В інтернеті ніхто не знає, що ти собака
«В інтернеті ніхто не знає, що ти собака» (англ. On the Internet, nobody knows you're a dog) — приказка та інтернет-мем про анонімність в Інтернеті, що виникла як підпис до карикатури, намальованої Пітером Стайнером[en] та опублікованої в «Нью-Йоркері» 5 липня 1993 року[1][2]. Малюнок зображає двох собак: одна сидить за комп'ютером і вимовляє цю саму фразу, а друга сидить поруч і уважно її слухає[3]. У англійській мові підпис до карикатури став сталим виразом та приказкою. Станом на 2013 року Стайнер заробив від 200 до 250 тис. доларів на перевиданні карикатури, і на той час вона стала найбільш тиражованою карикатурою з «Нью-Йоркера»[1][4][5][6].
Історія
Пітер Стайнер[en], карикатурист і дописувач журналу «Нью-Йоркер» з 1979 року[6], розповів, що хоча у 1993 році у нього був онлайн-акаунт, він не відчував тоді особливого інтересу до інтернету. Він намалював карикатуру лише в стилі «придумай підпис», в яку, як він пригадує, не вкладав жодного «глибокого» сенсу, бачачи, що вона спочатку привернула мало уваги. Малюнок був опублікований у випуску журналу «Нью-Йоркер» від 5 липня 1993 року на 61 сторінці[2]. Пізніше автор казав, що коли його карикатура зажила власним життям, він відчув себе так, ніби створив «смайлик» і «не може збагнути, що вона настільки широко відома і впізнавана»[1].
6 жовтня 2023 року оригінальна робота була продана на аукціоні ілюстративного мистецтва Heritage Auctions[en] за 175 тис. доларів[7].
Контекст
Колись ексклюзивна сфера діяльності урядових інженерів та науковців, Інтернет на той час став предметом обговорення в таких журналах широкого профілю, як «Нью-Йоркер». Засновник компанії Lotus Software[en] і ранній інтернет-активіст Мітч Капор[en] у статті в журналі «Тайм» у 1993 році зазначав, що «справжньою ознакою того, що інтерес громадськості досяг критичної маси, стала карикатура, надрукована влітку цього року в журналі „Нью-Йоркер“, де були зображені два підковані в комп'ютерних технологіях собаки»[8].
За словами Боба Манкоффа[en], тодішнього редактора карикатур у «Нью-Йоркері», «карикатура резонувала з нашою настороженістю щодо легкого фасаду, який може побудувати будь-хто з елементарними знаннями HTML».[9]
Підтекст
Карикатура символізує звільнення від упереджень щодо інших під час користування інтернетом. Соціолог Шеррі Теркл[en] пояснює: «Ви можете бути тим, ким хочете бути. Ви можете повністю перевизначити себе, якщо захочете. Вам не потрібно так сильно турбуватися про те, в які рамки вас ставлять інші люди. Вони не дивляться на ваше тіло і не роблять припущень. Вони не чують твого акценту і не роблять припущень. Вони бачать лише ваші слова»[10].
Карикатура передає розуміння приватності в Інтернеті, що передбачає можливість надсилати та отримувати повідомлення, створювати та підтримувати вебсайт, за маскою анонімності. Лоуренс Лессіг припускає, що «ніхто не знає», тому що інтернет-протоколи не вимагають від користувача підтверджувати свою особу. Хоча локальна точка доступу, наприклад, в університеті може вимагати підтвердження особи, вона зберігає таку інформацію приватно, не поширюючи її назовні[11].
У дослідженні Морахана-Мартіна та Шумахера (2000), присвяченому компульсивному або проблемному використанню Інтернету, обговорюється це явище, і висловлюється припущення, що здатність представляти себе за маскою комп'ютерного екрана може бути частиною примусу до виходу в мережу[12]. Цю фразу можна сприймати «як таку, що означає, що кіберпростір буде визвольним, оскільки стать, раса, вік, зовнішність чи навіть „собача“ приналежність потенційно відсутні або ж сфабриковані чи перебільшені з безконтрольною творчою ліцензією для безлічі цілей, як законних, так і незаконних», і це розуміння перегукується із заявами, зробленими у 1996 році Джоном Гілмором[en], ключовою фігурою в історії Usenet[13]. Ця фраза також вказує на легкість комп'ютерного кросдресингу: представлення себе як особи іншої статі, віку, раси, соціального, культурного чи економічного класу[14]. У схожому сенсі, «свобода, якою користується собака, — це свобода „проходити“ як частина привілейованої групи; тобто, людських користувачів комп'ютерів з доступом до Інтернету»[14][15].
У популярній культурі
- Карикатура надихнула на написання п'єси «Ніхто не знає, що я собака» Алана Девіда Перкінса. П'єса розповідає про шістьох людей, які не можуть ефективно спілкуватися з людьми в реальному житті, але знаходять у собі мужність анонімно спілкуватися в Інтернеті[1].
- На честь цього мультфільму був названий інтернет-пакет Apple Cyberdog[en][16].
- Книга «Аутентифікація: Від паролів до відкритих ключів» Річарда Е. Сміта містить на обкладинці карикатуру Штайнера, а на звороті обкладинки відтворено собаку з рисунка[17].
- На карикатурі Каамрана Хафіза, опублікованій в «Нью-Йоркері» 23 лютого 2015 року, зображена схожа пара собак, які спостерігають за своїм господарем, що сидить за комп'ютером, і одна з них запитує іншу: «Пам'ятаєш, коли в Інтернеті ніхто не знав, хто ти такий?»[18].
- Ця фраза стала часто використовуваним рефреном у дискусіях про Інтернет[19] і, таким чином, перетворилася на інтернет-мем[20].
Примітки
Література
- Jones, Christopher R. (2004). Nobody knows you're a dog. У Land, Ray; Bayne, Siân (ред.). Education in Cyberspace. New York: Routledge. 105 стор. ISBN 0-415-32882-9.
- Nielsen, Jakob (1995). Multimedia and Hypertext: The Internet and Beyond. San Diego: AP Professional. 172 стор. ISBN 978-0-12-518408-3.
- Nakamura, Lisa (2002). Cybertypes: Race, Ethnicity, and Identity on the Internet. New York: Routledge. 35 стор. ISBN 0-415-93837-6.
- Schneider, Edgar (2003). Living the Good Life With Autism. London: Jessica Kingsley Publishers. 44 стор. ISBN 1-84310-712-0.
- Turkle, Sherry (1997). Life on the Screen: Identity in the Age of the Internet. New York: Simon & Schuster. 352 стор. ISBN 0-68483-348-4.
| Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |
