Михайло Андрелла

Миха́йло Андре́лла (літературний псевдонім — Оросвигівський, від місця народження Росвигово, угор. Oroszvég[3]; *1637 — †1710) — громадський та церковний діяч, український письменник-полеміст з Закарпаття.

Михайло Андрелла
Народився 1638
Мукачеве
Помер 1710[1]
Іза, Хустська міська громада, Хустський район, Закарпатська область, СРСР
Діяльність письменник, православний священник
Сфера роботи церковне служінняd[2], творче та професійне письмоd[2] і соціальна активність[d][2]

Біографія

Народився у селі Росвигово, нині передмістя Мукачева. Навчався у Відні, Братиславі, Трнаві, висвячений на греко-католицького священика. Володів латиною, грецькою, польською, угорською мовами. Добре знав історію Церкви, розумівся на причинах протестантського реформаційного руху в Європі. Повернувшись на батьківщину, вивчав твори Петра Могили, Захарії Копистенського, Іоаникія Ґалятовського. Мав «Біблію» Івана Федоровича 1581, на якій залишив кілька поміток. Книги з його автографами нині зберігаються в бібліотеках Ужгорода. 1669 року вийшов з унійної церкви і став активним пропагандистом православ'я — «старожытной веры». Обійшов багато сіл Закарпаття, ведучи гостру полеміку з греко-католиками та єзуїтами. Був ув'язнений в катівні Мукачівського замку.

У творах «Логос» (1691—92), «Оброна вєрному каждому человєку» (1699—1701) та інших виступав проти унії та Ватикану, національного і соціального гноблення. Своїм кредо «Ми восточницы есме спочатку» обґрунтовував етнічну належність закарпатських русинів до східних слов'ян. Тих, хто перейшов в унійну церкву, докоряв: «Чому от Востока назад блудишь?» Висміював папу-«антихриста», панів-«златолюбців», за що зазнавав жорстоких переслідувань з боку єзуїтів. Андрелла продовжував традиції Івана Вишенського.

У творах Андрелли звучать і соціальні мотиви — він захисник закріпаченого селянства та найбіднішого духівництва, на яких свої і чужі гнобителі наклали «бремя тяжкое», і «ми же й чада наша духовна проданы есме в рабы и рабыня».

Помер в селі Іза, нині Хустський район Закарпатської області, де й похований.

Джерела

Література

  • Микитась В. Л. Видатний письменник-полеміст. «Література в школі», 1957, № 3;
  • Мельник В. Видатний закарпатський полеміст XVII століття. «Жовтень», 1957, № 5.
  • Микитась В. Л. Український письменник-полеміст Михайло Андрелла. — Ужгород, 1960
  • Грицай М. С. та ін. Давня українська література. — К., 1989.
  • Calvi L. Lingue e Culture di confine nell’opera di Mychajlo Orosvyhovs'kyj-Andrella // Plurilinguismo letterario in Ucraina, Polonia e Russia tra XVI e XVIII secolo. Atti del convegno svoltosi a Roma dal 1 al 2 ottobre 1996 / A cura di M. Ciccarini, K. Żaboklicki. — Varsavia; Roma, 1999. — P. 44-63.

Примітки

  • а б в Czech National Authority Database
  • Село Росвигово перейменовували п'ять разів [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] // © Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net» Субота, 04.02.2012 | 22:02 / у перекладі з угорської назва «Оросвийг» означає «Руський кінець»
  • Ресурси

    🔥 Top keywords: Файл:Pornhub-logo.svgГоловна сторінкаPorno for PyrosБрати КапрановиСпеціальна:ПошукUkr.netНові знанняЛіга чемпіонів УЄФАХ-69Файл:XVideos logo.svgСлобоженко Олександр ОлександровичPornhubЧернігівYouTubeУкраїнаЛунін Андрій ОлексійовичІскандер (ракетний комплекс)Шевченко Тарас ГригоровичATACMSДень працівників пожежної охорониВірастюк Василь ЯрославовичВікторія СпартцАлеппоFacebookГолос УкраїниКиївПетриченко Павло ВікторовичДуров Павло ВалерійовичСексФолаутТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиTelegramНаселення УкраїниГай Юлій ЦезарЛеся УкраїнкаОхлобистін Іван ІвановичOLXДруга світова війнаЗагоризонтний радіолокатор