Ебенізер Кобб Морлі
Ебені́зер Кобб Мо́рлі (англ. Ebenezer Cobb Morley, 16 серпня 1831, Кінгстон-апон-Галл — 20 листопада 1924, Бернс, нині район Лондона) — англійський спортсмен та спортивний діяч, вважається засновником Футбольної асоціації Англії та «батьком» сучасного футболу в цілому.
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Народження | 16 серпня 1831[1] | |
| Кінгстон-апон-Галл, Англія | ||
| Смерть | 20 листопада 1924[1] (93 роки) | |
| Бернс (нині район Лондона), Англія | ||
| Поховання | Barnes[d][2] | |
| Громадянство |  Англія | |
Морлі народився за адресою 10 Garden Square, Princess Street[3] у місті Кінгстон-апон-Галл[4] та прожив у рідному місті до 22-річного віку. 1858 року він переїхав до лондонського передмістя Бернс (нині в межах Лондона у боро Річмонд-на-Темзі), а в 1862 році він заснував футбольний клуб «Бернс», який проводив матчі в сусідньому Мортлейку. У 1863 році як капітан цього клубу він написав листа до спортивного тижневика Bell's Life з пропозицією створити керівний орган футболу Англії. Наслідком звернення Морлі стало зібрання у лондонській Масонській таверні 26 жовтня 1863, на якому було засновано Футбольну асоціацію Англії. Клуб «Бернс», який представляв Морлі, став одним із засновників асоціації[4].
Морлі був першим секретарем (1863—1866) та другим президентом (1867—1874) Футбольної асоціації Англії. Він підготував проект перших правил гри у футбол у себе вдома в Бернсі. Будинок, у якому він тоді жив (26 по вулиці The Terrace) мав меморіальну дошку на честь Морлі, але був зруйнований у листопаді 2015 року внаслідок будівельних робіт[5][6].
Як гравець Морлі зіграв у першому в історії матчі під егідою Футбольної асоціації Англії — проти клубу «Ричмонд» в 1863, а також забив у першому представницькому матчі в історії футболу — між збірною Лондона та командою Шеффілда 31 березня 1866 року.
За фахом Ебенізер Кобб Морлі був соліситором. Він був членом Ради графства Суррей від Бернса (1903—1919), а також мировим суддею. Окрім цього, він захоплювався веслуванням та заснував регату між Бернсом і Мортлейком, де також був секретарем (1862—1880).
Морлі помер 20 листопада 1924 від пневмонії. Він похований на нині закинутому Бернському кладовищі. Дітей не мав[7].
