Паоло Соррентіно

Паоло Соррентіно народився 31 травня в Неаполі, Італія. Батьки майбутнього режисера померли коли йому було 17 років, потрапивши в аварію. Паоло навчався на факультеті бізнесу та економіки, але у 25-річному віці вирішив зайнятися кінематографом^[1]. Першими роботами Соррентіно стали сценарії, написані для короткометражних стрічок, серед яких однією з перших стала «Порошок Неаполя» (1998). У цей період він працює на телебаченні, де пише сценарії до телешоу й серіалів.

Як режисер Паоло Соррентіно дебютував у 1998 році з короткометражним фільмом «Любов не має меж» (L'amore non ha confini). 2001 року він зняв свою першу повнометражну стрічку «Зайва людина». Ця трагікомедія з успіхом пройшла у прокаті, а Паоло Соррентіно був нагороджений кінопремією «Срібна стрічка» (Nastro D'Argento) від Національного синдикату італійських кіножурналістів. З цього фільму розпочалася співпраця режисера та актора Тоні Сервілло.

Світове визнання прийшло до Паоло Соррентіно у 2004 році після виходу трилера «Наслідки кохання», захоплюючої історії про бізнесмена-невдаху, який стає пішаком в руках мафії. Прем'єра фільму відбулася у рамках конкурсної програми Каннського кінофестивалю, згодом стрічка отримала і міжнародне визнання — фільм отримав численні премії та номінації, включаючи номінацію на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю 2004 року^[2].

Наступною режисерською кінороботою Соррентіно стала драма «Друг сім'ї» (2006), історія про життя та гріхи сучасного «Гобсека», одержимого бажанням спокусити доньку одного зі своїх клієнтів. Стрічка також принесла режисерові номінацію на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю 2006 року^[3]. У цьому ж році відбувся дебют Паоло Соррентіно як актора — у фільмі італійського режисера Нанні Моретті «Кайман» він зіграв епізодичну роль.

У 2008 році в прокат вийшла біографічна драма Паоло Соррентіно «Дивовижний» про легендарного італійського прем'єр-міністра Джуліо Андреотті, який зробив блискучу кар'єру політика, але наприкінці 1990-х був звинувачений у зв'язках з мафією. Стрічка виграла Приз журі Каннського кінофестивалю 2008 року та італійський Золотий Глобус за найкращий сценарій, написаний самим режисером. Крім того фільм було номіновано на премію «Оскар» в категорії «Видатна робота художника-гримера».

У 2011 році Паоло Соррентіно зняв свій перший англомовний фільм «Де б ти не був» з Шоном Пенном у головній ролі. Герой стрічки — рок-ідол, якому надокучило спокійне життя і слава, тому він вирушає на пошуки вбивці свого батька, нацистського злочинця, що втік до США. Фільм демонструвався на Каннському кінофестивалі у 2011 році, був номінований на Золоту пальмову гілку та виграв Приз глядацьких симпатій^[4].

Фільм Паоло Соррентіно 2013 року, що оспівує Рим, «Велика краса» брав участь в конкурсі Каннського фестивалю^[5], удостоєний чотирьох призів Європейської кіноакадемії, зокрема за найкращий фільм року^[6], був відзначений «Оскаром», «Золотим глобусом» та премією BAFTA у категоріях за «Найкращий фільм іноземною мовою».

У 2015 році на екрани вийшов фільм Соррентіно «Юність» з Майклом Кейном та Гарві Кейтелем у головних ролях^[7]. Стрічка, що розповідає історію літнього диригента оркестру, який отримав несподіване запрошення від королеви Єлизавети II виступити на дні народження принца Філіпа, змагалася за Золоту пальмову гілку 68-го Каннського кінофестивалю^[8] та отримала низку фестивальних та професійних кінонагород та номінацій.

• Паоло Соррентіно на сайті Kino-teatr.ua