Піротин
Піротин (рос. пирротин; англ. pyrrhotite, pyrrhotine, magnetic pyrites; нім. Pyrrhotin n, Pyrrhotit m) — мінерал, сульфід заліза координаційної будови.
| Піротин | |
|---|---|
.jpg) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pyh[2] |
| Хімічна формула | Fe₇S₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CC.10[3] |
| Dana 8 | 2.8.10.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | бронзовийd і коричневий |
| Форма кристалів | tabulard, prismaticd і pseudo-hexagonald |
| Сингонія | гексагональна сингонія[4] і моноклінна сингонія[4] |
| Вид симетрії | дігексагональна-біпірамідальнаd і моноклінно-призматичнаd |
| Твердість | 4 |
| Колір риси | чорний |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | вогонь (давньогрецька мова) |
 Піротин у Вікісховищі | |
-sulfide-unit-cell-3D-balls.png)
Назва піротину походить від грец. піррос — вогняночервоний (J.F.A.Breithaupt, 1835 р.). Синоніми: колчедан магнітний, магнетопірит, піротит.
Склад і властивості
Хімічна формула: Fe1-nS. n = 0-0,11. Містить (%): Fe — 63,53; S — 36,47. Домішки: Cu, Ni, Co. Головним чином домішки має за рахунок халькопіриту — CuFeS2, і пентландиту — (Fe, Ni)9S3.
Кристалографія
Сингонія гексагональна (для високотемпературної модифікації, стійкої при температурі вище 300°) і моноклінна (для низькотемпературної модифікації, стійкої при температурі нижче 250°). Дигексагонально-біпірамідальний вид симетрії. Штучні модифікації — ромбічна і низькотемпературна гексагональна.
Агрегати і габітус
Піротин звичайно зустрічається в суцільних масах або у вигляді вкраплених зерен неправильної форми.Форми виділення: таблитчасті, рідше стовпчасті, пірамідальні кристали, зливні маси, розетки, агрегати.Інколи спостерігаються радіально-волокнисті агрегати. Кристали трапляються рідко. Звичайно вони мають таблитчастий і рідше стовпчастий та пірамідальний габітус. На кристалах найчастіше розвинені грані пінакоїда {0001}, призми {1010} і біпіраміди {1011}.Інколи відмічаються двійники зростання по (1011) та орієнтові наростання арсенопіриту.
Фізичні властивості
Колір бронзовожовтий, з бурою побіжалістю. Колір риси сіруваточорний. Блиск металічний. Непрозорий. Спайність недосконала. Густина 4,58-4,70. Твердість 3,5-5,0. Злам нерівний до напівраковистого. На повітрі тьмяніє. Крихкий. Добрий провідник електрики. Переважно магнітний, з різною інтенсивністю: чим більша кількість заліза, тим менше магнітний.
Утворення і родовища
Зустрічається в родовищах, пов'язаних з основними виверженими породами. В екзогенних умовах він виникає дуже рідко і відомий в осадочних залізних рудах (Керченське родовище). Також відомий у контактово-метасоматичних, гідротермальних і дуже рідко осадових утвореннях, у фосфоритових жовнах. Дуже поширений мінерал гіпогенних родовищ. Зустрічається також в метеоритах.Родовища: Боденмайс (Баварія, ФРН), Гундгольмен і Івеланд (Норвегія), Тунаберґ (Швеція), Оутокумпу (Фінляндія), Геря (Румунія), Риф Меренського (ПАР). В Україні знайдений на Поділлі, у Подніпров'ї.
Практичне значення
Є рудою заліза, хоча і менш значущою, ніж пірит. Використовується в хімічній промисловості (виробництво сірчаної кислоти). З руди виділяють також домішки металів. Цінується колекціонерами.
Різновиди
Розрізняють:
- моноклінний (природний П. з вмістом сірки 51,5-54,5 ат.%. Феромагнітний. Зустрічається разом з гексагональним П., утворюючи в ньому пластинчасті виділення і тонкі прожилки),
- нікелистий,
- стибіїстий (брейтгауптит, NiSb),
- α-піротин (синтетичний піротин ромбічної сингонії),
- β-піротин (1. Інша назва піротину; 2. Синтетична низькотемпературна гексагональна модифікація піротину).
- седерхольміт (селенід нікелю b-NiSe).
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піротин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Піротин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana's Manual of Mineralogy ISBN 0-471-03288-3
- Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. — 1959. — 654 с.
- Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.
