Олонецька губернія

За часів панування Великого Новгорода територія майбутньої Олонецької губернії складалась із Обонежжя (Обонезька п'ятина) й земель над річкою Онега (частина Заволоччя). Після падіння Новгорода 1478 року землі над річкою Онегою склали Каргопольський повіт під управлінням намісників, а потім воєвод, які жили у Каргополі. Західна частина краю, що входила до складу Обонезької п'ятини, підпорядковувалась новгородським намісникам і воєводам, поки, з будівництвом міста Олонець, з більшої частини Заонезької половини Обонезької п'ятини не було утворено 1649 року Олонецький повіт^[2].

Після створення Інгерманладської губернії 1708 ця територія увійшла до її складу. З 1710 року — у складі Санкт-Петербурзької губернії. 1719 Каргополь з прилеглими землями увійшов до складу Білозерської провінції. Під час виокремлення 1727 року окремої Новгородської губернії, Олонецький повіт став частиною її Новгородської провінції, а Каргопольський повіт залишався у Білозерській провінції.

1773 року за указом Катерини II створено Олонецьку провінцію.

Іменним указом від 24 серпня (4 вересня) 1776 року утворено Новгородське намісництво. У складі того намісництва було створено й Олонецьку область, до складу якої увійшли п'ять повітів: Олонецький, Петрозаводський (колишнє Петрозаводське відомство), Витегорський, Паданський (колишнє Лопське Паданське комісарство) та Каргопольський. 1780 року з Турчасівського стану Каргопольського повіту було створено Онезький повіт, що увійшов до складу Вологодського намісництва.

11(22) грудня 1781 року Олонецька область була перечислена з Новгородського намісництва до Петербурзької губернії. 12(23) травня 1782 року центром області затверджено Петрозаводськ (замість Олонця). Центр Паданського повіту перенесено з Паданська до знову утвореного міста Повенець, а Паданський повіт було перейменовано на Повенецький.

Іменним указом від 22 травня (2 червня) 1784 року Олонецька область виділена зі складу Петербурзької губернії й перетворена на самостійне намісництво. Відкриття державних установ у новому намісництві відбулось 17(28) грудня 1784 року.

Іменним указом від 16(27) травня 1785 року у складі намісництва додатково утворено Лодейнопольський, Кемський і Пудозький повіти. Одночасно до складу Олонецького намісництва було передано частину території Онезького повіту Архангельського намісництва, в результаті чого Олонецьке намісництво отримало вихід на Біле море.

Іменним указом від 12 грудня 1796 року введено нову мережу губернського поділу Росії, в якій Олонецьке намісництво було відсутнє.

Іменним указом від 9(21) вересня 1801 року було створено Олонецьку губернію. Сенатським указом від 10(22) жовтня 1802 року центром губернії знову визначено Петрозаводськ. Одночасно у складі губернії відновлено Лодейнопольський, Пудозький і Повенецький повіти, проте Кемський повіт залишено у складі Архангельської губернії.

У квітні 1918 року вісім північно-західних губерній — Петроградська, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька й Северодвінська — були об'єднані в Союз комун Північної області, який уже 1919 року було ліквідовано.

30 квітня 1919 року Каргопольський повіт було передано з Олонецької губернії до Вологодської.

1920 року більша частина території дореволюційної губернії ввійшла до складу знову створеної Карельської трудової комуни. Однак у зв'язку з тим, що ціла низка російських і вепських волостей та повітів Олонецької губернії через національний склад населення за межами комуни й залишився фактично без губернського центру, декретом ВЦВК й РНК РРФСР від 12 вересня 1920 року Олонецька губернія була знову утворена.

Постановою НКВС РРФСР від 19 квітня 1922 року адміністративний поділ Олонецької губернії затверджено у такому вигляді:

• Витегорський повіт — Андомська, Самінська, Тихмангська, Кондуська, Чернослободська, Макачевська, Єжезерська, Витегорська, Дев'ятинська, Бадозька, Шильдська, Ухотська волості;
• Лодейнопольський повіт — Заостровська, Луначарська, Важинська, Подпорозька, Мятусовська, Ладвинська, Вінницька, Шапшинська, Шелтозерсько-Бережна, Остречинська, Вознесенська, Оштинська, Шимозерська волості;
• Повенецький повіт — Толвуйська, Кизька, Тіпіницька, Великогубська, Шунгська, Римська, Даниловська, Петровсько-Ямська волості, Лумбуський район сільрад;
• Пудозький повіт — Авдеєвська, Дубровська, Боярська, Ведлозерська, Захаровська, Коловська, Корбозерська, Карякінська, Красновська, Нігіжимська, Почезерська волості.

Невдовзі, однак, існування двох великих адміністративних одиниць із центром в одному місті було визнано недоцільним. Було вирішено передати значну частину території Олонецької губернії з російським і вепським населенням до складу Карелії.

Декретом ВЦВК від 18 вересня 1922 року Олонецька губернія була ліквідована й розділена.

• Витегорський і Лодейнопольський повіти передавались до складу Петроградської губернії. При цьому Тихманьгська, Ухотська й Шильдська волості Витегорського повіту були перечислені до Каргопольського повіту Вологодської губернії^[3];
• Повенецький повіт і (тимчасово) місто Пудож, Авдеєвська, Водлозерська, Коловська, Корбозерська й Нігіжемська волості Пудозького повіту — до складу Карельської трудової комуни;
• Боярська, Бережно-Дубровська, Красновська, Почезерська, Карякінська, Захаровська волості Пудозького повіту — до складу Каргопольського повіту Вологодської губернії.

Невдовзі (3 листопада 1924 року) до Карельської АРСР була передана й частина території Лодейнопольского повіту (вже Ленінградської губернії).

Національний склад 1897 року^[4]:

1802 року як герб Олонецької губернії використовувався герб Олонця. Потім, 1878, було створено новий герб за зразком інших губернських гербів, і 5(17) липня 1878 року його було затверджено імператором Олександром II:

• 
  Герб губернії до 1857
• 
  Офіційний герб губернії (вид. МВС, 1880)
• 
  Неофіційний герб губернії (вид. Сукачова, 1878)
• 
  Сучасний рисунок герба (2000-ні)

Генерал-губернатори Архангельської та Олонецької губерній

Генерал-губернатори Архангельської, Вологодської та Олонецької губерній

Правителі Олонецького намісництва

Губернатори Олонецької губернії

Олонецькі губернські комісари Тимчасового уряду:

• Ієронім Кучевський, (1917 рік, березень — травень)
• Олександр Кожевников, (1917, травень — жовтень)

Голови виконавчого комітету Олонецької губернської ради:

• Василь Куджиєв, (1917, червень — грудень)
• Валентин Парфьонов, (1918, січень — березень)
• Петро Анохін, (1918, квітень — червень)
• Іван Балашов, (1918, липень)
• Петро Анохін, (1918, липень — 1921, квітень)
• Степан Соболєв, (1921, травень — 1922, вересень)

Голова об'єднаної президії Карельського революційного комітету й Олонецького губернського виконкому:

• Петро Анохін, 1921.

Найважливішими дорогами Олонецької губернії були Санкт-Петербурзько-Архангельський шлях, дорога від Санкт-Петербурга до Петрозаводська, Петрозаводський тракт до міста Повенець, поштова дорога Олонець — Сердоболь. 1858 року загалом на території цих трактів і доріг було 52 поштові станції^[5].

Судноплавство здійснювалось Онезьким і Ладозьким озерами, річками Свир та Андома, а також Маріїнською водною системою — найважливішою водною магістраллю, що проходила територією губернії. До XIX століття здебільшого експлуатувались невеликі судна — сойми, що будувались місцевими селянами^[6].

До 1898 року залізниці на території губернії були представлені невеликими промисловими залізницями Олександрівського заводу в Петрозаводську, а також залізницею що проходила поселеннями Каменний, Бродовська, Великий Двір Дев'ятинської волості Витегорського повіту. На останній вперше в губернії було задіяно паровози.

У 1897–1898 роках було збудовано Вологодсько-Архангельську залізницю, частина якої пройшла територією східної частини Каргопольського повіту.

Перші автомобілі на території губернії з'явились у 1910-х роках.^[7]. У 1910—1920-х роках автомобілі перебували як у приватній, так і в державній власності, у Петрозаводську й Лодейному Полі були спроби організувати комерційні перевезення пасажирів. 14 травня 1918 року було засновано транспортне бюро Олонецької губернії.

• Досить нетиповий факт для Російської імперії, що назва губернії відрізнялась від назви губернського центру. Причому цікаво, що місто Олонець, ніколи не був її центром. Проте саме герб Олонця у 1802–1878 роках був гербом Олонецької губернії.
• Петрозаводськ з 1920 до 1922 року був одночасно центром двох адміністративно-територіальних утворень у складі РРФСР — Олонецької губернії та Карельської трудової комуни.

• Кораблев Н. А., Мошина Т. А. Олонецкие губернаторы и генерал-губернаторы. / Биографичеський справочник. 2-е изд., испр. и доп. — Петрозаводск: Изд. ООО «Строительный стандарт», 2012. — 140 с. порт. ISBN 5-87870-010-7 (рос.)

• Пам'ятна книжка Олонецької губернії на 1867 рік
• Олонецька губернія: Список населених місць (1873)
• Олонецька збірка. Випуск 3. (1894)
• Список населених місць Олонецької губернії за даними 1905 року
• Списки населених місць Олонецької губернії 1879,1907, JPG
• Бібліотека Царське Село, книги з історії Олонецької губернії (Пам'ятні книжки), PDF
• Карта Олонецької губернії з «Атласу» Ільїна 1876 року
• Список дворянських родів Олонецької губернії
• Земська позашкільна освіта
• Земська пошта
• Олонецькі гроші 1918 року
• Кредитна кооперація в Карелії на початку XX століття
• Земства Олонецької губернії (1867–1914)