Турецька абетка

Сучасний турецький алфавіт на основі латинської графіки прийнято 1928 року в рамках реформи турецької мови, що розпочав Ататюрк.

Туреччина, щоб ідеологічно обґрунтувати національну ідею турецької держави, перейшла з арабської на латинську абетку.

Символи сучасного турецького алфавіту запозичено з різних алфавітів Європи: шведського, німецького, албанського, румунського та інших.

Турецька абетка має 29 літер.

Таблиця

Буква	МФА	Українська практична транскрипція^[1]
A a	[a]	а, я ^{[примітка 1]}
B b	[b]	б
C c	[ʤ͡]	дж
Ç ç	[ʧ͡]	ч
D d	[d]	д
E e	[e], [æ]	е
F f	[f]	ф
G g	[g], [ɟ]	ґ
Ğ ğ		г ^{[примітка 2]}
H h	[h]	г, х ^{[примітка 3]}
I ı	[ɯ]	и
İ i	[i]	і
J j	[ʒ]	ж
K k	[k], [c]	к
L l	[ɫ], [l]	л, ль
M m	[m]	м
N n	[n]	н
O o	[o]	о
Ö ö	[ø]	о (на початку слова та після голосних), ьо (після приголосних)
P p	[p]	п
R r	[r]	р
S s	[s]	с
Ş ş	[ʃ]	ш
T t	[t]	т
U u	[u]	у, ю ^{[примітка 1]}
Ü ü	[y]	у (на початку слова та після голосних), ю (після приголосних)
V v	[v]	в
Y y	[j]	й; в групі «y + голосний» передається відпов. йотованими голосними (є, ї, ю, я) згідно з правилами українського правопису
Z z	[z]	з