Назва Вірменії

У процесі етногенезу вірменського народу найважливішу роль зіграли два основні племінні союзи: на південному заході Вірменського нагір'я — Арме-Шубрія (XII—VII ст. до н. е.), на північному заході — Хайаса-Ацці (середина II тис. до н. е.).Самоназва вірмян haй та їх країни hАйк або hАйастан походить від назви народів, що населяли Хайасу-Ацці. Щодо виникнення терміну «Арменія», провідні фахівці з етнографії вірменського народу пов'язують його з «індоєвропейськими протовірменськими племенами», що населяли Арме-Шубрію. Ці племена у ассирійских джерелах називалися однаково, тобто народ називали так само як і їх країну - Уруме^[2]. В свою чергу урарти, які часто воювали з цим народом, називали його урме. В ассирійских клинописах, як і в урартській, ця назва звучала як Орме чи Арме, так як початковий знак передавався через -о-, а назви «Орме» та «Арме» - чергувалися.^[3]

Сучасною українською офіційною назвою країни є «Вірменія». Дана назва містить протезу «В» і неятевий ікавізм та походить від дав.-рус. "Орменія", і стар.-укр. "Орменія". Обоє назви походять від грецького Αρμενία. Зміна початкового голосного «А» на «О» сталась через неможливість існування звуку «А» на початку слова в давньоруській мові.

Найраніша згадка екзоніму «Арменія» датується VI сторіччям до н. е. У Бегістунському написі, перський цар Дарій I трьома мовами означає державу Урарту: топонімом «Арміна» (давньоперська мова) та «Армінуя» (еламська мова). У давньогрецькій мові слово «арменоі» (Αρμένιοι) з'явилось майже у той самий час. Це слово використовував Гекатей Мілетський близько 476 р. до н. е.^[4] Геродот писав: «Вірмени були споряджені як фригійці, будучи фригійськими поселенцями»^[5]. Ксенофонт описав багато аспектів сільського життя древніх вірмен та їх гостинність.

Ряд версій про походження екзоніму «Арменія» нині розглядається істориками, однак переконливих доказів на користь жодної версії досі не знайдено. Ряд версій спростував у 1946 році вірменознавець - Ніколас Адонц^[6].

Від Армани, Арминум, Ерменен, Урмену або Мінні

• На початку XX століття вірменознавці припустили, що перське «Арміна» та грецьке «Арменоі» є похідними від ассирійського топоніму «Арминум» (Armânum) або «Армани» (Armanî)^[7]. Деякі документи бронзового віку Месопотамії та Стародавнього Єгипту містять цей топонім. Найбільш рання з цих згадок походить з царства «Арминум» разом з землею Ібла - як території, які приблизно у 2250 році до н. е. підкорив Нарам-Суен^[8]. Ці землі ідентифікуються як аккадські поселення біля сучасного турецького міста Діярбакир^[9]. Проте такі історики як Уейн Горовіц, вважають, що підкореною землею була не Вірменія, а околиці сирійського Алеппо^[10].
• Інша версія — варіант «Урмані» або «Урмену», який зустрічається нібито в документах епохи царя Менуа, правителя Урарту^[11].
• В Біблії згадується країна Мінні, яка іноді асоціюється з історичним регіоном Вірменією (наприклад, [[|Ієр]] 51:27, [[|Ієз]] 27:17). Вважається, що Вірменія («Хар-мінні») була східною частиною країни Мінні, яка межувала з Араратським та Аскеназським царствами^[12]. В ассирійських рукописах зустрічається назва «Міннаі» або «Маннаі»^[13], яка відноситься до держави Манна. Ще одна версія полягає в тому, що в клинописних написах «Mannai», означає частину Історичної Вірменії між озерами Ван та Урмія^[14].
• Ряд авторів пов'язував індоєвропейський корінь *ar- зі значенням «збирати»^[15][16].

В вірменській традиції, Арам є людиною, від імені якого й утворилась назва Вірменії та вірмен. Арам був нащадком прабатька вірмен - Гайка, сином жінки на ім'я Арма та батька царя Ари Прекрасного (згідно з даними історика Мовсеса Хоренаці^[17][18]). Іноді Арам асоціюється з першим царем Урарту на ім'я Арама^[19]. Ендонім «Айк» з грабара (класичної форми вірменської мови), згідно з цією традицією, стосується безпосередньо самого Айка^[20]. Чоловічі імена Армен, Арман та жіночі Арміна, Арміне є найбільш поширені у вірмен. Окрім того, перська та німецька мови мають чоловіче ім'я Армін^[21].

Іменування вірмен та Вірменії вірменською та мовами країн-сусідів: