Джессіка Ленґ

Має фінське, німецьке та голландське коріння^[4][5]. Джессіка Ленґ деякий час працювала у Парижі, навчаючись у прославленого міма Етьєна де Круа. Після повернення до США працювала офіціанткою та моделлю.

У союзі з драматургом Семом Шепардом. Батько її першої дитини — російський танцюрист Михайло Баришніков.

Джессіка Ленг дебютувала на великому екрані 1976 року в осучасненій екранізації «Кінг-Конга». Фільм отримав розгромні відгуки кінокритики, проте Ленг отримала «Золотий глобус» за найкращий акторський дебют.

П'ять років потому Ленг вразила критику роботою у фільмі «Листоноша дзвонить двічі» з Джеком Ніколсоном. Великий прорив відбувся 1982 року, коли вона стала номінанткою «Оскара» двічі — за фільм «Френсіс» (головна роль) і «Тутсі» (роль другого плану). Вигравши статуетку у другій номінації, Ленг продовжувала активно зніматися протягом наступних десяти років. Знову висувалася на премію Кіноакадемії за головні ролі у фільмах «Село» (1984), «Солодкі мрії» (1985), «Музична скринька» (1989), «Синє небо» (1994), причому за останній фільм була удостоєна другого «Оскара».

Починаючи з другої половини 1990-х Джессіка Ленґ знімається рідше, віддаючи перевагу театру та вихованню дітей. У 2000-х Ленг залишалася осторонь від комерційного кінематографу, зрідка знімаючись в авторських фільмах Віма Вендерса і Боба Ділана.

Джессіка Ленґ — Посол Доброї Волі Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), на цій посаді зробила ряд важливих акцій на підтримку сиріт Росії та наданні допомоги з реабілітації дітей, жертв терористичного акту в Беслані^[6][7].

Останнім часом акторка відома за ролями в серіалі «Американська історія жаху», за яку отримала премії «Золотий глобус» та «Еммі» в номінації «Найкраща акторка другого плану в мінісеріалі або телефільмі» (за роль у першому сезоні), а також премію «Еммі» в номінації «Найкраща акторка в мінісеріалі або телефільмі» (за роль у третьому сезоні).

У жовтні 2013 Ленг заявила про можливе завершення акторської кар'єри^[8].

Фільми

Телебачення