Григор'єв Сергій Олексійович
Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (5 липня 1910, Луганськ — 9 квітня 1988, Київ) — український радянський художник і педагог; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член з 1958 року Академії мистецтв СРСР; член Об'єднання молодих митців України[3] та Спілки радянських художників України. Чоловік Любові Григор'євої, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.
Григор'єв Сергій Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 22 червня (5 липня) 1910 Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[1] | |||
Смерть | 9 квітня 1988[2] (77 років) | |||
Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | Російська імперія УНР СРСР | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет і пейзаж | |||
Навчання | Київський інститут пролетарської мистецької культури (1932) | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Напрямок | соціалістичний реалізм | |||
Вчитель | Красицький Фотій Степанович, Кричевський Федір Григорович і Денисов Володимир Олексійович | |||
Відомі учні | [⇨] | |||
Працівник | Харківський художній інститут і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
Член | Об'єднання молодих митців України і Національна спілка художників України | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Григор'єва Любов Гнатівна | |||
Діти | Григор'єва Галина Сергіївна і Григор'єва Майя Сергіївна | |||
Звання | лейтенант | |||
Роботи в колекції | Національний художній музей України, Третьяковська галерея і Харківський художній музей | |||
Нагороди | ||||
Біографія
Народився 22 червня [5 липня] 1910 року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 1922—1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; у 1926—1927 роках відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928—1932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, Михайло Купріянов, Лев Бруні, Володимир Фаворський, Фотій Красицький, Костянтин Єлева, Володимир Денисов, Євген Сагайдачний, Федір Кричевський. Дипломна робота — ескізи до фрески «Від перемоги до перемоги»[4].
Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 1932—1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.
З березня 1940 року по квітень 1946 року служив у Червоній армії. Проходив військову службу в інтендантській службі, мав військове звання лейтенанта[5]. Член ВКП(б) з 1941 року.
З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 1951—1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Хрещатику № 13, квартира № 11. Помер у Києві 9 квітня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Творчість
Працював у галузях станкового живопису (створював портрети, пейзажі, жанрові полотна), станкової графіки, плаката. Спершу був під впливом імпресіонізму, пізніше у жанрових полотнах виявив себе представником реалізму, хоч і зазнав тиску догм соцреалізму. Серед перших робіт:
В повоєнні роки написав:
Написав портрети:
- маршала Радянського Союзу Івана Конєва (1947; Національний художній музей України)[6];
- художників Сергія Отрощенка (1957), Тетяни Голембієвської (1960, Горлівський художній музей);
- письменників — Андрія Головка (1966), Петра Панча (1967), Андрія Малишка (1967), Павла Усенка (1969), Миколи Бажана (1976).
Виконав також низку графічних робіт:
- плакати на індустріальні теми (1930-ті);
- «В дитячій музичній школі» (1945, папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[8];
- «Зима» (папір наклеєний на картон, акварель; Національний художній музей України)[8];
- «Молодиця» (1946, акварель; Національний музей у Львові)[3];
- «Портрет Героя Соціалістичної Праці Паші Ангеліної» (1946, акварель; Національний художній музей України);
- «Пейзаж» (1946, акварель; Національний художній музей України);
- «Майбутня чемпіонка» (1957, гуаш);
- «На хрещатику» (1964, олівець);
- «Туалет кукли» (1965, пастель);
- «Валя Захарчук» (1965, олівець);
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року (Польська Республіка, 1933; Німецька Демократична Республіка, 1949; Сирія, 1955). Персональні виставки відбулися у Києві у 1940 і 1973 роках[9].
У мистецтві
В журналі «Перець» № 16 за 1984 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений митцю[10].
Відзнаки
- Нагороджений:
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1948 року;
- Народний художник УРСР з 1951 року;
- Народний художник СРСР з 1974 року;
- Лауреат Сталінських премій:
Примітки
Література
- Григор'їв Сергій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 437. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Григор'єв Сергій Олексійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 516.;
- Григорьев Сергей Алексеевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Григор'єв Сергій Олексійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 118.;
- Григор'єв Сергій Олексійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 66.
- Григор'єв Сергій Олексійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Григорьев, Сергей Алексеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 181—182. (рос.);
- Григорьев, Сергей Алексеевич // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1978. — Т. 4 (Руанда и Бурунди — Филиппины). — С. 600. (рос.);
- Григорьев Сергей Алексеевич // Популярная художественная энциклопедия / В. М. Полевой. — Москва : Советская энциклопедия, 1986. — Т. А—М. — С. 195. (рос.);
- Григор'єв Сергій Олексійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 185. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Григор'єви // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 175. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Н. О. Саєнко. Григор'єв Сергій Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.;
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. «Художники України: 100 видатних імен». — Київ : АртЕк, 2007. — С. 110—114. — ISBN 966-505-134-2.;
- Андрейканіч А. І. Григор'єв Сергій Олексійович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів : Видавничий дім «Довбуш», 2012. — С. 33. — ISBN 966-5467-23-4.