Користувацьке програмування

Нині існує приблизно 40 виробників, які пропонують кінцевим користувачам рішення для скорочення зусиль із програмування. Створення програм у них не вимагає знань традиційного програмування, проте вони призначені для створення досить спеціалізованих систем, таких як системи керування контрактами, системи керування відносинами з клієнтами, системи відстеження багів і помилок. Подібні системи розробки часто називають платформами для розробки з мінімумом коду^[en]. Як правило така платформа являє собою інтерактивний гід, що дозволяє користувачу розробити застосунок всього за 40—80 годин (1,7—3,3 доби).

Ліберман та інші пропонують таке визначення:^[9]

Користувацьку розробку можна визначити як набір методів, технік та інструментів, що дозволяють користувачам ПЗ, які не є професійними розробниками ПЗ, якоюсь мірою створювати, модифікувати або розширювати програмні артефакти.

Оригінальний текст (англ.)

EUD can be defined as a set of methods, techniques, and tools that allow users

of software systems, who are acting as non-professional software developers, at some

point to create, modify, or extend a software artifact.

Ко та інші пропонують таке визначення:^[10]

Користувацьке програмування — це програмування для досягнення результату програми перш за все для особистого, а не для громадського користування.

Програмні артефакти, створені кінцевими користувачами, можуть являти собою описи автоматизованої поведінки або керувальні послідовності, такі як запити до бази даних або правила граматики^[11], які можуть створюватися за допомогою таких парадигм програмування як програмування демонстрацією^[en], програмування прикладами^[en], візуальне програмування або створення макрокоманд^[12]. Вони (артефакти) також можуть являти собою набір параметрів, що вказують на один із зумовлених способів дії програми^[13]. Інші артефакти, створені кінцевим користувачем, є формами користувацького контенту, наприклад анотації, які можуть бути або не бути програмно інтерпретованими (т. е. можуть бути оброблені відповідними автоматизованими функціями).^[14]

Серед прикладів призначених для користувацьких розробок можна виділити такі:

• Анімаційні скрипти, які використовують художники-мультиплікатори для опису руху персонажів або змін навколишнього середовища в системах комп'ютерної анімації.
• Конфігураційні файли, які розмивають межу між програмами і даними (наприклад фільтри електронної пошти є наборами умов і дій, які має виконати програма).
• Інструменти для програмування за прикладом^[en][15]
• Модифікації ігор, призначені для створення користувацьких персонажів, оточення тощо — багато сучасних ігор надають такі можливості.
• Інтерактивні автоматичні скрипти, використовувані в кол-центрах.
• Інструменти розробки мобільних застосунків, такі як App Inventor.
• Моделі процесів, що використовуються в застосунках автоматизації робочого процесу^[en].
• Прототипи^[ru] і предметно-орієнтовані програми, написані бізнесменами, інженерами та вченими для демонстрації або перевірки конкретних теорій.
• Програми роботів^[16].
• Наукові моделі, використовувані в комп'ютерному моделюванні.
• Скрипти та макрокоманди, використовувані для розширення можливостей офісних пакунків і графічних застосунків.
• Симуляції, створені застосунками для опису програм.
• Одночасне редагування^[en] даних з використанням заданої користувачем пакетної обробки або ж прямої маніпуляції^[en], такої як у текстових редакторах Ляпіс^[en] або multi-edit [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.].
• Моделі даних в електронних таблицях, використовувані для фінансових розрахунків, аналізу ризиків, інтерактивного машинного навчання^[17] і проєктування електронна схема^[18]
• Візуальне програмування у вигляді візуальних мов, таких як AgentSheets^[en], LabVIEW, Скретч або Mindstorms (серія LEGO).
• Вебсторінки — HTML і скрипти.
• Вікі — результат спільної розробки кінцевими користувачами.
• Вебмешапи (вебсуміші) — як форма візуальних мов програмування^[19].
• 3D-моделі, створені за допомогою призначеного для кінцевих користувачів ПЗ, такого як Sketchup.

На думку Саткліффа^[en],^[20] користувацьке програмування є, по суті, аутсорсингом розробки кінцевому користувачу. Для вивчення інструментів користувацької розробки завжди потрібні деякі зусилля, тому мотивація користувачів залежить від їх упевненості в тому, що це допоможе полегшити роботу, заощадити час або підвищать продуктивність. У цій моделі переваги для користувачів засновані на маркетингу, демонстраціях і «маркетингу із уст в уста». Як тільки технологія починає активно використовуватися, ключовим мотиватором стає реальний досвід і вигоди.

Згадане вище дослідження визначає витрати як суму таких:

• технічні витрати: ціна технології і зусилля з її встановлення;
• вартість навчання: час, необхідний для розуміння технології;
• витрати на розробку: зусилля з розробки застосунків з використанням цієї технології;
• вартість тестування та налагодження: час, витрачений на перевірку системи.

Витрати з першого і другого пункту є одноразовими, а витрати з третього і четвертого виникають щоразу під час розробки. Вигоди (реальні або відчутні) в цьому разі такі:

• функціональність, забезпечувана технологією;
• можливість гнучко реагувати на нові вимоги;
• зручність використання створюваних застосунків;
• загальна якість створюваних застосунків.

Більшість діяльності з користувацької розробки за своєю природою вимагає співпраці або серед самих користувачів-розробників, або між ними і розробниками-фахівцями.

Взаємна розробка^[21] — це методика, за якої розробники-фахівці й користувачі спільно намагаються створити програмний продукт. Професійні розробники як правило створюють основу системи і надають інструменти, якими, за необхідності, «власники завдань»^[22] можуть користуватися для створення відповідних рішень, які враховують цілі та контексти конкретного завдання^[23]. Внаслідок комунікації між розробниками-фахівцями й розробниками-користувачами специфічні модифікації останніх можуть перетворитися на програмні артефакти і стати повноцінним комерційним функціоналом, який глобально впливає на продукт.

Для подолання комунікаційного розриву між розробниками-фахівцями й розробниками-користувачами пропонуються різні підходи, наприклад семінари з формування ПЗ^[24]. Ці підходи намагаються забезпечити прозорість (за моделлю соціальної прозорості^[25]), щоб кожен учасник процесу був інформованим про зміни, внесені іншими учасниками, і міг нести відповідальність за свої дії в силу цієї обізнаності.

У той час, як професійні розробники використовують для спільної роботи спеціалізовані платформи (такі як GitHub), розробники-користувачі воліють використовувати вікі-системи, де діляться між собою створеними програмними артефактами. Користувацьку розробку також часто застосовують для створення скриптів автоматизації або інтерактивних посібників для обміну практичними знаннями. Прикладами є програми CoScripter^[26] і HILC^[27]. У таких застосунках користувач може створювати скрипти за допомогою напівприродної мови або ж програмуючи демонстрацією. При цьому користувачі можуть поділитися створеним скриптом, завантаживши його в спеціальне онлайн-сховище, організоване в стилі вікі. На цій вікісторінці користувачі можуть не тільки шукати доступні скрипти, але й покращувати їх, додаючи параметри, щоб пристосувати їх до інших умов або до роботи з іншими об'єктами.

Крім того, існують онлайн і офлайн-спільноти розробників-користувачів, де вони можуть на взаємовигідній основі спільно вирішувати завдання розробки. У таких спільнотах місцеві експерти поширюють свої знання і дають поради. Члени спільноти часто соціально підтримують один одного, що допомагає суспільній розробці програмного забезпечення^[28].

Дослідники стурбовані тим, що кінцеві користувачі часто не розуміють, як тестувати або захищати свої програми. Воррен Гаррісон, професор інформатики Портлендського університету, писав^[29]:

Не вкладається в голові, що ми намагаємося очікувати якоїсь безпеки… від переважної більшості застосунків, написаних із мінімальними або ніякими знаннями про загальноприйняті хороші практики (такі як чітка постановка задачі перед написанням коду, систематичне тестування тощо)… Скільки існує книг "X для чайників "(де «X» — ваша улюблена мова програмування)? Спочатку мене бавила ця тенденція, але останнім часом мені стає моторошно думати про те, де ці дилетанти можуть застосовувати свої новонабуті знання.

З цієї точки зору вважається, що всі кінцеві користувачі однаково погано розбираються в питаннях розробки ПЗ, але Пліскін і Шовал стверджують, що це не так, що просунуті користувачі здатні до якісної розробки^[30]. Однак, на відміну від фахівців, у програмістів-користувачів рідко є час або мотивація до систематичного і дисциплінованого освоєння майстерності розробки^[31], що дуже ускладнює завдання забезпечення якості програмних продуктів користувачів.

Реакцією на це стали систематичні дослідження користувацької розробки ПЗ. Вони стосуються питань, що виходять за рамки власне розробки, зокрема розглядається мотивація користувачів-розробників до того, щоб їхні продукти були безпечними, перевірними або повторно використовуваними^[32].

Альтернативне рішення полягає в тому, щоб кінцеві користувачі або їхні консультанти використовували декларативні інструменти, які забезпечують безпеку і суторгі бізнес-правила на шкоду продуктивності і масштабованості; як правило продукти розробників-користувацької, мають меншу ефективність, ніж створені за допомогою фахових середовищ програмування.

• Автоматичне програмування
• Користувацькі обчислення^[en]
• Платформа розробки з мінімумом коду^[en]
• Природні мови програмування^[en]
• Ситуативний застосунок^[en]
• Програмна інженерія

• Цайфер, Аллен (1993). Делай как я: программирование демонстрацией (Watch What I Do: Programming by Demonstration). Дэниел Ц. Халберт. Издатель: MIT Press. ISBN 978-0-262-03213-1.
• Либерман, Генри (2001). Твоё желание — закон для меня: программирование примерами (Your Wish is My Command: Programming By Example). Бен Шайдерман. Издатель: Morgan Kaufmann. ISBN 978-1-55860-688-3. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
• Фабіо Патерно (F. Paternò, 2013) Користувальницька розробка: огляд новітніх можливостей для всіх (End User Development: Survey of an Emerging Field for Empowering People), ISRN Software Engineering, том 2013, ID статті 532659, 11 сторінок, 2013. DOI:10.1155/2013/532659, 2013
• Б. Гуо, Д. Жанг, М. Імай (B. Guo, D. Zhang, M. Imai). Орієнтоване на користувача управлінь для повсюдних обчислень: підхід заснований на мета-проектуванні (Enabling User-Oriented Management for Ubiquitous Computing: The Meta-Design Approach), Computer Networks, Elsevier, том. 54, нр. 16, 2010.
• Маргарет М. Бюрнетт і Крістофер Скаффіді (Burnett, Margaret M. and Scaffidi, Christopher, 2011): Користувальницька розробка [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.]. В: Soegaard, Mads and Dam, Rikke Friis (eds.). «Енциклопедія взаємодії людини і комп'ютера».
• Патрік Кіркегаард (Patrick Kierkegaard, 2011) Kierkegaard, Patrick (2011). Улучшение пользовательской разработки: правовая защита и соблюдение нормативных требований (Beefing Up End User Development: Legal Protection and Regulatory Compliance). Лекционные заметки по информатике. Т. 6654/2011. с. 203—217. doi:10.1007/978-3-642-21530-8_16. ISBN 978-3-642-21529-2.

• Другий міжнародний симпозіум з користувацької розробки [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• Консорціум EUSES, колективні дослідження користувацьких розробок [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
• Користувацька розробка (The End User Development book) [Архівовано 18 лютого 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Мережа Комісії ЄС із досягнення досконалості в користувацькій розробці (the European Commission Network of Excellence on End-User Development)[Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Серія конференцій Міжнародного симпозіуму з користувацької розробки (англ.)