Побережжя (село)

Село було розміщене над самим берегом Дністра, тому мешканці називали його Побережжя.

Історичні спогади про Дністер біля с. Побережжя

Уродженець села Побережжя Тисменицького району доктор права Тимотей Мацьків у своїй книзі «З-над Дністра на канадські прерії», яка видана в місті Едмонтон (Канада) у 1963 році, пише:

Дністер коло Побережжя ще раз змінив свій біг, а саме пробив собі русло попід саму Мар'ямпільську гору, відсуваючись від села Побережжя майже на два кілометри на північ. При тій зміні русла Дністер забрав від Мар'ямполя цілий присілок та прилучив його до Побережжя. Присілок той опісля становив одну громаду з Побережжям, але мав у громаді свою автономну управу аж до 1944 року. Присілок той називається Бранівка, можливо тому, що був «забраний» Дністром від Мар'ямполя.

На рисунку 1 зображена карта (друга половина 19 століття) з нанесеними новим і старим руслом р. Дністер біля с. Побережжя і с. Маріямпіль (тоді містечко Мар'ямпіль)

Рис.1. Карта Дністра з нанесеними новим та старим руслом

До 1944 року в назвах усіх офіційних документів, які стосувалися с. Побережжя були надписи «село Побереже і Бранівка». Для прикладу на рисунку 2 зображений надпис на титульній сторінці церковної реєстраційної книги передшлюбних протоколів за 1910 рік.

Рис.2. Приклад надпису на титульній сторінці церковних передшлюбних протоколів в 1910 році

Директор Української гімназії №1 Ігор Дейчаківський в своїй книзі «Єзупіль» пише:

«Досліджені Ярославом Пастернаком залишки округлої церкви-фортеці в Мурованиці (коло Побережжя) вказують, що вона була оборонною спорудою не тільки для Галича, але й для порту на Дністрі...»,

— це підтверджує, що в давнину Дністер був судноплавним.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

• Церква святого Миколая, УГКЦ

На території села знаходяться такі об'єкти соціальної інфраструктури: церква Св. Миколая УГКЦ, Зал Царства Свідків Єгови, Дім молитви ЄХБ, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, сільська рада, клуб, бібліотека,  фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.

Проводяться роботи щодо будівництва соціально-культурного центру (клуб на 200 місць).

У рамках Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду — III» у селі встановлено 28 сонячних батарей та 28 світлодіодних ламп^[2].

Поберезький завод пресових агрегатів, кар'єр ПАТ «Івано-Франківськцемент».

Відомі вихідці

• Кривенко Марія — український поет, прозаїк, публіцист, колумніст інтернет-видань «Українська правда», «Збруч»
• Євстахій Крижанівський — ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу
• Ірина Лончина — українська естрадна співачка, Заслужена артистка України
• Етнолог та дослідник історії Гуцульщини Сеньків Іван.
• Кукурудз Михайло Михайлович,25.11.1940, с. Побережжя Тисьменецького району. Український журналіст, публіцист, політичний оглядач. Член Національної спілки журналістів України. У 1967 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету. Працював кореспондентом, відповідальним секретарем обласної газети "Молодий буковинець" (м. Чернівці), кореспондентом газети "Радянська Буковина", оглядачем газети "Буковина". Основна тематика: політика, екологія, спорт. Нагороджений Почесною грамотою НСЖУ. Його ім'я включено до довідково-енциклопедичного видання "Інформаційний простір Буковини" та науково-популярного видання "Інформаційний простір Буковини на початку третього тисячоліття".
• Михайло Васильович Сеньків — керівник окружного проводу ОУН, засуджений 31.03.1941 Військовим трибуналом 12-ї армії Київського ОВО до розстрілу.

• Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району [Архівовано 5 грудня 2012 у Archive.is]
• Диба Юрій.Джерела архітектури квадрифолія з с. Побережжя

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.