Монастир Ґінкаку
Монасти́р Ґінка́ку або Ґінка́ку-дзі (яп. 銀閣寺, ぎんかくじ, МФА: [ginkaku d͡ʑi], «монастир срібного павільйону») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Ріндзай. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Сакьо, квартал Ґінкакудзі 2. Монастирський титул — Східна гора[2]. Офіційна назва — Монастир Дзісьо[1]. Заснований 1490 року. Головною святинею монастиря є будда Шак'ямуні. Повна офіційна назва — Монастир Дзісьо́ на Східній горі[3]. Пам'ятка культури Хіґасіяма. Колишня резиденція сьоґуна Асікаґи Йосімаси, перетворена на монастир після його смерті. Названий на честь Срібного павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.
| Монастир Ґінкаку | |
|---|---|
 | |
| 135°47′53″ сх. д. / 35.0268750° пн. ш. 135.798250° сх. д. | |
| Адреса | префектура Кіото, місто Кіото, район Сакьо, квартал Ґінкакудзі 2 |
| Офіційно | Монастир Дзісьо[1] |
| Титул | Східна гора[2] |
| Секта | Ріндзай |
| Святиня | будда Шак'ямуні |
| Засновано | 1490 |
| Засновник | Асікаґа Йосімаса, Мусо Сосекі |
Короткі відомості
Ґінкакудзі виник на базі резиденції Асікаґи Йосімаси, восьмого сьоґуна сьоґунату Муроматі. Її будівництво почалося 1465 року на місці колишнього монастиря Дзьододзі[4] секти Тендай, в гірському районі Хіґасіяма на схід від середньовічного Кіото. 1485 року, після закінчення Головного палацу резиденції[5], сьоґун переселився до нього зі столиці. У зв'язку з цим весь комплекс новобудов отримав назву палац Хіґасіяма — «Східногірський палац»[6][7].
1490 року Йосімаса помер і за його заповітом палац перетворили на дзенівський монастир. Засновником обителі став Мусо Сосекі, вчений-монах дзенівської секти Ріндзай[7]. Монастир назвали Дзісьодзі на пам'ять про покійного сьоґуна, що отримав посмерте чернече ім'я Дзісьо — «Милосердне сяйво». За правління десятого сьоґуна Асікаґи Йосітане, його молодший брат Кореакі став настоятелем Ґінкакудзі. Після нього цю посаду займали вихідці з найвищих прошарків кіотської аристократії.
Наприкінці 15 століття монастир нараховував понад десяток будівель, серед яких найкрасивішою вважалася двоярусна башта — Зала бодгісаттви Каннон[8]. Вона мала два шатрові дахи, верхній з яких увінчував мідний шпиль із зображенням китайського фенікса. Перший поверх башти називався Залою пустого серця[9]. Він був збудований на зразок звичайного самурайського помешкання тієї епохи. Другий поверх мав назву Павільйон милосердя[10] і нагадував буддистський храм. В ньому розміщувався вівтар зі статуєю бодгісаттви Каннон. Починаючи з 17 століття башту стали називати Ґінкаку — «Срібний павільйон», а монастир — Ґінкакудзі, за аналогією із Золотим павільйоном монастиря Кінкакудзі[11][7].
 |  |  |  |
Асікаґа Йосімаса | Східний храм | Загальний вигляд | Море, гірка і павільйон |
Станом на початок 21 століття на території монастиря збереглися лише частина автентичних споруд. Окрім Срібного павільйону до їхнього числа входять Східний храм[12], Головний храм[13] і Альтанка радісної чистоти[14]. Східний храм — це колишня кумирня сьоґуна Йосімаси, в якій вшановувався образ будди Аміда. У східному крилі цього храму розташована сьоґунська кімната[15], збудована у ранньому кабінетному стилі. Вона вважається однією з найстаріших в Японії кімнат, призначених для проведення чайної церемонії. Срібний павільйон і Східний храм занесені до Національних скарбів Японії.
Між храмом і Срібним павільйоном пролягає піщаний сад. Він був створений у 16 столітті художником Соамі на зразок саду в монастирі Сайходзі. Сад уособлює маленький всесвіт, в якому кожен об'єкт має свою назву. Так, поруч із Дзеркальним ставком[16] розміщено Море срібного піску[17] — невелику піщану ділянку, стилізовану під море з хвилями. Біля неї знаходиться ще одна піщана композиція — Місячна гірка[18]. Усі камінці, кущики і місточки також мають власні імена[19]. Сад вважається унікальним зразком піщаного садового мистецтва 16 століття і має статус цінної культурної пам'ятки Японії[7].
Див. також
Примітки
Джерела та література
Монастир Ґінкаку // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- (яп.) 井上靖、塚本善隆監修、竹中郁、村上慈海著『古寺巡礼京都20 金閣寺・銀閣寺』、淡交社、1977
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир Ґінкаку
- (яп.) Офіційна сторінка монастиря Ґінкакудзі [Архівовано 6 березня 2010 у Wayback Machine.]
- (яп.) Ґінкакудз сьогодні (Вебкамера) [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.]
