Озерне (Ізмаїльський район)

село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України

Озерне́ — село Саф'янівської сільської громади в Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення — 5 370 осіб.

село Озерне
КраїнаУкраїна Україна
ОбластьОдеська область
РайонІзмаїльський район Ізмаїльський район
ГромадаСаф'янівська сільська громада
Код КАТОТТГUA51080090160066284
Основні дані
Засноване1945
Населення5370
Площакм²
Густота населення0 осіб/км²
Поштовий індекс68660
Телефонний код+380 4841
Географічні дані
Географічні координати45°24′18″ пн. ш. 28°40′41″ сх. д. / 45.40500° пн. ш. 28.67806° сх. д. / 45.40500; 28.67806 28°40′41″ сх. д. / 45.40500° пн. ш. 28.67806° сх. д. / 45.40500; 28.67806
Середня висота
над рівнем моря
36 м
ВодоймиЯлпуг
Місцева влада
Адреса ради68670, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Саф’яни, вул. Грушевського, 85
Карта
Озерне. Карта розташування: Україна
Озерне
Озерне
Озерне. Карта розташування: Одеська область
Озерне
Озерне
Мапа
Мапа

CMNS: Озерне у Вікісховищі

Історія

Село засноване у 1808 році болгарами-переселенцями та молдаванами. У часи румуно-боярської окупації в селі діяла підпільна група.[1]

Село за свою історію декілька раз змінювало свою назву. Так, у 1920-х роках називалося Генерал Авереску (рум. General Al. Averescu)[2], до 1947 року — Бабель (рум. Babele). Рішення про перейменування в Озерне було закріплено Указом Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 року.[3]

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5057 осіб, з яких 2461 чоловік та 2596 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 5361 особа.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

МоваВідсоток
румунська93,18 %
російська1,3 %
циганська1,28 %
українська0,76 %
болгарська0,54 %
гагаузька0,2 %
білоруська0,04 %
вірменська0,02 %

Освіта, культура та спорт

На території села міститься колгосп ім. Ілліча зерно-молочного напряму, у володінні якого 6637 га землі, у т. ч. 5152 га орної, 371 га виноградників.

В Озерному є восьмирічна та середня школа сільської молоді, дві бібліотеки, Будинок культури на 380 місць, танцювальний колектив якого у 1964 та 1965 роках на республіканському та всесоюзному оглядах художньої самодіяльності нагороджений почесними грамотами, дипломами обласного управління культури та Міністерства культури УРСР. Функціонує лікарня. Працюють побутові майстерні.

За роки семирічки в селі збудовано 149 житлових будинків. Тільки в 1967 році було висаджено понад 10 тис. фруктових та декоративних дерев. В центрі села розбито парк.

В околицях села знайдено поселення гумельницької культури (IVIII століття до н. е.), епохи пізньої бронзи (кінець II — початок I століття до н. е.) та перших століть нашої ери.[1]

У 1973 році у села відбулися зйомки історичної драми «Гнів» режисерів Миколи Гібу та Леоніда (Леонтія) Проскурова. Художній фільм про Татарбунарське повстання, яке сталося у вересні 1924 року, знімати у Татарбунарах було неможливо — від села зразка 1924 року нічого не збереглося — воно було знищено артилерією та спалено, а згодом на його місці побудовано нове сучасне село. Тому художник-постановник Микола Апостоліді, на основі збережених малюнків, фотографій та спогадів виживщих селян зробив ескізи для зйомок. Бутафорські «Татарбунари» у 70 хат й були зведені біля села Озерне.[7]

Відомі уродженці

Александру Авереску, маршал Румунії

Примітки