Псковська губернія

Пско́вська губе́рнія — адміністративна одиниця Російської імперії. Губернським містом був Псков. Існувала з 1772 по 1777 та з 1796 по 1927 рік, після чого увійшла до складу новоствореної Ленінградської області. Площа, станом на 1914 рік, становила 44211,2 км² (38846,5 квадратних верст). Населення, відповідно до даних перепису 1897 року — 1 122 317 чоловік[1]. У 1900-х роках налічувалось 1 млн. 188 тис. жителів, причому на долю міського населення припадало тільки 86 тисяч чоловік, переважало селянство — понад 93 відсотки загальної кількості жителів[2].

Псковська губернія

Герб
Центр Псков
Існування 17721927
Утворено 17721777; 17961927
Площа 44211,2 (1914)
Населення 1 122 317 осіб (1897)
Попередники Псковське намісництво
Наступники Ленінградська область
Латвія
Естонія

Історія

У складі Російської (Московської) держави

1510 року Псковська республіка була приєднана московським князем Василем III до Московської держави. Відповідно до писарської книги 1585—1587 років, Псковська земля розділялась у цей час на 13 повітів.[3] Раніше у складі Псковської землі перебував ще 14-й, Себезький повіт з містом Себеж, який 1579 року відійшов до Речі Посполитої. А також приблизно з 1576 до 1584 року до неї належали деякі території Шелонської п'ятини Новгородської землі: Порховський повіт з містом Порховом і Ляцький повіт, що складався з Ляцького погосту.[4]

1708 року територія Псковської землі увійшла до складу Інгерманландської губернії, яку було перейменовано 1710 року на Санкт-Петербурзьку.

1719 року губернію було поділено на провінції, було утворено Псковську провінцію. Її повітовими містами були: Гдов, Ізборськ, Остров, Опочка, Псков, Холмський Посад, Заволоччя, Пусторжев і Кобильськ.

У складі Російської імперії

1727 року з Санкт-Петербурзької губернії було виділено Новгородську губернію, яка складалась із 5 провінцій (Новгородської, Псковської, Великолуцької, Тверської та Бєлозерської).

1772 року, після першого розподілу Польщі, була створена Псковська губернія (центром губернії було місто Опочка). До неї увійшли 2 провінції Новгородської губернії (Псковська та Великолуцька) й нові — Двінська (Польська Ліфляндія) та Полоцька з земель колишнього Полоцького воєводства, а наприкінці того ж року приєднана з Могильовської губернії Вітебська провінція.[5]

У другій половині 1776 року Псковську губернію було розділено на дві нові губернії — Полоцьку та Псковську. При цьому до останньої з центром у Пскові відійшли колишні Псковська та Великолуцька провінції, а з Новгородської губернії Порховський, Гдовський повіти, а також деякі погости Новгородського повіту.[6]

1777 року замість губернії було створено Псковське намісництво у складі 10 повітів. 1781 Гдовський та Лузький повіти відійшли до Санкт-Петербурзької губернії, а ще за рік було утворено Печерський повіт.

1796 року намісництво було перетворено на Псковську губернію. На той момент губернія складалась із 6 повітів: Псковського, Великолуцького, Опочецького, Островського, Порховського та Торопецького. 1802 року з них було виділено ще два повіти: Холмський та Новоржевський[7].

За радянської влади

У квітні 1918 року вісім північно-західних губерній — Петроградська, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька та Північнодвінська — були об'єднані в Союз комун Північної області, який вже 1919 року було ліквідовано. Також після Жовтневого перевороту Псковська губернія зазнала й низки територіальних змін, так 1920 року частина західних повітів відійшла до Естонії (Псковського) та Латвії (Псковського й Островського), а 1924 року з Вітебської губернії до Псковської були передані Велізький, Невельський та Себезький повіти. 1927 року Псковську губернію було ліквідовано і вона увійшла до складу Ленінградської області[8][9].

Адміністративний поділ

№ з/пГерб повітового містаНазваПовітове містоПлоща,
верст²
Населення[10]
(1897), чол.
1 Великолукський повітВеликі Луки (8 466 чел.)4 173,3123 779
2 Новоржевський повітНоворжев (2 838 чол.)3 247,8113 769
3 Опочеський повітОпочка (5 735 чол.)4 069,9135 654
4 Порховський повітПорхов (5 551 чол.)6 045,9175 853
5 Островський повітОстров (6 268 чол.)4 357,0161 877
6 Псковський повітПсков (30 478 чол.)5 142,2226 756
7 Торопецький повітТоропець (7 368 чол.)5 222,096 472
8 Холмський повітХолм (5 894 чол.)5 713,288 157

Керівництво губернії

Генерал-губернатори

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Захар Чернишовграф, генерал-аншеф, генерал-губернатор обох білоруських губерній:
Могильовської та Псковської
1772—1777
Яків Сіверсгенерал-поручик (був на посаді намісника Псковського)
1777—1781
Микола Репнінкнязь, генерал-аншеф
1782—1792
Йосип Ігельстремгенерал-аншеф
1792—1793
Григорій Осиповгенерал-поручик
1793—1795

Військові губернатори

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Михайло Філософовгенерал від інфантерії
1797—1798
Іван Розенберггенерал від інфантерії
1798—1799
Іван Гікакнязь, генерал від інфантерії
1799—1800
Філіп Паулуччімаркіз, генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант
(був на посаді Ризького військового генерал-губернатора й керував Псковською губернією
з часів приєднання до Остзейських губерній
Указом від 06.08.1823 до остаточного відокремлення 31.12.1829)
1823—1829

Губернатори

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Михайло Кречєтніковгенерал-майор
1772—1775
Олексій Наришкінкамергер
1775—1776
Христофор Нолькенбригадир
1776—1777

Правителі намісництва

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Павло Мансуровгенерал-поручик
1778—1781
Олексій Кожиндійсний статський радник
1781—1785
Іван Пільгенерал-поручик
1785—1788
Харитон Зуєвдійсний статський радник
1788—27.01.1797

Губернатори

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Іван Молчановдійсний статський радник
29.01.1797—23.03.1797
Іларіон Алексєєвдійсний статський радник
23.03.1797—05.09.1798
Олексій Беклешовтаємний радник
05.09.1798—26.12.1800
Яків Ламздорфтаємний радник
26.12.1800—1807
Микола Лобадійсний статський радник
1807—1811
Петро Шаховськойкнязь, таємний радник
1811—1816
Борис Адеркасдійсний статський радник
12.12.1816—12.09.1826
Андрій Квіткадійсний статський радник
12.09.1826—04.01.1830
Олексій Пещуровдійсний статський радник
28.01.1830—29.11.1839
Федір Бартоломейгенерал-майор
09.12.1839—28.02.1845
Олексій Черкасовдійсний статський радник
28.02.1845—06.09.1856
Валерій Муравйовдійсний статський радник
30.11.1856—19.02.1864
Костянтин Паленграф, статський радник, (затверджений із наданням звання дійсного статського радника 01.01.1865)
26.02.1864—01.01.1867
Борис Обухову званні камергера, дійсний статський радник
20.01.1867—30.03.1868
Михайло Кахановдійсний статський радник
17.04.1868—01.04.1872
Михайло Прутченкоу званні камергера, дійсний статський радник
09.06.1872—13.01.1886
Олександр Ікскуль фон Гільденбандттаємний радник
30.01.1886—02.03.1888
Костянтин Пашенкотаємний радник
31.03.1888—07.06.1900
Борис Васильчиковкнязь, на посаді шталмейстера, дійсний статський радник
07.06.1900—13.06.1903
Олександр Адлербергграф, дійсний статський радник
13.06.1903—24.01.1911
Микола Медембарон, дійсний статський радник
24.01.1911—12.1915
Аркадій Келеповськийдійсний статський радник
1915—1916

Губернські керівники дворянства

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Іларіон Голеніщев-Кутузовгенерал-поручик
1779—1781
Данило Креніцинпідполковник
1781—1784
Матвій Чихачовдійсний статський радник
1784—1794
Петро Ганнібалгенерал-майор
1794—1796
Ларіон Мяхкойнадвірний радник
1796—1799
Матвій Рокотовстатський радник
1799—1802
Михайло Брилкінколезький радник
1802—1808
Степан Вохінколезький радник
1808—1809
Микола Великопольськийполковник
1809—1810
Михайло Бороздінгенерал-лейтенант
1810—1811
Клементій Расіхіндійсний статський радник
1811—1812
карл Штакельбергтитулярний радник
1812—1813
Микола Карамишевгенерал-майор
1814—1823
Олексій Львовполковник
1823—1826
Олексій Васильчиковдійсний камергер
1826—1829
Олексій Пещуровстатський радник
1829—1830
Дмитро Базюкінкапітан ІІ рангу
1830—1831
Микола Васильчиковгенерал-майор
1831—1832
Микола Яхонтовкамергер, статський радник
1832—1835
Микола Крекшинколезький радник
1835—1841
Микола Беклешовтаємний радник
1841—11.1859
Михайло Грушецкийгвардії капітан
29.11.1859—1862
Микола Волковколезький радник (дійсний статський радник)
1862—1865
Олександр Фітінгоф-Шельбарон, дійсний статський радник
1865—1877
Олександр Зарінтаємний радник
1877—04.1893
Модест Карамишевдійсний статський радник
11.04.1893—03.03.1895
Микола Новосильцоввідставний гвардії полковник, на посаді єгермейстера, гофмейстер
03.03.1895—1904
Володимир Філософовстатський радник
20.04.1904—1907
Михайло Скворцовгенерал-майор
18.02.1907—1910
Микола Лавриновськийгофмейстер
13.02.1910—1913
Сергій Зубчаніновтитулярний радник (дійсний статський радник)
1913—1917

Віце-губернатори

Ім'яТитул, чин, званняЧас перебування на посаді
Олексій Голохвастовбригадир
1777—1782
Харитон Зуєвстатський радник
1782—1786
Михайло Брилкінстатський радник
1786—1793
Єгор Дєдєнєвстатський радник
1793—1795
Микола Беклешовстатський радник
1795—05.09.1798
Петро Венгерськийстатський радник
05.09.1798—21.06.1800
Михайло Бібіковстатський радник
21.06.1800—1805
Степан Бакєєвкапітан-командор
1805—1807
Самуїл Фігнерстатський радник
1807—1809
Христофор Ренненкампфстатський радник
1811—1817
Павло Соковколезький радник
1817—1820
Михайло Барановколезький радник
1820—1823
Федір Татаріновколезький радник
26.12.1823—11.07.1826
Григорій Дубецькийколезький радник
11.07.1826—30.11.1828
Іван Лаубестатський радник
30.11.1828—03.08.1830
Олексій Дєдєнєвколезький радник
06.10.1830—19.02.1837
Іван Афендікдійсний статський радник
19.02.1837—01.01.1838
Кожевніковколезький радник
01.02.1838—05.01.1839
Микола Васьковстатський радник
04.03.1839—05.07.1843
Іполит Потуловдійсний статський радник
05.07.1843—03.03.1856
Олександр Оголінстатський радник
03.03.1856—26.07.1857
Лев Перовськийстатський радник
26.07.1857—02.08.1859
Микола Родзянкодійсний статський радник
02.08.1859—31.03.1867
Костянтин Бендондійсний статський радник
12.05.1867—20.05.1870
Олександр Жемчужниковдійсний статський радник
20.05.1870—01.01.1873
Олександр Урусовкнязь, колезький радник
16.02.1873—12.04.1874
Леонід Теляковськийстатський радник (дійсний статський радник)
29.05.1874—01.01.1890
Микола Брянчаніновдійсний статський радник
01.01.1890—16.02.1893
Олександр Адлербергу званні камергера, колезький радник (статський радник)
18.02.1893—03.01.1898
Олексій Хвостовколезький радник (статський радник)
16.01.1898—06.03.1900
Костянтин Паленграф, церемоніймейстер
06.03.1900—30.05.1902
Сергій Андреєвськийстатський радник
30.05.1902—30.12.1902
Микола Медембарон, колезький радник (дійсний статський радник)
04.01.1903—24.01.1911
Володимир Крейтонстатський радник (дійсний статський радник)
24.01.1911—1914
Сергій Оболенськийкнязь, полковник
1914—1916
Василь Арсеньєвнадвірний радник
1916—1917

Населення

Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1856)

Національний склад у 1897 році[11]:

Повітросіяниестонцілатишієвреїфіни
Губернія в цілому94,7 %2,3 %
Великолукський96,7 %
Новоржевський97,9 %
Опочецький98,5 %
Островський96,5 %1,8 %
Порховський97,8 %
Псковський87,5 %7,8 %1,7 %
Торопецький92,7 %3,0 %1,4 %1,7 %
Холмський93,4 %2,5 %1,1 %1,1 %

Символіка

Як герб губернії офіційно був затверджений герб Пскова зразка 1781 року, однак також використовувався герб, розроблений за зразком символів інших губерній — увінчаний Імператорською короною та оточений вінцем, перевитим Андріївською стрічкою. (Цей герб не був офіційно прийнятий до 8 грудня 1856 року).[12] З 1857 до 1917 використовувався герб з короною.

Примітки

Посилання