Стілець
Стіле́ць[1] (зменшувальне від «стіл»)[2], розм. дзи́ґлик[3] — предмет меблів, що призначений для сидіння однієї людини і має ніжки і спинку. Аналогічні меблі без спинки називаються табуретом. Стілець підвищеної комфортності з підлокітниками називається кріслом. Для того, щоб комфортно витягнути ноги, іноді вживають пуфи.
.jpg)
У багатьох випадках те, на чому сидять, називається сидінням, наприклад сидіння в машині. Стільці, як правило, не прикріпляються ніжками до підлоги, і тому їх можна пересувати по приміщенню.
Історія
Зображення найдавніших стільців трапляються в мистецтві Стародавнього Єгипту й Стародавньої Греції класичного періоду[4]. У V ст. до н. е. в Греції з'являється клісмос — стілець зі спинкою і вигнутими ніжками. Цей предмет меблів був вельми поширеним і використовувався всіма верствами суспільства[5].
Будова
Основні частини стільця — сидіння і спинка. У стільцях з квадратними і прямокутними сидіннями основа останніх складається чотирьох планок (царг), сполучених шиповим з'єднанням. Стільці з круглим сидінням (віденські) мають круглу основу з вигнутих брусів. У типовому стільці сидіння спирається на чотири ніжки, їх часто з'єднують між собою поперечки (розм. обні́жки, заст. пере́чки)[6][7][8], обніжки венських стільців мають кільцеподібну чи дугоподібну форму. Іноді в конструкцію стільця входять підлокітники.
Між сидінням і спинкою стільця зазвичай є проміжок, залишений для вентиляції. З тією ж метою спинка і сидіння іноді виготовляються з пористого матеріалу або мають отвори, що також є елементом декорації.
Види стільців
- Віденський стілець
- Барний стілець
- Дитячий стілець
- Офісний стілець
Див. також
Примітки
Посилання
- Стілець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1844. — 1000 екз.
| У Вікісловнику є сторінка стілець. |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стілець |
