Дені Папен
Дені Папен (фр. Denis Papin; 22 серпня 1647, Блуа — 26 серпня 1713, Лондон) — французький математик, фізик, винахідник пароварки[en] та парової машини.
| Дені Папен | |
|---|---|
| фр. Denis Papin | |
 | |
| Народився | 22 серпня 1647[1][2][…] Блуа |
| Помер | 26 серпня 1713[4][2][…] (66 років) Лондон, Королівство Велика Британія |
| Країна |  Королівство Франція |
| Діяльність | математик, фізик, винахідник, викладач університету, інженер, лікар |
| Alma mater | Університет Анже |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Кембриджський університет |
| Вчителі | Християн Гюйгенс |
| Членство | Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Французька академія наук |
| Відомий завдяки: | один із перших парових котлів |
| Родичі | Isaac Papind і Nicolas Papind |
| Нагороди | Відомі людиd |
 Дені Папен у Вікісховищі | |
Біографія
Папен народився у французькому місті Блуа в 1647 році. В Університеті Анже він вивчав медицину та здобув ступінь доктора. Але лікарем Папен не став. Його долю визначила зустріч з голландським фізиком Христіаном Гюйгенсом, під впливом якого Папен почав вивчати фізику та механіку. В 1688 році він опублікував[6] зі своїми конструктивними доповненнями опис поданого Гюйгенсом до Паризької академії наук проекту порохового двигуна в формі циліндра з поршнем.
Папен вивчав роботу поршня в циліндрі. В 1690 році в Марбурзі він створив паровий двигун, який здійснював корисну роботу за рахунок нагрівання та конденсації пари. Це був один з перших парових котлів. Папен створив і вперше застосував у конструкції парового котла запобіжний клапан. Конструкцію парової машини (циліндр та поршень) Дені Папену підказав Лейбніц.
Папен також запропонував конструкцію відцентрового насоса, сконструював піч для плавки скла, парову повозку та підводний човен, винайшов скороварку та декілька машин для підйому води.
З 1707 року він жив у Лондоні. Остання інформація про життя Дені Папена — його лист від 23 січня 1712 року.
Примітки
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дені Папен |
Посилання
- Папин, Дени // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
