Діє́та (грец. δίαιτα — «спосіб життя, режим харчування», інколи раціон) — сукупність правил споживання їжі людиною або іншим живим організмом. Дієта може характеризуватися такими факторами, як хімічний склад, фізичні властивості, кулінарна обробка їжі, час та інтервали вживання їжі, а також тривалість вживання. Дієти різних культур можуть суттєво відрізнятися та включати або виключати конкретні продукти харчування. Вибір дієти впливає на здоров'я людини, тому перш ніж це робити, слід проконсультуватися з лікарем-дієтологом.

Лікувальні дієти

Розробкою та рекомендаціями дієти для хворого займається лікар дієтолог, опираючись на знання з дієтології — науки про лікувальне харчування. Допомагає лікарю медична сестра з дієт (розм. дієтсестра). Призначення дієти виходить з функціональних, патоморфологічних, обмінних, ензимних та інших порушень в організмі людини. Правильно підібрана дієта зумовлює найвигідніший фон для застосування різноманітних терапевтичних засобів, посилює дію цих засобів або має лікувальний вплив. Профілактичне значення дієти полягає в тому, що вона сприяє швидшому одужанню, зменшує або унеможливлює загострення хронічного захворювання, затримує перехід гострих захворювань у хронічні, у рідких випадках є основним або єдиним методом впливу на захворювання.

Медичні дієти

Дієтичне харчування в медицині застосовують, як компонент лікування, або як щадні заходи для тієї, чи іншої системи органів. Дієтотерапія спрямована на покращення лікування або на якісну реабілітацію і/або одужання) хворих.

У лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладах використовували (до 2014 р) номерну систему дієт, яку розробив М. І. Певзнер для комплексного лікування різних захворювань. Деякі з них відомі у кількох варіантах (наприклад, № 7а, 7б, 7в, 7г). Даний тип поділу дієт у лікувальних закладах цілковито замінений[1][2] поділом дієт за допомогою визначення індексу маси тіла, та за нормами харчування на одного хворого на день у відділеннях залежно від профілю:

  • терапевтичні, хірургічні відділення
  • у дитячих лікарнях та відділеннях
  • на одну вагітну жінку для пологових відділень
  • на одну породіллю для пологових відділень
  • для онкологічної лікарні (відділення)
  • для гастроентерологічного відділення.[1]

Столи за Певзнером

Дієта за Певзнером — система дієт по групах захворювань, розроблена терапевтом М. І. Певзнером у 1920-х роках.

За наказом МОЗУ № 931 від 2013 року[1] система дієт за Певзнером (столи за номером) не є обов'язковою у закладах ОЗ.

Загальна характеристика:

ДієтаПокази
Стіл № 1Затихання загострення виразкової хвороби, протягом 6-12 місяців після загострення, гастрити з підвищеною кислотністю
Стіл № 1аПерші 3-7 днів загострення виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, загострення хронічного гастриту з підвищеною кислотністю, опік шлунку та стравоходу
Стіл № 1бДругий тиждень загострення виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, хронічного гастриту.
Стіл № 2Хронічні гастрити зі зниженою кислотністю, хронічні коліти (поза загостреннями)
Стіл № 3Атонічні закрепи
Стіл № 4Гострі захворювання кишківника і загострення в період проносу, що триває
Стіл № 4аКоліти з переважанням процесів бродіння
Стіл № 4бХронічні коліти в стадії затухаючого загострення
Стіл № 4вГострі захворювання в період одужання як перехід до раціонального харчування; хронічні захворювання кишківника в період затухання загострення, а також поза загостреннями
Стіл № 5Захворювання печінки, жовчного міхура, жовчовидільних шляхів поза стадією загострення
Стіл № 5аХронічні панкреатити
Стіл № 6Подагра, сечокам'яна хворобо з відходженням каміння, що складається переважно з уратів
Стіл № 7Хронічні захворювання нирок з відсутністю проявів хронічної ниркової недостатності
Стіл № 7аГострі ниркові захворювання (нефрит гострий чи його загострення)
Стіл № 7бЗатухання гострого запального процесу в нирках
Стіл № 8Ожиріння як основне захворювання чи супутнє при інших хворобах, які не потребують спеціальних дієт
Стіл № 9Цукровий діабет середнього чи легкого ступеня
Стіл № 10Захворювання серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу І-ІІА ступеню
Стіл № 11Туберкульоз легень, кісток, лімфатичних вузлів, суглобів при нерізкому загостренні чи затуханні, виснаження після інфекційних захворювань, операцій, травм
Стіл № 12Функціональні захворювання нервової системи
Стіл № 13Гострі інфекційні захворювання
Стіл № 14Сечокам'яна хвороба (фосфатурія)
Стіл № 15Різні захворювання, що не потребують спеціальних лікувальних дієт

Список немедичних популярних дієт

Соціальні види харчування

У деяких спільнотах склалися певні традиції харчування, які мають ті чи інші обмеження. У таблиці наведені типові варіанти заборон або обмежень на різні продукти.[джерело?]

Тип харчуванняМ'ясоїдністьВсеїдністьВеганська їжаВегетаріанська їжаХаляль (іслам)Кошерна їжа (юдаїзм)
Рослинна їжа — овочі и фрукти, горіхи, злаки
М'ясо птиці
Риба (яка має луску)
Морепродукти (окрім риби)
Яловичина
Свинина
Молочні продукти

Популярні дієти

Можна виділити такі різновиди дієт:[джерело?]

  • Низькокалорійні дієти — характеризуються споживанням низькокалорійної змішаної їжі, найчисельніша та найрізноманітніша група дієт для схуднення.
  • Маложирні дієти підійдуть тим, кому складно обмежити споживання звичних продуктів.
  • Монодієти. Передбачують споживання тільки одного харчового продукту (популярні монодієти: рисова, яблучна, кефірна, сирна, картопляна). Достатньо «жорсткі».
  • Метод Монтіньяка — рекомендації з харчування на все життя.
  • Білкові дієти. Максимум білка (м'яса та риби), мінімум усього іншого.
  • Жирова дієта. Найпарадоксальніший з існуючих методів схуднення.
  • Вегетаріанство. Здоровий режим харчування, однак важко здійснений в наших кліматичних умовах.
  • Серединоземноморська. План харчування, який містить багато фруктів та овочів, цільнозернових продуктів, риби та оливкової олії
  • Низьковуглеводна дієта. Раціон харчування з пониженим вмістом вуглеводів та підвищенним вмістом жирів та білків.
  • Харчування за гемокодом. Модний метод схуднення. Проводиться аналіз на гемокод, за його результатами підбирають найдоречніші для цієї конкретної людини продукти харчування.

Існують потенційні небезпеки дієт як методу схуднення:[джерело?]

  • Індивіуальна непереносимість.
  • Адаптація організму. Якщо дієта застосовується занадто довго, організм звикає до нового режиму харчування, як наслідок — гальмування темпів зниження маси тіла або припинення схуднення.
  • Потенційна шкода для здоров'я, особливо якщо продукти не містять білок, мінерали та харчові волокна.
  • Дієти не формують навички раціонального харчування.

Дієти також іноді називають за місцем виникнення, їх автором, принципом або продуктом, що лежить в основі, їхньою тривалістю, цільовою групою, метою тощо.

Порівняння немедичних дієт

Згідно з проведеними у 2018 році дослідженнями[3], науковцями виявлено наступне: звичайні низькокалорійні дієти безпечні, здорові та помірно ефективні. Доказів, що підтверджують перевагу дієт з низьким вмістом жирів над іншими дієтичними програмами, у тому числі з високим вмістом жирів, аналогічної інтенсивності для досягнення довгострокової втрати ваги та підтримки ваги не виявлено.

Низьковуглеводні дієти ефективні та корисні в короткостроковій перспективі, але довгострокове дотримання режиму зі зниженим вмістом вуглеводів є проблемою. Подібні схеми харчування, які використовуються на тривалих часових інтервалах, можуть нести деякі ризики для здоров'я. Однак багато залежить від вмісту в них поживних речовин, а також стану здоров'я людини та профілю факторів ризику.

Дієти з високим вмістом білка краще за інших сприяють насиченню і запобігають втрати м'язової маси[4], у тому числі і за віком. Але також можуть бути важкими для дотримання в довгостроковій перспективі і потенційно небезпечні для підгруп пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими проблемами зі здоров'ям.

Складові дієти є стратегією для досягнення суттєвої та швидкої втрати ваги, але вони показані для певних підгруп пацієнтів та призначені для короткострокового використання. Такі схеми харчування є найбільш правильними дозволяють зменшувати кількість підшкірної жирової клітковини помірними темпами, але у стабільному режимі.[джерело?]

Середземноморська дієта ефективна у схудненні, як і дієти з низьким вмістом вуглеводів. На думку послідовників вони можуть принести користь для здоров'я в цілому завдяки збалансованому складу та різноманітності корисних для здоров'я мікроелементів.[джерело?]

Переривчасті дієти багатообіцяльні, але довгострокові дані про їхню безпеку та ефективність відсутні, а оптимальна схема та ступінь обмеження енергії залишаються суперечливими.

Відносно питання про те, що важливіше — якість або кількість нутрієнтів, які використовуються в конкретному плані харчування, то найбільш ефективною стратегією для досягнення довгострокової втрати ваги та хорошого здоров'я є перехід до здорового режиму харчування, сумісний з індивідуальними уподобаннями в їжі та звичками способу життя.[джерело?]

Див. також

Примітки

Джерела

  • Волошин О. І., Сплавський О. І. Основи оздоровчого харчування. Чернівці. — 2007. — 535 с.
  • Гастроентерологія / Харченко Н. В., Бабак О. Я. — К.:2007. — 720 с. [сторінка?]
  • Диетология: Руководство. 3-е изд. /Под ред. А. Ю. Барановского — СПб.:Питер, 2008. — 1024с. (рос.)

Література

  • Дієтичне харчування: підручник / О. І. Черевко, Н. В. Дуденко, Л. Ф. Павлоцька та ін. — Харків: ХДУХТ: Світ Книг, 2016. — 360 с. — ISBN 966-2678-42-0.

Посилання