Львівська залізниця

Львівська залізнична магістраль — найстаріша в Україні. Перший поїзд прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня. У 1866 році було прокладено гілку до Чернівців, у 1869 році — до Бродів, а у 1870 року — до Тернополя. Перший пасажирський поїзд з чотирьох вагонів під назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року. На всіх станціях його курсування — у Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, навіть у Мшаній поїзд вітали сотні селян, прибуттям поїзда захоплювались і місцеві музиканти. З цієї дати почався літопис Львівської залізниці. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на західних, але й на східних, північних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залізничного первістка у Східній Галичині, англійські інженери представили на затвердження технічний план будівництва магістралі, що з'єднала б Львів з Чернівцями. Проєкт було затверджено і за два роки уклали залізничне полотно завдовжки 267 км. 1 вересня 1866 року від Львівського вокзалу вирушив перший поїзд, який через дев'ять годин вже зустрічали у Чернівцях. На початку XX століття назріла необхідність будівництва нового вокзалу у Львові. Нову споруду було введено в експлуатацію 26 березня 1904 року. Вокзал вважався одним із найкращих у Європі, як з архітектурної, так і з технічної точок зору.

Перед Першою світовою війною у Східній Галичині було прокладено 2676 км залізничних колій. 1 вересня 1939 року на залізницю Львова впали нацистські бомби. Було зруйновано вокзал, товарну станцію, станції Клепарів і Підзамче. Після зайняття міста радянськими військами почалося відновлення Львівської залізниці. Наприкінці 1939 року європейську колію переобладнали на колію 1520 мм. Тоді ж перші пасажирські поїзди сполучили Львів з Києвом та Москвою. У 1940 році уряд Радянського Союзу виділив на реконструкцію Львівської залізниці 50 млн рублів.

22 червня 1941 року німецькі окупанти завдали бомбові удари на Львівський двірець. Бомбили і обстрілювали станції Красне, Самбір, Стрий, а вже з липня всю Західну Україну окупували німецькі війська. Лінії між станціями Ковель — Здолбунів та Ковель — Сарни стали стратегічними між Рейхом та Східним фронтом.

У 1953 році Міністерство шляхів сполучення провело укрупнення залізниць. Ковельська залізниця, що складалася з Ковельського, Сарненського і Здолбунівського відділень, увійшла до складу Львівської залізниці^[2].

На Львівській залізниці працювали: Герої Соціалістичної Праці Братчин Іван Петрович, Тоцький Петро Корнійович, Бучинський Володимир Степанович.

1973 року Львівську залізницю нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У 1978 році відкрився обчислювальний центр залізниці. У 1981 році розроблено комплексну систему ефективного використання вагонів (КСЕВВ), а також базові стандарти підприємств і станцій.

У березні 1981 року на перегоні між станціями Скнилів та Львів-Головний сталося зіткнення збірного електропоїзда ЕР2-3014/3017, який рухався зі Стрию до Львова із вантажним поїздом^[3]. В результаті аварії, за даними дослідника історії Львівської залізниці А. Г. Гороховського, загинуло понад 10 пасажирів електропоїзда — це найбільша залізнична катастрофа радянської доби на Львівській залізниці^[4]. У липні 1981 року головний вагон електропоїзду ЕР2-301401 був списаний.

Після набуття Незалежності між Білоруссю й Україною були змінені межі залізниці: від Білоруської залізниці перейшла ділянка українсько-білоруський кордон — Заболоття — Вербка, від Львівської передана ділянка Лунинець — Горинь — українсько-білоруський кордон.

На станції Мостиська II Львівської залізниці на початку XXI століття встановлено пристрій переведення колій, який забезпечує прийом залізничних вагонів з автоматичним колесорозсувним пристроєм типу SUW2000 з колії 1520 мм на колію 1435 мм і у зворотному напрямку. Це дає можливість істотно зменшити час подорожі, збільшити кількість пасажирських рейсів прямого сполучення між Україною, країнами СНД та державами Європи. Нині час переходу поїздів із широкої колії (СНД) на європейську скорочено з 4-х годин до 30 хвилин.

Зовнішні зображення
Львівська залізниця. Схема.
	Схема Львівської залізниці за радянських часів

Управління Львівської залізниці знаходиться у Львові. Експлуатаційна довжина залізниць — 4521 км; межує з Білоруською залізницею, Південно-Західною залізницею, залізницями Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі. Залізничні сполучення з країнами Європи, СНД а також Балтії забезпечують 19 прикордонних переходів, які оснащені необхідною технікою для навантаження, перевантаження вантажів та перестановки вагонів.

На залізниці діє 354 станції, з них 252 відкриті для вантажних операцій. Основні вузлові станції: Львів, Тернопіль, Ковель, Стрий, Здолбунів, Красне, Івано-Франківськ, Сарни, Самбір, Дрогобич, Червоноград, Ківерці, Батьово, Клепарів, Рівне, Чернівці, Ужгород, Чоп, Володимир.

16 медичних закладів ДТГО «Львівська залізниця», це:

• Клінічна лікарня Львівської залізниці, 4 відділкові лікарні, 9 вузлових лікарень із загальним ліжковим фондом 1385 ліжок;
• Дорожня поліклініка;
• Дорожня станція переливання крові;
• 4355 медичних працівників, у тому числі 892 лікарі та 1880 середніх медичних працівників.

У складі лікувально-профілактичних закладів функціонує 7 амбулаторій, 60 здоровпунктів, 4 медпункти вокзалів.^[5]

На залізниці електрифіковано 3207 км колій, що становить 71 % від загальної експлуатаційної довжини:^[6]

• Львів — Здолбунів — Рівне (двоколійна),
• Львів — Мостиська II — держкордон (двоколійна),
• Львів — Стрий — Мукачево — Чоп — Ужгород (Львів  — Чоп  — двоколійна, Чоп  — Ужгород  — одноколійна),
• Львів — Тернопіль — Підволочиськ (двоколійна),
• Львів — Самбір — Ужгород (одноколійна),
• Могиляни — Здолбунів — Рівне — Ковель — Ягодин, Ізов (Здолбунів — Ківерці — двоколійна, Ківерці — Ковель — одноколійна);
• Стрий — Самбір (одноколійна).

Неелектрифіковані ділянки (1314 км, 29 %):

• Львів — Луцьк
• Самбір — Нижанковичі
• Львів — Рава-Руська (одноколійна),
• Львів — Червоноград — Володимир (одноколійна),
• Львів — Луцьк (одноколійна),
• Львів — Ходорів — Івано-Франківськ — Коломия — Чернівці (одноколійна),
• Тернопіль — Копичинці — Чернівці — Івано-Франківськ (одноколійна)
• Чортків — Бучач (одноколійна)
• Володимир — Ізов (одноколійна) тощо.

На електрифікованих ділянках перевезення пасажирів здійснюють електровози та електропоїзди, на неелектрифікованих — тепловози та дизель-поїзди.

До складу Львівської залізниці входять 5 дирекцій:

• Львівська дирекція (ДН-1) (Львівська область);
• Івано-Франківська дирекція (Івано-Франківська, Чернівецька та східна частина Закарпатської області);
• Рівненська дирекція (Рівненська та Волинська область);
• Тернопільська дирекція (Тернопільська область);
• Ужгородська дирекція (Закарпатська область, окрім східної частини).

Львівська залізниця володіє великою кількістю рухомого складу.

Пасажирські перевезення, представлені у графіку руху на 2024 рік наступним чином:

• 
  Львів-Головний
• 
  Львів-Підзамче
• 
  Львів-Приміський
• 
  Дрогобич
• 
  Здолбунів
• 
  Івано-Франківськ
• 
  Ковель
• 
  Луцьк
• 
  Мукачево
• 
  Рівне
• 
  Стрий
• 
  Тернопіль
• 
  Трускавець
• 
  Ужгород
• 
  Чернівці
• 
  Червоноград
• 
  Чоп
• 
  Яремче

• 
  Магістраль Львів — Чоп в Карпатах
• 
  Бескидський тунель
• 
  Віадук на Ужоцькому перевалі
• 
  Електровоз ЧС7 з пасажирським поїздом у Перечині

• Боржавська вузькоколійна залізниця
• Укрзалізниця
• Залізниця (об'єднання)
• Галицька залізниця імені Карла Людвіга
• Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця
• Перша угорсько-галицька залізниця
• Дністрянська залізниця
• Залізниця Ерцгерцога Альбрехта
• Галицька Трансверсальна залізниця
• Ковельська залізниця
• Фірмовий пасажирський поїзд
• Головний залізничний вокзал (Львів)
• Львівський міський рейковий автобус

• Львівська залізниця. Історія і сучасність: 1861—1996 / Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І.; Кірпа Г. М. (авт. передмови). — Львів : Центр Європи, 1996. — 175 с.

• Офіційний сайт Львівської залізниці. [Архівовано 15 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Укрзалізниці. [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• База даних рухомого складу. TrainPix.org.ua.
• Хроніка залізничних аварій і катастроф в Галичині та Буковині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Фотографії старого Львова.