Дагестанська війна

Проникнення в Дагестан ідей радикальної ісламської течії — ваххабізму — почалося ще наприкінці 1980-х років.^[5] Одним з представників дагестанських салафітів був Багаутдін Кебеде, який встановив під час Першої чеченської війни тісні контакти з арабським моджахедом Хаттабом та чеченськими польовими командирами.^[5] Після загибелі Джохара Дудаєва та закінчення Першої чеченської війни прихильники салафізму стали стрімко завойовувати позиції в Чеченії, чому сприяла політика президента ЧРІ Зелімхана Яндарбієва^[5]. Сам Яндарбієв зазначав: «Я завжди вірянин був. Якби я таким не був, то не ввів би шаріат в Чеченії за ті дев'ять місяців, що був президентом. Хоча майже все керівництво не хотіло, щоб я так поспішно вводив шаріат»^[6].

В 1997—98 роках в Чечні отримали політичний притулок кілька десятків (за іншими даними^{[якими?]} — кілька сотень) дагестанських салафітів. Частина з них воювала на боці повстанців під час Першої чеченської війни, інші брали участь у дагестанському салафістському підпіллі, за що в самому Дагестані перебували у розшуку. Вищезгаданий Багаутдін Кебеде за матеріальної підтримки чеченських польових командирів створив та озброїв автономні бойові формування. Він оголосив про намір перетворити Дагестан в незалежну ісламську державу та почав підготовку збройної боротьби проти проросійського керівництва республіки^[5]. Він сформував уряд у вигнанні, назвавши його Ісламською Шурою Дагестану. За участю Кебеде і його прихильників, у квітні 1998 року в Грозному відбувся установчий з'їзд організації «Конгрес народів Ічкерії та Дагестану» (КНІД), керівником якої став Шаміль Басаєв^[5]. Ідея створення цієї організації була співзвучна ідеї багатьох чеченських польових командирів — звільнення мусульманського Кавказу від російського імперського ярма^[5]. Під егідою КНІД були створені збройні формування, у тому числі «Ісламська міжнародна миротворча бригада», якою командував Хаттаб^[5]. КНІД неодноразово виступав з погрозами на адресу проросійського керівництва Дагестану, звинувачуючи його в переслідуванні місцевих мусульман, заявляючи про відсутність легітимної влади в республіці тощо^[5].

1999 року дагестанські повстанці Кебеде почали дрібними групами проникати в Дагестан та створювати у важкодоступних гірських селищах військові бази та склади зброї. У червні-серпні 1999 року відбулися перші зіткнення між повстанцями, що проникли до Дагестану, та дагестанською міліцією, внаслідок яких загинуло і було поранено кілька міліціонерів. Проросійська влада Дагестану закликала федеральні війська провести великомасштабну військову операцію проти повстанців.

Кебеде нібито просив чеченських польових командирів допомогти дагестанським мусульманам у справі «звільнення священної дагестанської землі від окупації невірними». При цьому він стверджував, посилаючись на своїх родичів та прихильників в Дагестані, що у разі введення загонів повстанців в Дагестан переважна більшість населення Дагестану підтримає їх і підніме загальне антиросійське повстання. КНІД, очолюваний Шамілем Басаєвим та Хаттабом, погодився надати військове сприяння Кебеде, а також закликав до цього інших польових командирів (всього зібралося близько 40 командирів різних рівнів, включаючи Арбі Бараєва, Рамзана Ахмадова, Абдул-Маліка Межідова та інших).

На рішення КНІД надати військову підтримку загонам Кебеде (які до того часу вже мали у своєму складі кілька сотень добре озброєних бійців) вплинув конфлікт в керівництві Чечні між прихильниками курсу Аслана Масхадова («помірними») та «радикалами» (опозиційною Шурою на чолі з Шамілем Басаєвим), що мав місце в 1998—1999 роках, а також небажання відмовляти в допомозі одновірцям, багато з яких воювали на боці чеченських повстанців в Першу чеченську війну.

• 1 серпня — «з метою припинення проникнення на територію району та можливих провокацій з боку місцевих послідовників екстремізму» в Цумадинському район Дагестану з Махачкали направлено зведений загін міліції (близько 100 осіб).
• 2 серпня — 4 червня — зіткнення махачкалинських міліціонерів з місцевими повстанцями-ваххабітами в Цумадинському районі.
• 3 серпня — органи внутрішніх справ Дагестану переводяться на казарменний стан.
• 5 серпня — починається передислокація 102-ї бригади внутрішніх військ МВС для прикриття чеченсько-дагестанського кордону в Цумадинському районі.
• 7 серпня — підрозділу «Ісламської миротворчої бригади» Басаєва та Хаттаба, чисельністю від 400^[4] (за даними самих повстанців — 500)^[7] повстанців, безперешкодно увійшли до Ботліхському район Дагестану та захопили ряд сіл (Ансалта, Рахата, Тандо, Шодрода, Годобері), оголосивши про початок операції«Імам Газі-Магомед»^[8]
• 8 серпня — повстанці захопили села Шодрода та Зіберхалі^[9].
• 9 серпня — 11 серпня — «Ісламська Шура Дагестану» розповсюдила «Декларацію про відновлення Ісламської Держави Дагестан» та «Постанова у зв'язку з окупацією Держави Дагестан» (ці документи датовані 6 серпня). «Шура» оголосила Державна рада Республіки Дагестан позбавленим влади та сформувала Ісламський уряд. Главою Ісламського уряду став Серажутдін Рамазанов, міністром інформації та друку — Магомед Тагаєв. На території кількох районів Дагестану починає мовлення телевізійний канал «Шури», за яким передаються заклики до газавату та інші ідеологічні матеріали ісламістів. «Шура» офіційно призначила тимчасовими командувачами силами повстанців в Дагестані Шаміля Басаєва та арабського польового командира Хаттаба^[4].
• 9 серпня — 25 серпня — Бій за висоту Осляче Вухо
• 11 серпень — дагестанськими повстанцями обстріляний та збитий російський вертоліт. Серед поранених — троє генералів внутрішніх військ.
• 12 серпня — Росія завдала бомбових ударів по позиціях повстанців у районах населених пунктів Гагатлі й Анді в Дагестані^[10].
• 13 серпня — Бій за селище Гагатлі та бої за висоту Осляче вухо на південь від населеного пункту Шодрода. Загибель майора Костіна.
• 16 серпня — Держдума ухвалила «вважати вторгнення незаконних збройних формувань з території Чеченської Республіки на територію Республіки Дагестан особливо небезпечною формою тероризму за участю іноземних громадян, спрямованої на відторгнення Республіки Дагестан від Російської Федерації»^[11].
• 17 серпня — повстанці відбивають атаку російських військ на селище Тандо. З російської сторони: 6 спалених БМП, 34 загиблих, кілька десятків поранених^[9].
• 18 серпня — російські сили вдруге штурмують висоту Осляче вухо.
• 23 серпня — Басаєв вивів залишки своїх загонів на територію Чечні.^[12]
• 24 серпня — російські сили відновили контроль над селами Ансалта, Рахата, Шодрода, Тандо. За даними «Human Rights Watch» при штурмі останнього Росія використовували вакуумні бомби^[13].
• 29 серпня — 13 вересня — військова операція із захоплення та знищення ваххабітського анклаву в Кадарській зоні.
• 4 вересня — вибух житлового будинку в Буйнакську.
• 5 вересня — загони чеченських повстанців під командуванням Басаєва та Хаттаба знову входять в Дагестан з метою послабити тиск військово-міліцейських сил на повсталі села Карамахи та Чабанмахі в Кадарській зоні.^[14][15]
• 5 вересня — повстанці знищили блокпост біля села Тухчар. Захоплені в полон російські військовослужбовці були вбиті.
• 6 вересня — повстанці повернули під свій контроль дагестанські села Новолакське, Чапаєве, Шушія, Ахар, Новокулі, Тухчар, Гаміях.
• 7 вересня — російські сили зупинили повстанців за 5 кілометрів від міста Хасавюрт^[16].
• 11 вересня — біля села Дучі був збитий вертоліт-корегувальник артвогню Мі-8. Всі троє членів екіпажу встигли вистрибнути з парашутами, але чеченські снайпери розстріляли їх у повітрі^[12]. Басаєв оголосив про виведення ісламських формувань з Новолакського району. Він заявив, що моджахеди увійшли до Дагестану для того, щоб допомогти одновірцям в Кадарської зоні, а тепер, після поразки ополченців, не має сенсу продовжувати бойові дії^[4].
• 14 вересня — російські сили відновили контроль над селом Новолакське^[17].

За офіційними російськими даними, 279 солдатів та офіцерів було вбито і 800 поранено.^[1]

За даними міністерства оборони РФ, втрати повстанців в Дагестані — близько 2500 вбитими.^[2]

• Воєнні злочини Російської Федерації

• Дагестан 1999 [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Дагестанський злам, передумови другої чеченської війни (1998—1999 роки) [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Дагестанське досьє [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Операція на території Республіки Дагестан
• Конфлікт у Дагестані та початок війни в Чечні [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Бої в Цумадінському та Ботліхському районах (Дагестан, 1999 год)
• Бої в Новолакському районі (Дагестан, 1999 год)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Дагестан та Чечня в планах ісламських радикалів^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• «Ваххабізм»: проблеми релігійного екстремізму на Північному Кавказі// Інститут сходознавства РАН [Архівовано 29 березня 2017 у WebCite]
• Баткен: наступ мусульманського екстремізму// Інститут сходознавства РАН [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Гірська війна// Континент 1 вересня 1999
• Нова кавказька війна: перші підсумки та висновки// Дзеркало тижня, 2 жовтня 1999^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• http://www.utro.ru/2002/11/15/articles/politics/ [Архівовано 1 травня 2003 у Wayback Machine.]