Евенкійський автономний округ
Евенкійський автономний округ (рос. Эвенки́йский автоно́мный о́круг, евенкійська: Эведы Автомоды Округ), або Евенкія, історичний суб'єкт Російської федерації, національно-територіальна автономія евенків.
| Эведы Автомоды Округ Евенкійський національний округ | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Тура | ||||
| Державний устрій | Не вказано | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | 10 грудня 1937 | ||||
| - Ліквідовано | 1 січня 2007 | ||||
| |||||
Історія
Округ було створено у 1930 році, адміністративний центр — селище міського типу Тура. На 2006 мав площу 767 600 км², і був в Росії сьомим за площею суб'єктом федерації, але і найбезлюднішим — 17697 осіб (перепис 2002).
У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»[1].
У 1999 році губернатор Красноярського краю генерал Олександр Лебедь, зажадав від федерального уряду скасування автономії округу[2]
У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації.
Після референдуму з даного питання, що відбувся 17 квітня 2005 року, Евенкійський і Таймирський автономні округи були передані у склад Красноярського краю з 1 січня 2007 року (проте евенки оскаржували результати референдуму). Борис Золотарев був останнім губернатором автономного округу. Адміністративно на середину 2010-х вважається районом з особливим статусом у складі Красноярського краю (див. Евенкійський район).
Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).
У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії[3]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу[4][5][6]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин[7][8].
Етнічні групи
.jpg)
| Етнічні групи | 1939 перепис | 1959 перепис | 1970 перепис | 1979 перепис | 1989 перепис | 2002 перепис | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Евенки | 3,721 | 39.3% | 3,474 | 33.7% | 3,207 | 25.3% | 3,239 | 20.3% | 3,480 | 14.0% | 3,802 | 21.5% |
| Якути | 713 | 7.5% | 51 | 0.5% | 781 | 6.2% | 822 | 5.1% | 937 | 3.8% | 991 | 5.6% |
| Кети | 14 | 0.1% | 142 | 1.1% | 154 | 1.0% | 150 | 0.6% | 211 | 1.2% | ||
| Росіяни | 4,675 | 49.4% | 5,975 | 57.9% | 7,732 | 61.1% | 10,400 | 65.1% | 16,718 | 67.5% | 10,958 | 61.9% |
| Українці | 117 | 1.2% | 196 | 1.9% | 254 | 2.0% | 472 | 3.0% | 1,303 | 5.3% | 550 | 3.1% |
| Інші | 234 | 2.5% | 610 | 5.9% | 542 | 4.3% | 881 | 5.5% | 2,181 | 8.8% | 1,185 | 6.7% |
Див. також
Посилання
- Евенкійський автономний округ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Офіційний сайт [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Офіційний туристичний портал Евенкійського муніципального району(рос.)
