Енн Даллас Дадлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Енн Даллас Дадлі
англ. Anne Dallas Dudley
Ім'я при народженні англ. Annie Willis Dallas
Народилася 13 листопада 1876(1876-11-13)
Нашвілл, США
Померла 13 вересня 1955(1955-09-13) (78 років)
Бель-Мід, Девідсон, Теннессі, США
Поховання Mount Olivet Cemeteryd
Країна  США[1]
Діяльність активістка за права жінок, суфражистка
Членство National American Woman Suffrage Associationd[1]
Партія Демократична партія США
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дадлі (значення).
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даллас (прізвище).

Анна Даллас Дадлі (уроджена Енні Вілліс Даллас[2] ; 13 листопада 1876 — 13 вересня 1955) — видатна активістка руху жінок за виборче право у Сполучених Штатах Америки[en]. Після заснування Нашвілльської ліги за рівне виборче право Дадлі просувалася кар'єрними сходами, посівши спочатку посаду президента Асоціації рівних виборчих прав штату Теннессі, а потім — посаду третього віце-президента Національної асоціації виборчих прав жінок Америки[en]. Працюючи в Національній асоціації, вона сприяла зусиллям з ратифікації дев'ятнадцятої поправки до Конституції США, яка надає жінкам право голосу по всій країні. Особливо відома її успішна робота з ратифікації дев'ятнадцятої поправки у своєму рідному штаті Теннессі. Штат Теннессі був останнім, чия підтримка була необхідна для набуття чинності поправки.

Ранні роки та родинаред. код

Енн Вілліс Даллас народилася в 1876 році в Нашвіллі, штат Теннессі (США) у родині, що належала до вищого соціального класу. Її батько, Треваніон Б. Даллас, переїхав до Нашвілла в 1869 році і став підприємцем у текстильній індустрії[3] . Її дід, Александр Даллас, служив командором ВМС США, а його брат Джордж Міффлін Даллас був віце-президентом США в 1845—1849 роках при 11-му Президентові США Джеймсі Ноксу Полку[3] .

Енні Даллас здобула освіту в Семінарії Ворда (англ. Ward's Seminary) та в Коледжі Прайс для юних леді (англ. Price's College for Young Ladies), обидва розташовані в Нашвіллі[4] . У 1902 році на церемонії в Кафедральному соборі церкви Христової[en] вона вийшла заміж за Гілфорда Дадлі (1854—1954), банкіра та страхового брокера[3] . У шлюбі народилося троє дітей: Іда Даллас Дадлі (1903—1904), яка померла в дитинстві, Треванія Даллас Дадлі (1905—1924) та Гілфорд Дадлі-молодший[en] (1907—2002)[4] . Гілфорд Дадлі-молодший став відомим дипломатом, був послом США у Данії за часів президенства Річарда Ніксона[5] .

Рух за виборче право жінокред. код

Ця світлина Дадлі з дітьми широко поширювалася разом із суфражистськими публіцистичними матеріалами для того, щоб протистояти стереотипам про суфражистки, в яких вони вважалися чоловікоподібними радикалками.

Через кілька років після одруження Анна Даллас Дадлі приєдналася до товариству тверезості[en] як прихильниця заборони алкоголю[6]. Завдяки своїй роботі в товаристві тверезості та знайомству з такими членами товариства, як Марія Девіс та Іда Клайд Кларк, Дадлі дійшла висновку, що покращити становище жінок у суспільстві можна лише шляхом надання жінкам права голосу[3]. Однак, на той час більшість чоловіків та жінок виступали проти участі жінок у політичному процесові[3].

"Я ніколи не зустрічала чоловіків чи жінок, які б заперечували, що податки без представництва — це тиранія. Я ще ніколи не бачила людини, яка була б таким зрадником нашої форми правління, щоб вона не вірила, що влада спирається на згоду керованих. Це уряд народу, для народу і з його волі, і лише закон заперечує, що жінки— це народ."

— Енн Даллас Дадлі, 1913 рік[7]

У вересні 1911 року Дадлі, Девіс, Кларк та кілька інших жінок[note 1] зустрілися в задньому залі готелю «Тулейн» і заснували Нашвілльську лігу за рівне виборче право — організацію, покликану забезпечити підтримку жіночого виборчого права на місцях, при цьому «тихо і серйозно уникаючи войовничих методів»[8][9] . Дадлі була обрана першим президентом організації. Під час її президентства Ліга організовувала гігантські першотравневі паради на підтримку виборчого права, зазвичай очолювані Дадлі та її дітьми[3][9]. Дадлі також сприяла проведенню в Нашвіллі в 1914 році Національній конференції з виборчого права[9]. У той час це була одна з найбільших конференцій, що коли-небудь проводилися в місті[9].

У 1915 році, після чотирьох років перебування на посаді президента місцевої ліги, Дадлі була обрана головою Асоціації рівного виборчого права штату Теннессі. У цей час вона допомагала вносити та лобіювати до Конституції штату поправку щодо розширення виборчого права[10]. Хоча ця поправка і була відхилена, пізніше в 1919 році законодавчі збори штату ухвалили рішення про надання жінкам права голосу на президентських і муніципальних виборах[3].

У 1917 році Дадлі стала третім віце-президентом Національної асоціації виборчих прав жінок Америки[en]. На цій посаді вона здійнила значний внесок у вдосконалення законодавства з питань виборчого права жінок[9] . У 1920 році Дадлі разом з Кетрін Телті Кенні та Еббі Кроуфорд Мілтон[en] очолила кампанію із затвердження ратифікації Дев'ятнадцятої поправки до Конституції США в штаті Теннессі[9] . 18 серпня Теннессі став 36-м і вирішальним штатом, який ратифікував поправку, що дало жінкам право голосу на всій території країни[9] .

Пізнє життяред. код

Кельтський хрест, що стоїть у центрі сімейного поховання Далласів.

Після успіху руху за виборче право Дадлі стала першою жінкою-асоційованою головою Демократичного комітету штату Теннессі. У 1920 році вона також була обрана першою жінкою-делегатом, яка мала брати участь у Національному з'їзді Демократичної партії[9] . Участь Дадлі в політиці значно знизилася в наступні роки[10], і протягом життя її зусилля були зосереджені на цивільних і благодійних цілях. Під час Другої світової війни вона була активною працівницею Американського Червоного Хреста, а потім, головою правління Асоціації зі збереження старожитностей штату Теннессі[9] .

Дадлі раптово померла 13 вересня 1955 року від коронарної окклюзії[en] у своєму будинку в Белль-Міді , штат Теннессі[9] на 79-му році життя. Вона похована разом зі своєю родиною на цвинтарі Mount Olivet Cemetery у Нашвіллі[6] .

Ушанування пам'ятіред. код

Пам'ять про Дадлі зберігається у різних витворах мистецтва. Дадлі представлена разом з Ліззі Кроз'є Френч[en] з Ноксвілля та Елізабет Ейвері Мерівезер[en] з Мемфіса на Меморіалі виборчого права жінок штату Теннессі[en] в Ноксвіллі, штат Теннессі[11][12]. Також Дадлі зображена на груповому портреті «Гордість Теннессі» (англ. The Pride of Tennessee) разом із десятьма іншими відомими городянами. Портрет присвячений двохсотріччю штату і вивішений у Капітолії штату Теннессі[13] . Їй також присвячена історичний маркер у Нашвілльському парку століття[en] , на якому написано про її роль у ратифікації дев'ятнадцятої поправки[13] . В 1995 році Дадлі була включена до Національного залу слави жінок[14] .

Багатоквартирний будинок, збудований у 2015 році на Еллістон Плейс у Нашвіллі, був названий «Даллас» (англ. The Dallas) на її честь[15] . 26 серпня 2016 року в парку століття[en] у Нашвіллі в рамках Дня рівності жінок[en] було відкрито пам'ятник роботи Алана Леквайра, на якому зображені Дадлі, Керрі Чапмен Кетт, Еббі Кроуфорд Мілтон[en], Джун Френкі Пірс[en] та Сью Шелтон Вайт[en][16][17] . У 2017 році Капітолійський бульвар (англ. Capitol Boulevard) у центрі Нашвілла був перейменований на бульвар Анни Даллас Дадлі (англ. Anne Dallas Dudley Boulevard)[18] .

Приміткиред. код

Коментаріред. код

Джереларед. код

  • ↑ 1900 U.S. Census. District 91, Davidson County, Tennessee.
  • ↑ а б в г д е ж Goodstein, Anita Shafer. Anne Dallas Dudley, 1876–1955 // Franklin County Historical Review. — 1992. — Vol. 23, no. 1 (2 June). — P. 61–65.
  • ↑ а б Mrs. Dudley Sr. Dies at Home. The Tennessean (англ.). 14 вересня 1955.
  • ↑ Former L&C head Dudley dies. Nashville Post (англ.). 14 червня 2002. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26 січня 2019.
  • ↑ а б Wills, W. Ridley. Dallas Celtic cross // A Walking Tour of Mt. Olivet Cemetery. — John W. Wagster, 1993. — С. 28–29.
  • ↑ Mrs. Guilford Dudley Talks Equal Suffrage. Nashville Tennessean (англ.). 20 лютого 1913.
  • ↑ Taylor, Antoinette Elizabeth. The Woman Suffrage Movement in Tennessee. — Octagon Books, 1957. — С. 33. — ISBN 0-374-97850-6.
  • ↑ а б в г д е ж и к л Services For Mrs. Dudley To Be Held Thursday. Nashville Banner (англ.). 14 вересня 1955.
  • ↑ а б Lindenmeyer, Kriste. Ordinary Women, Extraordinary Lives: Women in American History. — Rowman & Littlefield, 2000. — С. 200–209. — ISBN 0-8420-2754-8.
  • ↑ Tennessee Woman's Suffrage Memorial (англ.). East Tennessee Foundation. Архів оригіналу за 7 червня 2007. Процитовано 5 січня 2009.
  • ↑ Mason, Doug (26 березня 2006). Marching into history - Memorial honors women who got voting rights cast in stone. Knoxville News-Sentinel (англ.).
  • ↑ а б Remember the Ladies!: Women Struggle for an Equal Voice (англ.). Tennessee State Library and Archives. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 15 жовтня 2016.
  • ↑ East, Jim (15 вересня 1995). Suffragist leader Dudley going into Women's Hall of Fame. The Tennessean (англ.).
  • ↑ Home. The Dallas (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
  • ↑ Women's Suffrage Monument Unveiled - Story (англ.). Newschannel5.com. 26 серпня 2016. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
  • ↑ Nashville's Newest Monument Celebrates State's Role In Women's Winning The Right To Vote (англ.). Nashville Public Radio. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
  • ↑ Garrison, Joey (3 травня 2017). Nashville renames downtown street after Tennessee women’s suffrage leader. The Tennessean (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
    • Перегляд цього шаблону
      Генеалогія та некрополістика
    Словники та енциклопедії
    Нормативний контроль
    Отримано з https://www.search.com.vn/wiki/?lang=uk&title=Енн_Даллас_Дадлі&oldid=41317483

    Навігаційне меню