чи навіть VIII - VII тисячоліть до н. е., а прабатьківщиною індоєвропейських народів називають Малу Азію, Вірменське нагір'я і південну частину Кавказу,. Проблема походження вірмен дуже тісно пов'язана з проблемою походження індоєвропейців узагалі. Дедалі більше наука схиляється саме до автохтонної гіпотези походження вірмен ( хуррити - урарти - вірмени ) і до того, що перші індоєвропейці з'явились на Вірменському нагір'ї, можливо, у VIII-VII тис. до н. е.У II — початку I тис. до н. е. на території Великої Вірменії внаслідок поступового злиття індоєвропейських племен і їхніх союзів, що проживали там спозадавна, а також фрако-фригийськіх племен, які, перейшовши Євфрат, заселили південно-західну частину Вірменії^[36].

Вірмени, названі арімами в «Іліаді» Гомера, до часу виникнення цієї героїчної поеми (IX—VIII ст. до н. е.) заселяли навіть область, прикордонну з Кілікійським Тавром.

Процес складання вірменської народності був дуже тривалим і в основному завершився до часу греко-македонських завоювань в IV ст. до н. е.^[37]

80-і—70-ті рр. до н. е. — Вірменія — наймогутніша держава Передньої Азії при правлінні царя Тиграна II.

У 301 р. Вірменія стала першою країною, де християнство оголосили державною релігією.

У 405—406 рр. Месроп Маштоц створив вірменську абетку.

Перша світова війна стала найтрагічнішим етапом історії вірмен. Протягом 1915—1918 і подальших післявоєнних років в Османській імперії здійснили геноцид над 1,5 млн вірмен (див. Геноцид вірмен).

Чисельність вірмен у світі становить приблизно 10 мільйонів осіб, з яких лише одна третина проживає у Вірменії. Велика вірменська діаспора існує в Росії, Франції, Ірані, США, Канаді, Україні, Грузії. Значна кількість вірмен проживає також в невизнаній Нагірно-Карабаській Республіці, яка проголосила незалежність від Азербайджану.

Більшість вірян — християни, що відносяться до Вірменської Апостольської Церкви. Є також вірмени-католики; історії відомі і православні вірмени на території Північно-Східної Русі^[38]. Ісламізовані вірмени часто вважаються самостійним етносом — хемшилами^[39], більшість з них сповідає суннізм ханафітського толку, хоча є і неісламізовані хемшили.

Існує концепція, згідно з якою алавіти є нащадками населення вірменського Кілікійського царства. Початок Кілікійського царства відносять до 1080 року, а впало Кілікійське царство в 1375 році. Населена ця держава була вірменами, а розташовувалася вона там, де в наш час^[коли?] проживають алавіти (північний захід сучасної Сирії і прилеглі до цих районів регіони південної Туреччини).

• Вірменознавство
• Вірменський національний костюм

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Из истории армяно-украинских, венгерских и молдавских отношений. Сб. статей и материалов. Составители: К. Хачатрян, О. Алексанян. Редактор К. Хачатрян. — Ереван: Институт истории НАН РА, 2012. — 224 с. [Архівовано 25 липня 2014 у Wayback Machine.]

• Armenian Highland
• Алевіти — колишні вірмени [Архівовано 24 лютого 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Союз вірмен Росії [Архівовано 13 травня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Союз вірменів Росії в місті Гарячий Ключ (Краснодарський край) [Архівовано 9 травня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Спілка вірмен України
• Київська вірменська громада [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]