Диякон
Дия́кон (грец. διάκονος — «служитель») — клірик у християнстві, духовна особа. Це перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії церкви. У його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.
Історія
Юдаїзм
Ще до руйнування Другого храму в Єрусалимі при кожній синагозі існували троє служителів, званих парнасин (івр. פרנסין — роздавач милостині) або ґаба́й-цедака́ (ґаба́й івр. גבאי — збирає, цедака́ івр. צְדָקָה — благодійність), чиїм обов'язком була турбота про бідних. Ґабай-цедака повинен був також добре знати писання. Організаційна структура ранньої християнської церкви, що перейняла структуру синагоги, либонь запозичила і посаду ґабай-цедака, що стала прототипом християнського дияконського служіння.
Християнство
У період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити панахиду, похорон, акафіст, молебень, вечірню, утреню. А також — викладати в недільній школі.
Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (з повністю завершеною освітою).
- Ієродиякон — до прийняття сану диякона прийняв постриг у монахи. Той, хто прийняв святе Таїнство Шлюбу до прийняття сану диякона — білий священник у сані диякона (одружений клірик).
- Протодиякон — старший серед одружених дияконів по чину, а серед ченців дияконів — «архідиякон». Монах, коли прийняв схиму і має хіротонію диякона, був ієродияконом — називається «схиієродиякон».
- Целібат у кліриків — не стосується кліриків в чернецтві («чорне»[1] духовенство — від «чорного кольору одягу чернця») чи до одружених кліриків («біле»[1] духовенство, яке не мешкає в монастирі та не приймало обітів монашества, і целібату).
- Диякона не слід змішувати з дяком, який є представником нижчого кліру.
- Сан диякона отримується через спільне для всіх дияконів Таїнство Священства першого ступеня — диякон[2].
Див. також
Примітки
Джерела
- Павленко П. Ю. Диякон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Диякон
- Словник іншомовних слів / за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука. — К., 1985. — С. 266 (280).
- Шушківський А. І. Диякон [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- «Христианство» / под общ. ред. доктора філософских наук Митрохина Л. Н. и др. — М. : Республика, 1994. — С. 127—129 (139,383). (рос.)
Посилання
- Диякон // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 621.
- Диякон // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Диякон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
