Постмодерн
Постмоде́рн — історичний період після завершення модерну та особливий умонастрій, який поширився у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії, політиці, економіці, техніці, науці, сфері планетарного комунікативного праксису тощо[1]. За постмодерну здобувають панівні позиції плюралізм, еклектика, іронія, утверджуються масові суспільство і культура, постіндустріальні економічні відносини, зростає значення електронних мас-медіа та візуальних засобів передачі інформації[2]. Початком періоду постмодерну зазвичай вважається третя чверть XX століття — 1960-70-і роки, відколи він триває і по сьогодні[3].
Світоглядно-мистецький напрям, що виник за постмодерну, має назву постмодернізм. У філософії, після виходу книги «Ситуація постмодерну» (1979) Жан-Франсуа Ліотара, постмодернізмом також називається умонастрій цього періоду, хоча більш придатним є термін постструктуралізм, котрий часто вживається як синонім філософського постмодернізму.
Історія терміну
Термін «постмодерн» вперше було вжито німецьким філософом і письменником Рудольфом Паннвіцом у книзі «Криза європейської культури» в 1917 році. Ним мислитель позначав вихід з модерну, що вичерпав себе в декадентстві та нігілізмі. Постмодерна людина в його баченні перебуватиме в рівновазі між елітарністю і варварством, а її епосі будуть притаманні націоналізм та мілітаризм[4].
Натомість іспанський літературознавець Федеріко де Оніс у 1934 році під постмодерном мав на увазі вершину розвитку культури за короткого періоду в історії іспанської та латиноамериканської словесності. Цей період під назвою «постмодернізм» тривав у 1905—1914 роки, між модернізмом (1896—1905) і ультрамодернізмом (1914—1932)[4].
Інше розуміння постмодерну мав англійський історик Девід Сомервелл, що в 1947 році в короткому викладі «Дослідження історії» Арнольда Тойнбі назвав так період західноєвропейської культури від 1875 року (після франко-прусської війни). Для постмодерну тут характерний перехід від політики, обмеженої національними державами, до політики на рівні міжнародних відносин[3]. Сам Тойнбі запропонував концепцію постмодерну як епохи невизначеності, порушення стабільності західної цивілізації, зневіри в раціоналізмі та прогресі[5].
Американський літературний критик і публіцист Ірвінг Хау в 1959 році характеризував літературу того часу як «постмодерну» — мляву, вичерпану і позбавлену сили. Письменник і літературознавець Леслі Фідлер в 1969 р. називав постмодерном стан тодішньої літератури з її злиттям жанрів і стилів, стиранням межі між автором і читачем, на противагу творчій літературі модерну[4].
Американський економіст Пітер Друкер у 1957 році під постмодерним суспільством розумів суспільство, що досягне якісно вищого рівня життя завдяки освіті, лібералізму та впровадженню новітніх технологій[6]. Історик Джеффрі Барраклоу в 1964 визначав постмодерн як період наукових і технологічних революцій, переходу до масового суспільства, становлення нових форм культури[7]. Соціолог і публіцист Чарльз Міллс у 1959 навпаки називав постмодерном тогочасний період, якому притаманні розчарування в ідеалах модерну, зокрема розуму та свободи[8].
Жан-Франсуа Ліотар в 1979 називав постмодерном складову частину модерну, епоху, що передує оновленню модерну. В його розумінні постмодерн — це час, якому притаманні експерименти, мовні ігри та еклектика, стирання меж між опозиціями, відмова від модерної грандіозності та універсалізму[9].
Аспекти постмодерну
Постмодерн може розглядатися в таких аспектах:
- Історичний період після модерну, що починається в 1960—1970 роки;
- Після-модерн — посилення, розширення тенденцій модерну;
- Контр-модерн — спротив модерну, протилежність йому, модерн навпаки;
- Пізній капіталізм — пост-індустріальний, споживальницький, мульти- і транснаціональний капіталізм;
- Мистецька і стилістична еклектика — гібридні форми та жанри, змішання стилів різних культур і періодів, деконструкція і реконструкція стилів у архітектурі, літературі, візуальному мистецтві;
- «Глобальне село» — перегляд ідентичності націй, поширення інформації попри кордони, розмиття меж національної, мовної, етнічної, культурної ідентичності[3].
Відмінності модерну і постмодерну
| Період | Модерн | Постмодерн |
|---|---|---|
| Тенденції | Характерні авторські наративи про історію, культуру, національну ідентичність. Творення міфів про походження культур і етносів. | Недовіра до особи автора, або й заперечення його значущості. Іронічна деконструкція авторських наративів. Контр-міфи походження культур і етносів. |
| Віра в можливість «теорії всього», всеохопних пояснень історії, культури тощо | Заперечення загальних теорій, створення локальних та умовних теорій | |
| Віра в соціальну і культурну єдність людства, ієрархію суспільства, засновану на певних загальних законах | Соціальний і культурний плюралізм, спростування існування загальних законів культури, історичного розвитку тощо | |
| Віра в благо від прогресу науки й технологій, незворотність розвитку | Скептицизм щодо прогресу, сумніви в його корисності та безповоротності. Недовіра до технологій, нео-луддизм, Нью-ейдж. | |
| Індивідуалізм, віра в цілісну особистість, загальність ідентичності | Віра в різноманітну ідентичність, фрагментовану і децентралізовану особистість | |
| Ідея про сім'ю як основну складову суспільства. Характерна нуклеарна сім'я (двоє батьків різної статі та їхні діти). | Прийняття, крім нуклеарної, також інших різноманітних моделей сім'ї | |
| Ієрархія, порядок, централізований контроль | Децентралізація, фрагментація | |
| Довіра великим політичним утворенням: державі, партії | Довіра до локальних політичних утворень, самоврядування | |
| Віра в більше значення «глибини» семіотичного тексту, а не «поверхні», концепція «кореня» | Відмова від «глибини», «ризома» | |
| Віра в цінність реальності, що стоїть за образами медіа і репрезентації, оригіналу | Цінність репрезентації, образу речей і явищ, а не самих речей і явищ | |
| Протиставлення «високої» та «низької» культури | Змішання «високої» та «низької» культури, поп-культура | |
| Масові культура, споживання, маркетинг | Нішеві продукти і маркетинг | |
| Твір мистецтва як унікальний і завершений об'єкт, виконаний згідно стандартів | Мистецтво як процес, участь аудиторії в дотворенні твору | |
| Накопичення знання, енциклопедія | Пошук у конгломераті знання. Сьогоденне, минуще знання. Світова Мережа. | |
| Трансляція, повідомлення для широкого загалу з централізованого джерела | Дистрибуція повідомлення багатьох для багатьох, контекстуальні повідомлення | |
| Центризоване знання | Розпорошене знання, мережа знань | |
| Детермінованість | Заперечення детермінованості | |
| Серйозність | Гра, іронія, інверсія | |
| Розділення аудіального, візуального мистецтва, жанрів, стилів, наперед визначена структура творів | Гібридні, компромісні жанри і стилі, інтертекстуальність | |
| Архітектура і дизайн за зразком Нью-Йорка, Берліна | Архітектура і дизайн за зразком Лос-Анджелеса, Лас-Вегаса | |
| Розділення органічного і неорганічного, людини і машини | Змішання органічного і неорганічного, людини і машини | |
| Уніфікована сексуальність, диференціація статей. Маргіналізованість/ексклюзивність порнографії. | Андрогінність, розмитість норм сексуальності. Масове виробництво порнографії. | |
| Книга як основний носій інформації, організація інформації за принципом бібліотеки | Гіпермедіа, Всесвітнє павутиння[3] |
Примітки
Посилання
- ReviseSociology: From Modernity to Post-Modernity [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Radical Philosophy: Postmodernity, not yet. Toward a new periodisation [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
