Олівер Стоун

Народився в заможній родині біржового маклера. Батько був американець, що мав єврейське етнічне коріння, але не належав до юдаїзму. Мати була француженкою за походженням, але не ходила до католицької церкви. Був вихований у традиції християнської єпископальної церкви, але в зрілі роки перейшов до буддизму.

По закінченні коледжу вступив до Єльського університету та, не провчившись там і року, закинув навчання.

В 1967—1968 роках служив в Армії США, учасник війни у В'єтнамі, був нагороджений військовими відзнаками Бронзова Зірка та Пурпурове Серце.

У 1971 році закінчив школу кіно при Нью-Йоркському університеті, де його наставником був Мартін Скорсезе.

В'єтнамська тема

Зняв трилогію про В'єтнамську війну — «Взвод» (1986), «Народжений четвертого липня» (1989) та «Небеса і земля» (1993). «Взвод» — за ствердженнями Стоуна, це переважно автобіографічний фільм, в якому він ділиться своїм власним досвідом, здобутим у військових боях. Стрічка «Народжений четвертого липня» заснована на автобіографії ветерана В'єтнамської війни Рона Ковіка, а в «Небесах і землі» Стоун представляє погляд на війну в'єтнамської дівчини, спираючись на її мемуари. За «Взвод» і «Народженого четвертого липня» Стоун був нагороджений «Оскарами» за найкращу режисерську роботу. Він також отримав «Оскар» в 1978 році за найкращий адаптований сценарій до кінострічки «Опівнічний експрес».

Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі

У 1991 році випустив скандальний фільм «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі», в якому зображене незалежне розслідування прокурора Нового Орлеана Джима Гаррісона вбивства Джона Кеннеді. Гаррісон стверджував, що спростував викладену в доповіді комісії Уоррена офіційну версію «чарівної кулі» і ролі «вбивці-одинака» Лі Гарві Освальда в замаху. Щобільше, Стоун вказує на причетність вищих державних посадовців і військових чинів до вбивства Кеннеді. Фільм призвів до гарячих дискусій в американському суспільстві.

Інші режисерські роботи

У 2003 році побував на Кубі, де впродовж трьох днів спілкувався з Фіделем Кастро. Вони розмовляли про політику, Карибську кризу, особисті переконання Фіделя, Кубинську революцію, важливі події за останні 50 років і про те, яким Кастро бачить майбутнє революції. В результаті з'явилася документальна стрічка «Команданте», яка так і не вийшла в США. 2004 року Стоун зняв ще один документальний фільм про «острів свободи» — «В пошуках Фіделя». 2008 року вийшов біографічний фільм про життя та президентство Джорджа Буша-молодшого — «Дабл ю», в якому зображається його дитинство, складні стосунки з батьком, політична кар'єра та президентство аж до вторгнення в Ірак у 2003 році.

Також варті уваги режисерські роботи Олівера Стоуна «Волл-стріт», «Ніксон», «Александр», «Всесвітній торговий центр».

У грудні 2014 року заявив про свою роботу над документальною стрічкою про Віктора Януковича «Україна у вогні». Фільм був завершений у 2016 і подає конспірологічну версію про причетність ЦРУ до подій на Майдані.

У 2016—2017 роках зняв фільм «Інтерв'ю з Путіним» в якому здійснена спроба демонізації США та гуманізації Путіна^[2][3].

У липні 2019 року на телеканалі «112 Україна» мала відбутися прем'єра нового документального фільму О. Стоуна «Нерозказана історія України». Через протести громадськості телепоказ було скасовано, а стрічку натомість презентовано на Ютубі. Фільм побудовано на інтерв'ю Віктора Медведчука та загалом відображає проросійську позицію щодо подій Революції Гідності й періоду президентства Петра Порошенка^[4].

Влітку 2021 року був анонсований документальний проєкт «Казах. Історія золотої людини», присвячений Нурсултану Назарбаєву^[5]. Прем'єра картини відбулася в жовтні того ж року на Римському кінофестивалі. Стрічка отримала різку критику за підтримку культу особи казахського президента^[6].

Є активним прихильником теорій змов та критиком зовнішньої політики США. Підтримав засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа та підписав у червні 2012 року петицію на підтримку заявки Ассанж про надання політичного притулку. У серпні 2012 року разом з режисером Майклом Муром написав у «Нью-Йорк Таймс» статтю про важливість Wikileaks і свободи слова. Персонально відвідав Ассанжа в посольстві Еквадору в Лондоні у квітні 2013 року і прокоментував: «Я не думаю, що більшість людей в США розуміють, наскільки важливо Wikileaks і чому справа Джуліана Ассанжа потребує підтримки».

В червні 2013 року заявив про підтримку сержанта Челсі Меннінга, засудженого за військову і державну зраду.

Стоун — фігурант бази даних центру «Миротворець» як пособник російських окупантів^[7].

У грудні 2014 року зробив заяву на підтримку російської версії про події в Україні, зобразив українську Революцію Гідності 2014 року як «змову ЦРУ»^[8]. Колишнього президента України Віктора Януковича він назвав законним президентом, що був змушений покинути Україну через «добре озброєних, неонацистських радикалів»^[9].

Україна, на думку Олівера Стоуна, була однією з головних цілей ЦРУ з самого початку «холодної війни». В інтерв'ю програмі «Недільний час» Першого каналу російського телебачення він цілком серйозно розповідав про те, що з 1949 року США скидали над Україною з парашутом «українських дисидентів», щоб вони діяли проти Радянського Союзу^[10].

На початку свого документального фільму «Нерозказана історія України» (2019) Олівер Стоун заявив: «Я нічого не знав про Україну, поки не поспілкувався з Путіним. І тоді я дізнався більше»^[4].

Після початку повномасштабного російського вторгнення закликав медіа не звинувачувати Росію, «бачити всю картину»^[11], а згодом, хоча й назвав вторгнення «помилкою», проте поклав вину на Україну і звинуватив її в агресії^[12]:

Нам потрібно думати, як Путін міг врятувати російськомовних жителів Донецька та Луганська? <...> можливо, Путіну слід було здати дві провінції, які не підлягають контролю, і запропонувати 1-3 мільйонам людей допомогу в переселенні до Росії. Світ міг би краще зрозуміти агресію українського уряду.

Після відступу російських військ із Бучі закликав не вірити у те, вони вчиняли воєнні злочини^[13].

• Володар трьох премій Оскар за роботи «Опівнічний експрес» (1978), «Взвод» (1986), та «Народжений четвертого липня» (1989).

Син працює на російському пропагандистському каналі RT (Russia Today).

• Біографія Олівера Стоуна на сайті filmmakers. (англ.)
• Джошуа Рубенстін: «Стоун считает, что он режиссировал Путина, а на самом деле Путин режиссировал Стоуна». — «Голос Америки», 19.06.2017
• Путін показав фейкове відео навіть у фільмі про себе. — «Українська правда», 20.06.2017