Гідо Вестервелле
Ґідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle; 27 грудня 1961, Бад-Гоннеф, ФРН — 18 березня 2016, Кельн, Німеччина) — німецький політик. 15-й віцеканцлер ФРН (з 28 жовтня 2009 року до 16 травня 2011 рік), а також міністр закордонних справ (з 28 жовтня 2009 до 17 грудня 2013 рік) у другому уряді Анґели Меркель. З 2001 до 2011 року — голова Вільної демократичної партії (ВДП). 2006 року очолював фракцію Вільної демократичної партії у Бундестазі.
| Ґідо Вестервелле нім. Guido Westerwelle | |
|---|---|
| нім. Guido Westerwelle | |
 нім. Guido Westerwelle Ґідо Вестервелле у 2013 році | |
| Міністр закордонних справ Німеччини | |
| 28 жовтня 2009 — 17 грудня 2013 | |
| Президент | Горст Келер Крістіан Вульф Йоахім Ґаук |
| Прем'єр-міністр | Анґела Меркель |
| Попередник | Франк-Вальтер Штайнмаєр |
| Наступник | Франк-Вальтер Штайнмаєр |
| Віцеканцлер Німеччини | |
| 28 жовтня 2009 — 16 травня 2011 | |
| Президент | Горст Келер Крістіан Вульфф |
| Прем'єр-міністр | Ангела Меркель |
| Попередник | Франк-Вальтер Штайнмаєр |
| Наступник | Філіпп Реслер |
| Народився | 27 грудня 1961 Бад-Гоннеф  Північний Рейн-Вестфалія |
| Помер | 18 березня 2016 (54 роки) Кельн |
| Похований | Мелатенd |
| Відомий як | політик, адвокат, письменник |
| Громадянство |  Німеччина |
| Національність | німець |
| Alma mater | Ernst-Moritz-Arndt-Gymnasiumd (1980), Боннський університет (1987) і Гаґенський заочний університет (1994) |
| Політична партія | Вільна демократична партія |
| Батько | Гайнз Вествервелле |
| Мати | Еріка Вествервелле |
| У шлюбі з | Міхаель Мронц (нім. Michael Mronz) |
| Професія | політик |
| Релігія | Evangelical Church in the Rhinelandd |
| Нагороди | |
| Підпис |  |
| guido-westerwelle.de | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ґідо Вестервелле був почесним доктором сеульського Університету Ханьян, членом ради директорів організації трансатлантичного співробітництва «Atlantik-Brücke[en]» та членом ради повірених Німецького фонду з боротьби зі СНІДом, очолював фонд свого імені «Westerwelle Foundation».[1]
Як міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервелле одним із перших західних політиків відвідав Київ та спілкувався з протестувальниками на Майдані Незалежності України 5 грудня 2013 року, висловивши таким чином підтримку мирним протестам у Києві проти чинного на той час режиму Віктора Януковича.[2][3][4] Він також відвідував Україну в жовтні того ж року, провівши політичні консультації з керівництвом України й опозицією.[5]
Відкритий гей, перші гомосексуальні потяги у нього були ще в школі.[6] Був одружений з Міхаелем Мронцем.
Життєпис
Становлення
Народився 27 грудня 1961 року в курортному містечку Бад-Гоннеф, що в районі Рейн-Зіґ, поблизу Бонна в землі Північний Рейн-Вестфалія. Його батьки, Гайнз та Еріка Вествервелле, були правниками. Вони розлучилися, коли Ґідо було 8 років, після чого він мешкав з батьком[6]. 1980 року закінчив боннську гімназію імені Ернста Моріца Арндта та вступив до Боннського університету, який закінчив 1987 року. Після першого (1987) та другого (1991) державного іспиту з права, 1991 року став адвокатом-практиком у Бонні. До 1994 року працював у фірмі свого батька.[7]
1994 року Ґідо отримав докторський ступінь з права в Гаґенському університеті — єдиному заочному університеті Німеччини.
Вільна демократична партія
Ще 1980 року Ґідо став членом Вільної демократичної партії. Один із співзасновників її молодіжного крила — Молоді ліберали, яке він очолював упродовж 5 років — з 1983 по 1988 роки.
1988 року став членом виконавчої ради партії. 1994 року став генеральним секретарем ВДП, на цій посаді був провідним розробником нової програми вільних демократів.[8]
1996 року обраний депутатом 13-го Бундестагу[8] за квотою, що звільнилася внаслідок переходу Гайнца Ланферманна на посаду міністра юстиції. А 1998 року Вестервелле повторно обрали уже на загальних виборах до 14-го Бундестагу (1998—2002) у переліку 43 депутатів від ВДП.
З 1993 до 2000 року Ґідо Вестервелле обіймав посаду голови міського відділення ВДП у Бонні.[9]
Лідер ВДП
2001 року очолив Вільну демократичну партію, замінивши на цій посаді Вольфганга Ґерхарда, який керував фракцією у парламенті.
На парламентських виборах 2002 року зміг незначно підняти рейтинг партії з 6,8 % до 7,4 % голосів і збільшити кількість місць з 43 до 47. Кампанія запам'яталася екстравагантними методами. Ґідо Вестервелле роз'їжджав Ґідо-мобілем,[8] носив взуття з написом 18 (символізувало 18 передвиборчих пунктів партії), узяв участь у реаліті-шоу «Великий брат». Попри це, 2003 року його переобирають головою партії.
Наступні виборчі кампанії проводилися без ексцентризму. На дострокових федеральних виборах, ініційованих 2005 року Ґерхардом Шредером, партія Ґідо здобула 9,8 %. Оскільки обидві провідні партії вирішили сформувати мегакоаліцію, Вестервелле відкинув пропозицію Ґергарда Шредера і перейшов в опозицію,[8] закинувши великій коаліції СДП та ХДС/ХСС зраду інтересів їхніх виборців, та назвав саму коаліцію «історичною помилкою».[10] З 2006 року замістив Вольфганга Ґерхарда в парламенті, очоливши фракцію лібералів.[8]
На чергових парламентських виборах 27 вересня 2009 року, Вільна демократична партія отримала рекордні в своїй історії 14,6 % голосів і 93 місця у Бундестазі. Сумарно в коаліції з ХДС/ХСС здобуто 48 % голосів виборців — 332 мандати з 622 місць.
За традицією представнику молодшої партії-партнера коаліції дістається посада віцеканцлера та голови МЗС.[8] З 28 вересня 2009 року після закінчення коаліційних перемовин з формування уряду Ґідо Вестервелле став віцеканцлером і міністром закордонних справ Німеччини в другому уряді Ангели Меркель, з якою заприятелював ще наприкінці 90-х, проводячи спільну роботу в опозиції до тодішнього канцлера Ґергарда Шредера.[11]
Камінг-аут та особисте життя
Ґідо Вестервелле не робив жодних публічних заяв щодо своєї орієнтації. Він просто прийшов на 50-річний ювілей Анґели Меркель, що відбувся 20 липня 2004 року, разом зі своїм партнером — бізнесменом Міхаелем Мронцом (нім. Michael Mronz).[8]
 | Мій партнер та я ведемо абсолютно спокійний спосіб життя.[8] |  |
17 вересня 2010 року в Бонні Ґідо та Міхаель одружилися. Церемонію провів бургомістр Бонну Юрґен Німч (нім. Jürgen Nimptsch[de]). Подія відбулася у вузькому колі рідних та близьких подружжя.[12]
Хвороба
Вестервелле хворів на лейкемію. Хворобу діагностували у червні 2014 року. За рік після діагнозу Ґідо Вестервелле заявляв про ознаки одужання та презентував свою книгу «Між двома життями».[13] Однак у листопаді 2015 року він був змушений знову проходити курс лікування.[14]
Ґідо Вестервелле помер 18 березня 2016 року в Університетській клініці Кельна.[15][16]
