Герман Вейль
Герман Клаус Гуґо Вейль | |
---|---|
нім. Hermann Klaus Hugo Weyl | |
Ім'я при народженні | нім. Hermann Klaus Hugo Weyl |
Народився | 9 листопада 1885 Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія |
Помер | 8 грудня 1955 (70 років) Цюрих, Швейцарія |
Поховання | цвинтар Принстонаd |
Країна | Німецька імперія Веймарська республіка США |
Діяльність | математик, фізик, філософ, викладач університету |
Alma mater | Геттінгенський університет |
Галузь | математика |
Заклад | Геттінгенський університет Принстонський університет |
Науковий ступінь | доктор філософії (1908) і доктор габілітований (1910) |
Науковий керівник | Давид Гільберт[1] |
Відомі учні | Walter Rotachd[2] Ernst Wannerd[2] Jacques Wildhaberd[2] Adolphe Loefflerd[2] |
Аспіранти, докторанти | Saunders Mac Laned[2] Alfred Aepplid[2] Walter Dällenbachd[2] Florian Eggenbergerd[2] Fritz Fischerd[2] Fritz Gassmannd[2] Ernst Max Mohrd[2] Джуліус Страттон[2] Auguste Urechd[2] Ernst Völlmd[2] Alexander Weinsteind[2] Fernand Lévyd[2] Adolf Widmerd[2] Henri Lauerd[2] Florian Eggenbergerd[2] Robert Miched[2] Ernst Völlmd[2] Emil Funkd[2] Auguste Urechd[2] Adolf Bolligerd[2] Hans Walter Dällenbachd[2] Ґергард Ґенцен[2] |
Членство | Лондонське королівське товариство[3] Папська академія наук[4] Американська академія мистецтв і наук Леопольдина[5] Американське фізичне товариство Лондонське математичне товариство[3] Баварська академія наук Національна академія наук США |
Діти | Fritz Joachim Weyld Michael Weyld |
Нагороди | член Американського фізичного товариства[d] почесний доктор Університету Ослоd honorary doctorate from Columbia Universityd почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюрихаd іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (25 червня 1936) почесний доктор Штутгартського університетуd |
Автограф | |
Висловлювання у Вікіцитатах Герман Вейль у Вікісховищі |
Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.
Біографія
Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).
Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).
Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.
Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.
Праці
- Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
- Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
- Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
- Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
- Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
- Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
- Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
- Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
- Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.
Література
- Вейль, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Яглом И. М. Герман Вейль. — М. : Знание, 1967. — 47 с.
Див. також
- 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика[6].
- Рівняння Вейля
Примітки
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Герман Вейль |
- Hermann Weyl [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], by Michael Atiyah. National Academy of Sciences [USA], Biographical Memoirs, Volume 82 [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2003, chapter 18, pp. 320–335.
- Hermann Weyl [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. A Biographical Memoir by Michael Atiyah. Biographical Memoirs, Volume 82. National Academy Press, Washington, D.C., 2002. — 17 p.
- Weisstein, Eric W. Weyl, Hermann [Архівовано 1 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1885—1955). Eric Weisstein's World of Science.
- Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Feferman, Solomon. «Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum»[недоступне посилання]
- Straub, William O. Hermann Weyl Website [Архівовано 18 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Kilmister, C. W. Zeno. «Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number.» 1980