Чоп
Чоп — місто на заході України, в Ужгородському районі Закарпатської області, центр Чопської міської громади.
Чоп | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Вокзал у Чопі | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Регіон | Закарпатська область | ||||||||
Район | Ужгородський район | ||||||||
Громада | Чопська міська громада | ||||||||
Засноване | — | ||||||||
Перша згадка | 1281 (743 роки) | ||||||||
Статус міста | від 1957 року | ||||||||
Населення | ▼ 8765 (01.01.2021)[1] | ||||||||
- повне | ▼ 8765 (01.01.2021)[1] | ||||||||
Площа | 6.19 км² | ||||||||
Густота населення | 1444 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 89500-89509, 89502 | ||||||||
Координати | 48°25′51″ пн. ш. 22°12′43″ сх. д. / 48.43083° пн. ш. 22.21194° сх. д. 22°12′43″ сх. д. / 48.43083° пн. ш. 22.21194° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 102 м | ||||||||
Водойма | р. Тиса | ||||||||
Назва мешканців | чо́пець чо́пка чо́пці | ||||||||
Міста-побратими | Загонь (Угорщина) Соколів-Малопольський (Польща) Мілове (смт) (Україна) Чієрна-над-Тісоу (Словаччина) Бічке (Угорщина) | ||||||||
День міста | Не пізніше третьої суботи вересня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Чоп | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 22 км | ||||||||
- автошляхами | 23,7 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- залізницею | 893 км | ||||||||
- автошляхами | 792 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | м. Чоп, вул. Берег, 2 | ||||||||
Вебсторінка | Чопська міськрада | ||||||||
|
Становище
Місто Чоп лежить у західній частині Закарпатської області у рівнинній місцевості, у межиріччі Тиси й Латориці. Відстань до Ужгорода — 24 кілометри (автошлях E573, з котрим збігається М06). Чоп — найзахідніше місто України. Він лежить на стику кордонів Словаччини, Угорщини та України, тому тут містяться контрольно-пропускні пункти Чоп (Страж)—Чиєрна-над-Тісоу (кордон зі Словаччиною) та Чоп (Тиса), Чоп (Дружба) (кордон з Угорщиною). Площа міста становить 6,19 квадратного кілометра.
На природних умовах міста даються взнаки його становищем у верхів'ї Середньодунайської низовини на південний захід від масиву Карпатських гір. Висота над рівнем моря коливається в межах 102—107 метрів. Переважають вітри західних та південних напрямків, число опадів — 700—750 мм на рік. Середні температури січня від −4, −3 °C. Середні температури липня від +20 °C. Ґрунти бурі широколистяних лісів та наплавні. З корисних копалин в адміністративних межах є будівельні глини, пісок, каолін, андезіт.
Населення
- 1880 p. — 1187 особи, угорці −1164 осіб (98,1 %)
- 1910 р. — 2318 осіб, угорці — 2294 особи (99 %)
- 1930 р. — 3572 особи, угорці — 2082 особи (58,3 %)
- 1940 р. — 3371 особи, угорці — 3236 особи, словаки — 40 осіб, русини — 32 особи, німці — 11 осіб, інші — 52 осіб
- 1970 р. — 5000 осіб
- 1979 р. — 7503 особи
- 1989 р. — 9600 осіб
- 2001 р. — 9506 осіб
- 2003 р. — 8870 осіб
- 2007 p. — 8765 осіб
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[2]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 48,08 % |
угорці | 39,41 % |
росіяни | 8,33 % |
цигани | 2,32 % |
інші/не вказали | 1,86 % |
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 4 109 | 46,33 % |
Угорська | 3 683 | 41,52 % |
Російська | 1 029 | 11,60 % |
Інше | 49 | 0,55 % |
Разом | 8 870 | 100,00 % |
Історія
895 року на ці землі завоювали угорці. Уперше Чоп згадано на письмі 1281 року. Назва міста, найімовірніше, пішла від прізвища родини давніх власників поселення, магнатів Чапі (Chapy, Csapy). Останній з представників цієї родини помер у середині XVI століття.
У відповідь на посилену експлуатацію й панування Габсбургів на Підкарпатті ще з більшою силою спалахували антифеодальні виступи та національно-визвольна боротьба. У цій боротьбі брали участь й жителі села Чопа. Поміж іншого, вони жваво брали участь у Токайському повстанні 1697 року та визвольній війні 1703—1711 років.
З кінця XVIII століття відома найдавніша печатка Чопа з тогочасним гербом поселення: у полі печатки — селянин у човні, що пливе річкою.
Чоп почав швидше розвиватись після австро-угорської революції 1848—1849 років та скасування панщини, з початком розвитку капіталістичних спілок. З 1870 року почали будувати залізницю, що проходила й через Чоп. 25 серпня 1872 відкрито ділянку Сату-Маре-Чоп, 28 серпня 1872 Чоп-Ужгород, 24 жовтня 1872 Чоп-Королево, 4 лютого 1873 Кишварда-Чоп Угорської Північно-Східної залізниці, що сполучали Прикарпаття з Галичиною й центральною Угорщиною та, поміж іншого, Чоп з Ужгородом та Береговим. Коли в 1872 році побудували залізничну станцію, Чоп став важливий транспортний вузол. В деяких тогочасних джерелах поселення згадується як містечко Капушанського повіту (округу) Ужанського комітату.
Коли в Угорщині в березні 1919 року владу захопила комуністична Революційна Правляча Рада, в Чопі створили місцеві органи Радянської влади та жупний директоріум Ужанського комітату.
10 квітня 1919 року відбулися вибори до місцевої та жупної Рад робітників, солдатів і селян. Ще в березні чеські війська спробували напасти на Чоп, та були відбиті. Щоб запобігти новим нападам на Закарпаття, сюди надіслали частини 5-ї Угорської Червоної дивізії та почали створювати частини 65-ї Русинської Червоної бригади.
Новий напад чеських військ на Чоп почався 22 квітня 1919 року, а зі сходу ще з 16 квітня наступали війська Румунії. На підступах до Чопа зав'язалися вперті бої. У боях полягло багато армійців.
4 червня 1920 року — тріанонський мир — Чоп долучають до Чехословаччини. Між 1920—1938 роками — Чоп у межах Чехословаччини належить до словаків.
10 листопада 1938 року Чоп окуповує угорська королівська армія. У 1938—1944 роках — Чоп знову частина Угорщини.
28 жовтня — 23 листопада 1944 року — облога Чопа. 28 жовтня 1944 року радянські війська підійшли до Чопа. Деякі райони Чопа кілька разів переходили з рук у руки. Зрештою Чоп совіти захопили аж тільки 23 листопада 1944 року.
29 червня 1945 року — радянсько-чехословацький договір — Чоп долучають до Української РСР (Закарпатська область). Між 1945—1991 роками — Чоп у межах Радянського Союзу належить до УРСР.
30 травня 1947 року — Чоп дістав статус селища міського типу.[4]
1957 рік — Чоп записано до міст. Станція Чоп стала одна з найпотужніших у колишньому СРСР і в деякі роки переробляла до 60 млн тонн вантажів на рік.
1991 рік — частина вільної України. Статус міста обласного підпорядкування Чоп дістав у травні 2003 році.[5]
На парламентських виборах України 2014 року, явка виборців становила 52,19 %. Найбільше голосів набрали такі політичні партії: Блок Петра Порошенка — 27,68 %; Народний Фронт — 16,07 %; Самопоміч — 11,47 %; Радикальна партія Олега Ляшка — 5,16 %[6].
Господарство
У місті станом на 2000 рік зареєстровано 140 юридичних осіб і понад 200 фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності: більшість великих підприємств пов'язана з транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, що надходять залізничним та автомобільним перевозом. Щодо обсягу робіт можна виділити станцію Чоп, СП «Термінал-Карпати», СП «Автопорт-Чоп», ЗАТ «Чопзовніштранс». Дедалі більше продукції виробляє СП «Фабрика жіночого одягу Ле-Го Україна».
Міста-побратими
Відомі люди
- Ференц Бернат (угор. Bernáth Ferenc; Чоп, 1981) — гітарист-віртуоз, композитор, кандидат мистецтвознавства.
- Калитич Віктор Михайлович (1963—2017) — полковник Збройних сил України (Центральне ракетно-артилерійське управління Озброєння Збройних сил України).
Галерея
- Державний кордон
Примітки
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Chop, Ukraine |
- портал Міської ради міста Чоп
- Соціокультурна характеристика міста Чоп
- Чоп (Chop) — Encyclopedia of Ukraine
- топографічна карта СРСР
- Репортаж міжнародної команди журналістів про поїздку до Чопа
- Чоп — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
- Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область // Історія міст і сіл Української РСР