Томмі Лі Джонс

Народився в місті Сан-Саба на заході Техасу 15 вересня 1946 року.

Сім'я мала ще одного сина, та він помер маленьким, коли Томмі Лі було три роки. Томмі Лі — напівкровка, у нього на три чверті валлійської крові й на одну — черокі. Його батько, Клайд Сі Джонс, був спеціалістом із бурильного устаткування і працював на нафтових родовищах не тільки в Техасі, а й за кордоном. Мати часто змінювала роботу (вчителька, поліцейська та ін.). Сам Джонс про своє нелегке дитинство згадувати не любить, розповідаючи, що розлучення його батьків було однією з найлегших подій тих років. Розпочавши навчання в елітній школі для хлопчиків у Далласі, він незабаром став одним із найкращих захисників у шкільній футбольній команді. Вступити до Гарварду Томмі Лі зміг завдяки своїм футбольним досягненням, які допомогли йому отримати стипендію. В університеті вивчав акторську майстерність, англійську мову й літературу. Під час шкільних канікул працював на бурових вишках, як разом із батьком, так і самостійно.

Після закінчення в 1969 році Гарварду, Томмі Лі перебрався до Нью-Йорка. Свою першу роль у виставі «Прожити одне життя» він отримав менш ніж за два тижні після переїзду. Ця роль звернула на талановитого актора увагу театральних агентів і продюсерів. Томмі почав отримувати багато різноманітних запрошень, і впродовж наступних 3 років працював на телебаченні та в театрі.

У 1970 році у стрічці Артура Гіллера «Історія кохання» Джонс дебютував на великому екрані. Однак ані ця роль, ані багато інших, як головних, так і другорядних, що їх він грав до 1978 року, популярності йому не додали. Слава прийшла з роллю поліцейського інспектора у фільмі «Очі Лаури Марс» (1978). Те, що цей успіх не випадковий, він підтвердив за чотири роки, отримавши премію «Еммі» за роль холоднокровного вбивці у стрічці «Пісня ката». За участь у фільмі Олівера Стоуна «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі» (1991) Томмі Лі номінували на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану.

І «Оскар», і «Золотий глобус» актор отримує за два роки, в тій же номінації «найкраща чоловіча роль другого плану» за роль у стрічці «Утікач» (1993), яка мала великий успіх у глядачів. Потім було ще кілька вдалих ролей у фільмах «Природжені вбивці» (1994), «Клієнт» (1994), «Віднесені вибухом» (1994). Дуже успішні для Томмі 1990-ті роки продовжували приносити йому нові ролі в суперхітах, у 1995 році в «Бетмен назавжди», а менше ніж за два роки в блокбастері, який став одним з лідерів світового кінопрокату, «Люди в чорному» (1997). Знятий за коміксами Ловелла Каннінгема фільм приніс актору світову популярність. Продовження, яке вийшло на екрани за п'ять років, «Люди в чорному 2» (2002), стало не менш успішним, хоч спершу Томмі навідріз відмовлявся зніматися у сиквелі.

У перерві між цими двома роботами Томмі Лі віддає перевагу зніманням у динамічних стрічках, таких як: «Служителі закону» (1998), «Подвійний прорахунок» (1999), «Правила бою» (2000), «Космічні ковбої» (2000).

Після другої частини «Людей у чорному» кар'єра Томмі Лі пішла на спад, він грав ролі у фільмах, жоден з яких, за винятком оскароносного «Старим тут не місце» (2007) братів Коенів, суперхітом не став.

Відношення до України

В 2022 році Томмі Лі осудив вторгнення Росії на територію України, та висловив свою підтримку українському народу.^[1]

Кінофільми

Телебачення

Перемоги

• Премія «Оскар»
  • 1994 — Найкраща чоловіча роль другого плану (за фільм «Утікач»)
• Золотий глобус
  • 1994 — Найкраща чоловіча роль другого плану (за фільм «Утікач»)
• Каннський кінофестиваль
  • 2005 — Найкращий актор (за фільм «Три могили»)

Номінації

• Премія «Оскар»
  • 1992 — Найкраща чоловіча роль другого плану (за фільм «Джон Ф. Кеннеді. Постріли в Далласі»)
  • 2008 — Найкраща чоловіча роль (за фільм «У долині Ела»)
• Золотий глобус
  • 1981 — Найкраща чоловіча роль — мюзикл або комедія (за фільм «Дочка шахтаря»)
• Каннський кінофестиваль
  • 2005 — «Золота пальмова гілка» (за фільм «Три могили»)

• Томмі Лі Джонс на сайті IMDb (англ.)