Рукомиш
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Руко́миш — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Заривинецькій сільраді. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 5 км від Бучачу і за 7 км від найближчої залізничної станції Бучач.
Населення — 419 осіб (2007 р.).
| село Рукомиш | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Облікова картка | Рукомиш |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1379 |
| Населення | 427 |
| Територія | 0.980 км² |
| Густота населення | 435.71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48420 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Катойконіми | Рукомишці |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Конопада Марія Петрівна |
| Карта | |
  Рукомиш | |
 Рукомиш | |
| Мапа | |
 | |
Історія
Перша писемна згадка про село — 1379 р.; згадане в фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця для костелу в Бучачі.[1] Міхал Абданк з Бучача мав початково тут свою садибу[джерело?]. Авраам Авданець з Рукомиша згадується 14 серпня 1421 р.[2] 15 травня 1443 р. Мачко — син Авданця з Рукомиша, подав позов проти Міхала «Мужила» Бучацького[3]
Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар» тощо, кооператива.
У травертинових печерах біля Рукомиша в 1967 році переховувався підпільник з УПА, якого виявили кадебісти. Повстанець довгий час відстрілювався, потім облив гасом документи та вирішив не здаватись. Цей бій вважають останнім під збройної боротьби повстанців проти окупантів.[4]
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[5].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[6].
Пам'ятки
У селі зберігся храм колишнього печерного монастиря (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII століття).
Є мурована церква святого Онуфрія (1768 року, освячена деканом о. Хадзинським;[7] у ній зберігається скульптура цього святого (Онуфрія Великого) XVIII століття — як вважають, роботи славетного Івана Георгія Пінзеля), каплички (1856 р., 2006 р.), «фігура» Матері Божої, Хресна дорога (2007 р.).
Пам'ятки природи: Рукомиський явір, скелі.
Священики
- о. Симеон Білинкевич, УГКЦ
- о. Йосип Білинкевич (УГКЦ, 1866—1916)
- о. Іван Лабій (УГКЦ, 1916-1920)
- о. Барановський (УГКЦ, 1921-1944)
- о. Михайло Суканець (УАПЦ, нині)
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ I ступеня, ФАП, бібліотека, торговельний заклад.
Відомі люди
- о. Василь Білінський (у світі Василь Іванович Білінський; 4 квітня 1909, с. Рукомиш — 28 липня 1989) — підпільний священик УГКЦ, душпастирював у с. Прибин Перемишлянського району. Похований на цвинтарі с. Прибин.
- Михайлецький Юрій — вояк УПА.
Світлини
Вигляд на Стрипу від церкви святого Онуфрія
Одна зі стацій Хресної дороги
Вигляд на церкву святого Онуфрія
Вигляд на печерний храм
Келія печерного храму
Доріжка печерного храму
Скульптура святого Онуфрія
Панорама села
Примітки
Література
- Козак М., Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 645—646. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 208. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мичко С Чудеса Рукомиша // Україна молода. — 2011. — 6 січня.
- Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Посилання
- У селі Рукомиш, що на Тернопільщині, зруйнувався старовинний печерний храм
- Скелі Рукомиша дивляться очима Христа
- Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля
- Рукомиш (стації) відео
- Rukomysz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 960. (пол.) — S. 960. (пол.)
- скельний монастир в Рукомиші
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
