Поштова станція (Ставище)
| Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/15 січня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
| Ця стаття потребує істотної переробки. (20 квітня 2021) |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (квітень 2021) |
| Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (квітень 2021) |
Поштова станція на 70-му кілометрі траси Київ-Брест у селі Ставище, «Будинок І розряду». Мала особливі прриміщення для високопосадових осіб (була розрахована на прийом членів імператорської родини), а також кімнати для проїжджих та прилеглі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Була збудована в 1840-і роки за зразковим проектом 1843 року.
| Поштова станція на 70 кілометрі траси Київ-Чоп у селі Ставище | |
|---|---|
50°24′14″ пн. ш. 29°03′48″ сх. д. / 50.403917° пн. ш. 29.063333° сх. д. 29°03′48″ сх. д. / 50.403917° пн. ш. 29.063333° сх. д. | |
| Статус | збереглася частково |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Ставище, Житомирська область, вул. Житомирська, 2а |
| Тип будівлі | цивільна архітектура |
| Архітектурний стиль | Неоготика |
| Будівництво | 1848 — 1840-і |
  Поштова станція (Ставище) (Україна) | |
Історична довідка
У 1827 році царська влада організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 15 — 20 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив'язувалася до найближчого населеного пункту.
Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Рівне-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрілуватими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи — від першого до четвертого.
Станція
На «новому шляху», на 64 версті (70-му кілометрі) у 1840-х роках було облаштовано кінну пошту та станцію І розряду. Про неї писав Лаврентій Похилевич: «Станция почтовая, первоклассная, с приемом и раздачею простой корреспонденции, великолепная, с особыми покоями для высокоставленных лиц, поставлена версты за полторы от села по направлению к Киеву, в 64 верстах отстоящему» [1]. Будівля була збудована в неоготичному стилі. Окрім головної станційної будівлі, існували флігелі ліворуч та проаворуч від станційної будівлі, флігель в тилу двору, мур, ворота для в'їзду та виїзду.
Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Кочерові, а на сході — в Калинівці.
Сучасний стан
Станом на 2021 рік від усього комплексу поштової станції збереглася єдина споруда - лівий флігель. Головний станційний бьудинок, правий флігль, флігель у тилу двору, а також мур не збереглися. Вочевидь, їх зруйновано під час Другої світової війни. На місці головної станційної будівлі знаходиться кафе "Марібель"
