Оксид ртуті(II)

Оксид ртуті зустрічається у природі у вигляді доволі рідкісного мінералу монтроїдиту.

Оксид ртуті є діамагнітними кристалами жовтого або червоного кольору (в залежності від розміру часточок), які на світлі та при слабкому нагріванні темнішають, поступово розкладаючись на прості речовини. Не розчиняється у воді.

З огляду на малі кількості природного оксиду ртуті у надрах Землі, у промислових масштабах його добувають з інших сполук ртуті. Наприклад, окисненням ртуті при нагріванні (у присутності каталізаторів: платини або оксиду нікелю NiO):

${\displaystyle \mathrm {2Hg+O_{2}{\xrightarrow {350^{o}C}}2HgO} }$

Оксид утворюється в результаті термічного розкладання кисневмісних солей, наприклад, нітрату ртуті:

${\displaystyle \mathrm {2Hg(NO_{3})_{2}{\xrightarrow {400^{o}C}}2HgO+4NO_{2}+O_{2}} }$

Іншими способами є реакція взаємодії лугів із розчинами солей ртуті та гідроліз у великій кількості гарячої води:

${\displaystyle \mathrm {HgCl_{2}+2KOH\rightarrow HgO+2KCl+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {Hg(NO_{3})_{2}+H_{2}O\leftrightarrows HgO+2HNO_{3}} }$

Оксид ртуті є відносно малостійкою сполукою, розкладається при нагріванні:

${\displaystyle \mathrm {2HgO{\xrightarrow {450-500^{o}C}}2Hg+O_{2}} }$

Із водою не взаємодіє. Проявляє слабкі осно́вні властивості, реагуючи з розведеними кислотами:

${\displaystyle \mathrm {HgO+2HCl\rightarrow HgCl_{2}+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {HgO+2HNO_{3}\rightarrow Hg(NO_{3})_{2}+H_{2}O} }$

HgO відновлюється воднем в присутності каталізаторів CuO та Al₂O₃:

${\displaystyle \mathrm {HgO+H_{2}{\xrightarrow {KAT}}Hg+H_{2}O} }$

Взаємодіє з галогенами, утворюючи, в залежності від умов проведення реакції, галогенід або оксигалогеніди:

${\displaystyle \mathrm {2HgO+2F_{2}{\xrightarrow {t}}2HgF_{2}+O_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {2HgO+2Cl_{2}\rightarrow O(HgCl)_{2}+Cl_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {2HgO+2Cl_{2}{\xrightarrow {t}}2HgCl_{2}+O_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {2HgO+2Br_{2}{\xrightarrow {CCl_{4}}}O(HgBr)_{2}+Br_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {6HgO+6I_{2}{\xrightarrow {100^{o}C}}5HgI_{2}+Hg(IO_{3})_{2}} }$

При перемішуванні оксиду ртуті з гідроксидом амонію, утворюються дрібні жовті кристали, які мають назву «основа Міллона»:

${\displaystyle \mathrm {2HgO+NH_{4}OH{\xrightarrow {}}(HOHg)_{2}NH_{2}OH} }$

Як і всі сполуки ртуті, оксид має токсичну дію. Потрапляючи до організму людини через шкіру або дихальні шляхи, він може викликати нудоту, діарею, ураження нервової системи.^[3]