Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

Підхід ЄС до угод про асоціацію

Зміст угоди ЄС із конкретною країною, з якою він будує відносини, має певні відмінності. Наприклад, зміст «Європейської угоди» між ЄС і Польщею, що містила конкретну перспективу приєднання до ЄС, багато в чому різниться з «Угодою про асоціацію» між ЄС і Чилі^[6]. Країни з менш розвиненими торговими інституціями та/або менш ліберальним торговим та економічним середовищем беруть на себе менш деталізовані зобов'язання зі сприяння торгівлі, тим часом як країни, чиї торгові інституції порівняно розвиненіші та/або вже вдалися до великих торговельних й економічних реформ, погоджуються на глибші умови. ЄС розуміє потребу в особливому ставленні до країн, що розвиваються. Тому запропоновані ЄС асиметричні угоди дозволяють відмінності в зобов'язаннях і довші перехідні періоди цим країнам, зокрема, щоб зобов'язання зі сприяння торгівлі не застосовувалися раніше, аніж країни, що розвиваються, будуть здатні їх упровадити^[6].

Законодавче забезпечення Угоди

Угода про асоціацію між Україною та ЄС готувалась відповідно до законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України: Стратегії інтеграції України до ЄС (1998)^[7], Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами (1994)^[8], інших документів, які разом визначали пріоритети європейського напрямку розвитку України та передбачали створення інституційних інструментів реалізації цих пріоритетів^[9].

Стратегія інтеграції України до ЄС також базувалась на позиції та стратегії ЄС щодо України (1994, 1999), інших рішеннях Ради ЄС щодо України.

Стратегія інтеграції України до ЄС визначала основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади щодо створення передумов набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та входження України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового простору. Отримання статусу асоційованого члена ЄС визначалось цією стратегією як головний зовнішньополітичний пріоритет України у середньостроковому вимірі.

Переговорний процес

Впродовж 2007—2012 рр. було проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у рамках 3 робочих груп:

1. з політичного діалогу, зовнішньої і безпекової політики;
2. з юстиції, свободи та безпеки;
3. з економічних, секторальних питань та питань розвитку людського потенціалу.

А також 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. Після початку переговорів щодо якої була створена четверта відповідна робоча група.

Переговори щодо нового базового договору на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво розпочато 2 березня 2007. Представники ЄС спочатку наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною-сусідом^[10].

Назва майбутньої угоди — «Угода про асоціацію» була попередньо узгоджена міністрами закордонних справ Європейського Союзу 22 липня 2008 у Брюсселі на засіданні Ради Євросоюзу^[11]. Із пропозицією назвати майбутню угоду із Україною «угодою про асоціацію» виступила Франція^[12].

Європейський Союз і Україна 9 вересня 2008, у Парижі під час Саміту Україна — ЄС прийняли компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію і домовилися укласти її в 2009 році. Проте питання про можливе приєднання до ЄС сторони не порушували^[13].

Як було відображено в Спільній заяві щодо Угоди про асоціацію Україна — ЄС, схваленій на саміті Україна — ЄС у Парижі 9 вересня 2008 року, Угода про асоціацію має:

• оновити спільні інституційні рамки співпраці України та ЄС;
• сприяти поглибленню стосунків у всіх сферах;
• посилити політичну асоціацію й економічну інтеграцію на основі взаємних прав та обов'язків.

Створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі з масштабним наближенням регуляторного законодавства України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

24 листопада 2009 року набрав чинності «Порядок денний асоціації Україна — ЄС», на заміну Плану дій між Україною та ЄС (2005—2008, подовжений на один рік до 2009).

11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

19 грудня 2011 р., у Києві під час П'ятнадцятого Саміту Україна-ЄС лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію.

У лютому 2012 секретар РНБО України Андрій Клюєв повідомив, що триває технічна робота над угодою на рівні експертів Єврокомісії^[14].

30 березня 2012 року у Брюсселі парафували Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, точніше всю її політичну частину (Асоціацію та першу і останню сторінки Зони вільної торгівлі). Саме парафування проходить у 2 етапи. Остаточне було 19 липня 2012 року — тоді Угода про Асоціацію була вся парафована. У грудні 2012 року повинен був бути проведений черговий саміт Україна — ЄС. Але очікування з цього приводу не виправдались, головним чином, з двох причин:

• недемократичне проведення виборів, що зазначила ОБСЄ як підсумок свого моніторингу виборчого процесу;
• очікування результатів виборів, після оголошення яких ситуація мала прояснитися.

Текст Угоди про Асоціацію англійською мовою було оприлюднено після схвалення пропозицій Європейської комісії Раді Європейського Союзу щодо підписання, схвалення та тимчасового застосування Угоди. Тепер текст Угоди та додатки до неї можна знайти в реєстрі документів Європарламенту^[15]. Текст угоди з додатками як один документ можна побачити тут [2] або тут [3]. Загальний обсяг угоди майже 1000 сторінок [4][5].

Текст Угоди про Асоціацію Україна — ЄС українською мовою опублікований 20 червня 2013 на офіційному сайті Комітету з євроінтеграції ВРУ — [6]. На початку серпня 2013 після перевірки Міністерством юстиції України текст був підкоригований у зв'язку зі вступом в ЄС Хорватії. [7].

Черговий, XVI Саміт відбувся 25 лютого 2013 року. На ньому Україна зобов'язалась вирішити наявні проблеми. Щодо підписання Угоди про асоціацію, то найоптимістичніші прогнози сходилися на кінці 2013 року, але все залежало від внутрішніх політичних процесів та ефективності виконання Україною встановлених у Порядку денному асоціації критеріїв для підписання зазначеної угоди, а також від діалогу України та ЄС. Позитивом стало помилування Юрія Луценка 7 квітня 2013 р., що дуже схвалили європейські високопосадовці, але вони таке очікували від української влади й стосовно Юлії Тимошенко, яку Міжнародний суд визнав не винною 30 квітня 2013 р. Її не звільнили і це могло завадити підписанню Угоди.

Для пришвидшення підписання Угоди діяли спеціальні комісії, наприклад спеціальна Моніторингова місія Європарламенту під керівництвом Пета Кокса та Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справи екс-прем'єр-міністра Ю. Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Ця Місія працює з червня 2012 року, продовжена до вересня 2013 року. Євросоюзом був поставлений ультиматум вирішити проблеми в Україні до 15 травня 2013 року, до часу перевірки, бо це могло вирішити долю Асоціації. 15 травня Єврокомісія схвалила проект рішення, отже тепер доля Угоди повністю в руках України [8].

Зрив підписання

21 листопада 2013 року, за кілька днів до зустрічі у Вільнюсі, уряд «регіоналів» неочікувано вирішив призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС^[16]. Таке розпорядження було офіційно оприлюднено тогочасним прем'єр-міністром Азаровим. За словами європейського комісара з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле станом на 22 листопада 2013 р. Київ ще офіційно не поінформував Брюссель про рішення призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію^[17]. Фахівці міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings зазначили, що оголошення урядом України про зупинку підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС приведе до зменшення кредитоспроможності держави (на листопад 2013 р. рейтинг України відповідає рівню «B-»), зважаючи на її обмежені можливості запозичень в іноземній валюті для рефінансування значних виплат за зовнішнім боргом в 2014—2015 роках за відсутності кредитів МВФ^[18]. 22 листопада 2013 р. ЄС відхилив пропозицію Кабміну про проведення переговорів у тристоронньому форматі ЄС-Україна-Росія як таку, що «не є виходом і не має прецедентів» у європейській практиці^[19].

Рішення уряду України призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС викликало хвилю протестів в Україні^[20][21]. Станом на 22 листопада 2013 р. в багатьох містах України (Донецьку, Харкові, Києві, Львові та ін.) стали стихійно виникати «євромайдани»^[22], де збиралися громадяни України, щоб заявити свій протест проти відмови уряду укладати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Львівська міськрада звернулася до президента Віктора Януковича з вимогою звільнити прем'єр-міністра Миколу Азарова та підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом^[23].

На Саміті Східного партнерства 28 — 29 листопада 2013 р. тодішній Президент Янукович Угоду не підписав через, немовби, її велику економічну невигідність для України. Це викликало бурхливі негативні реакції частини населення України, спричинивши виникнення Євромайдану. У знак підтримки почалися акції підтримки курсу України до ЄС у багатьох країнах світу.

22 січня 2014 року Європейська комісія опублікувала документ у якому відреагувала на поширені міфи щодо Угоди^[24].

Загалом протистояння влади та народу України призвело до революції в Україні — Революції гідності та зміни політичного керівництва держави.

Підписання

6 березня 2014 в Брюсселі відбувся екстрений саміт ЄС, що був присвячений українській політичній кризі, на якому зокрема обговорювалося прохання післяреволюційної української влади якомога швидше підписати Угоду. Представники західноєвропейських держав наполягали, що таку важливу угоду не можна підписувати, доки в Україні не буде обрано нову владу, підтримка якої населенням ні в кого не викликатиме сумнівів. Було знайдено компроміс, який згодилися підтримати всі учасники саміту — розділення угоди на політичну і економічну частини і підписання спочатку першого, а потім другого документа^[25].

21 березня у Брюсселі відбулася церемонія підписання політичної частини Угоди, що складається з Преамбули, Статті 1 та Розділів I, II та VII. З української сторони угоду підписав прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, з боку Євросоюзу — президент Ради ЄС Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу і голови 28 держав, що входять у ЄС.

27 червня новообраний Президент України Петро Порошенко у Брюсселі підписав економічну частину угоди, що включає Розділи III, IV, V, VI, додатки та протоколи^[26].

Ратифікація

Для набрання чинності Угоди про Асоціацію, сторони повинні її ратифікувати або затвердити відповідно до власних процедур. У більшості країн-членів ЄС процес ратифікації полягає у затвердженні угоди парламентом та подальшому підписанні главою держави. Ратифікаційні грамоти або документи про затвердження здаються на зберігання до Генерального секретаріату Ради ЄС, після чого відповідна інформація з'являється на офіційному сайті Ради ЄС.

16 вересня 2014 року Європейський парламент ратифікував Угоду синхронно з Верховною Радою України (у вигляді телемосту за допомогою технології Skype). За ратифікацію проголосувало 355 депутатів Верховної Ради та 535 депутатів Європарламенту.

Першими з країн-членів ЄС угоду ратифікували Румунія, Литва та Латвія. Останніми — Кіпр, Бельгія, Нідерланди.

Найбільші проблеми з ратифікацією виникли у Нідерландах. Парламент королівства дав згоду на ратифікацію 7 липня 2015 року, і вже наступного дня її підписав король. Тим не менш, відповідно до нідерландського законодавства, у випадку якщо громадяни зберуть 300 тисяч підписів, затверджені владою закони, мають бути виставлені на консультативний референдум. Саме таку процедуру ініціювали сатиричний блог GeenStijl, громадська організація Burgercomité EU («Комітет громадян ЄС») і євроскептичний центр «Форум для демократії». Завдяки інтенсивній кампанії їм вдалося зібрати майже 430 тисяч дійсних підписів. Референдум відбувся 6 квітня 2016 року. Явка склала 32,28 %, при необхідній мінімальній явці у 30 %. Проти ратифікації угоди проголосувало 61 % відсоток виборців, що взяли участь в референдумі. Попри те, що референдум носив консультаційний характер, уряд Нідерландів вирішив не ігнорувати його результати і повернув питання про ратифікацію до парламенту. Компроміс був знайдений 15 грудня 2016 року у вигляді домовленості країн-членів ЄС, оформленої у вигляді «Рішення глав держав та урядів членів ЄС». В рішенні описані 6 пунктів, присвячених Угоді про асоціацію. Водночас, вони не змінюють угоду, а лише підтверджують ті норми, які вже є в її тексті. У 2017 році Нідерланди повторно провели процес ратифікації, цього разу успішно і остаточно.

Нижче наведена таблиця, яка відображає хід ратифікації угоди.

Сторона	Дата	Орган				Повідомлення[27][28]	Посилання
Австрія	8 липня 2015	Національрат	134	47	0	6 серпня 2015	[29]
	23 липня 2015	Бундесрат	Схвалено				[30]
	31 липня 2015	Президент	Схвалено				[31]
Бельгія	23 квітня 2015	Палата представників	102	17	19	1 лютого 2016	[32][33]
	13 травня 2015	Монарх	Схвалено				[34]
	1 липня 2015	Парламент Валлонії	61	2	4		[35]
	17 червня 2015	Парламент Фландрії	87	19	0		[36]
	20 листопада 2015	Парламент регіону Брюссель	Схвалено				[34]
	20 листопада 2015	Брюссельська Об'єднана Асамблея	Схвалено				[37]
	22 червня 2015	Німецькомовна спільнота	16	2	1		[38]
	24 червня 2015	Франкомовна спільнота	71	0	8		[39]
Болгарія	24 липня 2014	Народні збори	90	2	1	9 вересня 2014	[40]
	28 липня 2014	Президент	Схвалено				[41]
Велика Британія	23 лютого 2015	Палата громад	Схвалено			8 квітня 2015	[42]
	9 березня 2015	Палата лордів	Схвалено				[43]
	19 березня 2015	Монарх	Схвалено				[44]
Греція	18 листопада 2015	Парламент	Схвалено			6 січня 2016	[45]
	24 листопада 2015	Президент	Схвалено				[46]
Данія	18 грудня 2014	Фолькетінг	102	8	0	18 лютого 2015	[47]
Естонія	4 листопада 2014	Рійгікогу	65	1	0	12 січня 2015	[48][49]
	13 листопада 2014	Президент	Схвалено				[50]
Євратом	26 червня 2017	Європейська Комісія	Схвалено			26 червня 2017	[51]
Євросоюз	16 вересня 2014	Європарламент	535	127	35	11 липня 2017	[52]
	11 липня 2017	Рада ЄС	Схвалено				[1]
Ірландія	27 січня 2015	Дойл Ерен	59	19	0	17 квітня 2015	[53]
Іспанія	19 лютого 2015	Конгрес депутатів	296	1	12	19 травня 2015	[54]
	15 квітня 2015	Сенат	Схвалено				[55][56]
		Монарх	Схвалено
Італія	11 червня 2015	Палата депутатів	245	112	31	11 грудня 2015	[57][58][59]
	10 вересня 2015	Сенат	145	39	14		[60]
	29 вересня 2015	Президент	Схвалено				[61]
Кіпр	29 жовтня 2015	Парламент	Схвалено			29 січня 2016	[62]
	6 листопада 2015	Президент	Схвалено				[63]
Латвія	14 липня 2014	Сейм	79	0	0	31 липня 2014	[64][65]
	18 липня 2014	Президент	Схвалено				[66]
Литва	8 липня 2014	Сейм	87	0	1	29 липня 2014	[67][68]
	11 липня 2014	Президент	Схвалено				[69]
Люксембург	18 березня 2015	Палата депутатів	52	2	3	12 травня 2015	[70]
	12 квітня 2015	Великий герцог	Схвалено				[71]
Мальта	21 серпня 2014	Парламент	Схвалено			29 серпня 2014	[72][73][74]
Нідерланди	7 квітня 2015	Палата представників	119	31	0	15 червня 2017	[75]
	7 липня 2015	Сенат	55	20	0		[76]
	8 липня 2015	Монарх	Схвалено				[77]
	6 квітня 2016	Консультативний референдум	38,41 %	61,59 %			[78]
	23 лютого 2017	Палата представників (повторне голосування)	89	50	16		[79]
	30 травня 2017	Сенат (повторне голосування)	50	25	0		[80]
	1 червня 2017	Монарх (повторне підписування)	Схвалено				[81]
Німеччина	26 березня 2015	Бундестаг	567	64	0	22 липня 2015	[82]
	8 травня 2015	Бундесрат	Схвалено				[83][84]
	27 травня 2015	Президент	Схвалено				[85]
Польща	28 листопада 2014	Сейм	427	1	0	24 березня 2015	[86][87]
	4 грудня 2014	Сенат	76	0	0		[88]
	2 березня 2015	Президент	Схвалено				[89]
Португалія	20 березня 2015	Асамблея республіки	206	16	8	13 травня 2015	[90]
	23 квітня 2015	Президент	Схвалено				[91]
Румунія	2 липня 2014	Палата депутатів	293	0	0	14 липня 2014	[92]
	3 липня 2014	Сенат	113	1	1		[93]
	9 липня 2014	Президент	Схвалено				[94]
Словаччина	24 вересня 2014	Народна рада	132	0	2	21 жовтня 2014	[95][96]
	16 жовтня 2014	Президент	Схвалено				[97]
Словенія	13 травня 2015	Державні збори	68	3	1	27 липня 2015	[98]
	21 травня 2015	Президент	Схвалено				[99]
Угорщина	26 листопада 2014	Парламент	139	5	0	7 квітня 2015	[100]
	5 грудня 2014	Президент	Схвалено				[101]
Україна	16 вересня 2014	Верховна Рада	355	0	0	26 вересня 2014	[102][103]
	16 вересня 2014	Президент	Схвалено				[104]
Фінляндія	10 березня 2015	Едускунта	Схвалено			6 травня 2015	[105]
	24 квітня 2015	Президент	Схвалено				[106]
Франція	25 червня 2015	Національна асамблея	Схвалено			10 серпня 2015	[107]
	7 травня 2015	Сенат	Схвалено				[108]
	7 липня 2015	Президент	Схвалено				[109]
Хорватія	12 грудня 2014	Сабор	118	0	0	24 березня 2015	[110]
	18 грудня 2014	Президент	Схвалено				[111]
Чехія	17 вересня 2015	Палата депутатів	107	29	2	12 листопада 2015	[112][113]
	10 грудня 2014	Сенат	52	3	12		[114]
	27 жовтня 2015	Президент	Схвалено				[115]
Швеція	26 листопада 2014	Риксдаг	255	44	0	9 січня 2015	[116]

Набуття чинності

Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження, тобто з 1 вересня 2017 року, після того як 11 липня 2017 року Рада ЄС ухвалила остаточне рішення про укладення Угоди про асоціацію з Україною від імені Європейського Союзу.

Строк дії Угоди необмежений. Будь-яка сторона може денонсувати Угоду шляхом надіслання повідомлення про це іншій стороні, дія Угоди в такому випадку припиняється через шість місяців з дати отримання повідомлення.

Тимчасове застосування

1 листопада 2014 набрало чинності тимчасове застосування Угоди, яке стало можливим після завершення у вересні того ж року необхідних внутрішніх процедур, зокрема ратифікації Угоди Верховною Радою України та Європейським Парламентом, а також схвалення відповідного рішення Радою ЄС. Режим тимчасового застосування може поширюватися лише на ті сфери Угоди, які стосуються виключної або змішаної компетенції ЄС, оскільки застосування Угоди в інших сферах вимагає її ратифікації державами-членами ЄС. Таким чином, обсяг тимчасового застосування охоплює окремі статті/глави розділів «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки», «Юстиція, свобода та безпека», «Економічне та галузеве співробітництво», «Фінансове співробітництво», «Інституційні, загальні та прикінцеві положення»^[117].

Через тиск Росії, у рамках тристоронніх переговорів ЄС—Україна—Росія, було досягнуто домовленості про відтермінування до 1 січня 2016 року тимчасового застосування розділу IV, який стосується зони вільної торгівлі. Як компенсацію, ЄС продовжив режим автономних преференцій України до 31 грудня 2015 року. Такі преференції дозволяли скасувати мита на українські товари в країнах ЄС, натомість для Євросоюзу зберігалися старі митні правила^[117][118].

Мета тимчасового застосування частини положень Угоди — наблизити безпосереднє виконання торговельної частини Угоди та не втрачати час, допоки відбудуться всі формальності на національному рівні та на рівні ЄС щодо набуття Угодою чинності^[119].

Інше

Перше інавгураційне засідання Ради асоціації Україна-ЄС відбулося 15 грудня 2014 р. у Брюсселі за участі урядової делегації України на чолі з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком^[120]. А перше інавгураційне засідання парламентського комітету Угоди про асоціацію відбулося 24 — 25 лютого 2015 р.^[121] А 16 березня 2015 р. Рада асоціації між Україною та ЄС оновила Порядок денний асоціації з Україною^[122].

Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регулювання у відповідність до європейських вимог, оскільки головними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар'єри у торгівлі — вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.

Див.: Безпека харчових продуктів, Маркування товарних харчових продуктів. Інші вимоги. Асортиментна фальсифікація, Гарантована безпечність та якість виробленої продукції

У довгостроковій перспективі угода має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляються в Україні, а відтак, підвищити обсяг експорту на всесвітніх ринках.^[6] Окрім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку^[6]. Водночас українські споживачі матимуть доступ до якісніших і дешевших товарів і послуг^[6].

Створення зони вільної торгівлі не має викликати побоювань з приводу неконтрольованого потоку імпорту з ЄС через те, що:^[6]

• угода є взаємною, тому інтеграція до ЄС відкриє українським товарам доступ до ринку, який складається з 500 млн споживачів;^[123]
• товари з ЄС уже широко присутні на українському ринку через невелику кількість бар'єрів. Середній рівень українських тарифів до імпорту з ЄС є досить низьким. А тому наслідки лібералізації торгівлі будуть скромнішими; :- Україна не є ключовим ринком для товарів з ЄС;^[123]
• ЄС прагне відкрити свій ринок одразу з можливістю перехідного періоду для України. Власне вітчизняний ринок не може бути повністю відкритим одразу після підписання угоди, адже українські виробники не готові до серйозної зовнішньої конкуренції. ЄС пропонує встановити десятилітній перехідний період адаптації своїх дій.^[6] Окрім цього, гармонізація законодавства, адаптування стандартів та норм і побудова необхідних інституцій вимагають зовнішньої підтримки. Зважаючи на це, ЄС пообіцяв збільшити технічну та фінансову допомогу Україні.

Європейська сторона на даному етапі пропонує квотування на близько 400 тарифних ліній, за якими класифікується сільськогосподарська продукція.^[6] Зокрема, піти на взаємні поступки стосовно певних груп зазначених товарів, знизивши мито на них до нуля одразу готова вітчизняна кондитерська галузь. У разі прийняття цієї пропозиції кількість тарифних ліній, за якими ЄС пропонує квотування, суттєво скоротиться.^[6] Наприклад, українській стороні вже запропоновано тарифну квоту по пшениці на 700 тисяч тонн.^[6] Проте квота по ячменю оцінюється в 45 тисяч тонн, що не може влаштовувати, порівнюючи обсяги, які Україна сьогодні експортує.

Текст угоди викладений достатньо компактно на приблизно 160 сторінках. Найбільшу частину угоди (приблизно 1200 сторінок) складають додатки у вигляді таблиць, у яких ретельно упорядковані і перераховані усі скасовані мита на товари, обладнання, матеріали та сировину.

За своєю структурою угода складається з преамбули, семи розділів, 43 додатків та 3 протоколів^[2]. Додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.

Розділи угоди мають наступні назви:

1. Основні принципи. (GENERAL PRINCIPLES) — сторінка 6.
2. Політичний діалог і реформи, політична асоціація, кооперація та розширення у сфері міжнародних відносин і безпеки. (POLITICAL DIALOGUE AND REFORM, POLITICAL ASSOCIATION, COOPERATION AND CONVERGENCE IN THE FIELD OF FOREIGN AND SECURITY POLICY) — сторінка 7.
3. Правосуддя, свобода та безпека (JUSTICE, FREEDOM AND SECURITY) — сторінка 10.
4. Питання торгових відносин (TRADE AND TRADE-RELATED MATTERS) — сторінка 13.
5. Економічна співпраця (ECONOMIC AND SECTOR COOPERATION) — сторінка 137.
6. Фінансова співпраця, заходи протидії фінансовим махінаціям (FINANCIAL COOPERATION, WITH ANTI-FRAUD PROVISIONS) — сторінка 162.
7. Міжінституціональні, загальні та остаточні заходи (INSTITUTIONAL, GENERAL AND FINAL PROVISIONS) — сторінка 163.

Важливою складовою частиною угоди про асоціацію з ЄС є Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Формат та її наповнення передбачає досягнення максимально глибокої економічної інтеграції на основі домовленостей в рамках двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ.

Преамбула та Розділ I «Загальні цілі та принципи»

В цій частині окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських прагнень України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких — створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торговельних відносин, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Розділ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»

Ця частина містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у тому числі поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей — поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії — співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

Розділ III «Юстиція, свобода і безпека»

У цій частині Угоди визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до найкращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій з лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Розділ IV «Торгівля і питання пов'язані з торгівлею»

Положення цього розділу Угоди про асоціацію визначають «Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі» Україна-ЄС (ЗВТ). Цей розділ складає 2/3 від усього обсягу основної (без додатків і протоколів) частини Угоди (156 із 245 сторінок).

ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри — руху робочої сили.

Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов'язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки — європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Даний розділ охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в тому числі технічні бар'єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в тому числі географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Розділ V «Економічне та секторальне співробітництво»

Ця частина Угоди містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов'язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики.

28 глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у секторах: енергетика (в тому числі ядерна), транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров'я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар'єрів, а також, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Розділ VI «Фінансове співробітництво»

У цій частині окреслюється механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у тому числі з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Також, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Розділ VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення»

У цій частині Угодою про асоціацію передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання суперечок, які можуть виникати у ході виконання Угоди.

У зв'язку з необмеженим терміном дії Угоди було передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду, у тому числі що стосується її цілей протягом п'яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

Додатки

Росія

У зв'язку з тим, що Угода про асоціацію стала важливим кроком у процесі інтеграції України до ЄС, Росія всіма методами намагалася перешкодити її укладенню. Зокрема мова йде про втручання в переговорний процес, політичний та економічний шантаж, підтримка в Україні антиєвропейських сил, тощо.

Після підписання угоди Росія добивалася перенесення імплементації економічної частини Угоди та зміни її тексту.

11 липня 2014 року у Брюсселі відбулися перші переговори на рівні міністерств в рамках тристоронніх консультацій між ЄС, Україною та РФ. Росію на переговорах представляв міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв, Україну — міністр закордонних справ Павло Клімкін. Спершу, Росія вимагала зміни окремих положень Угоди щодо імпортних мит, технічного регулювання та фітосанітарних норм та внесення положень, які б не перешкоджали інтеграції України в Митний союз. Однак ЄС та Україна відкинули можливість перегляду тексту Угоди, або її складових^[124][125].

12 вересня 2014 року в рамках переговорів було прийнято компромісне рішення про перенесення тимчасового застосування положень зони вільної торгівлі до 31 грудня 2015 року. Планувалося, що тимчасове застосування економічної частини Угоди про асоціацію набуде чинності з 1 січня 2015 року, однак після тиску Москви, ЄС пішов на поступки та переніс застосування розділу про зону вільної торгівлі на 1 рік. Перенесення мотивувалося необхідністю узгодити з РФ всі її побоювання^[126]. Як компенсацію ЄС продовжив односторонні торговельні преференції для України, а Росія зобов'язалася не застосовувати захисних заходів на цей період^[118][127].

16 грудня 2015 президент Росії Володимир Путін підписав указ про призупинення дії договору про зону вільної торгівлі у рамках СНД у відношенні України, у зв'язку з «винятковими обставинами, що стосуються інтересів і економічної безпеки Росії»,^[128] що позбавило Україну пільг та преференцій у торгівлі з Росією. Договір про зону вільної торгівлі, розроблений російським міністерством економічного розвитку, був підписаний в Санкт-Петербурзі 18 жовтня 2011 року Миколою Азаровим та главами урядів низки держав СНД^[129][130].

21 грудня 2015 року відбулася остання тристороння зустріч щодо імплементації Угоди, яка завершилися безрезультатно. Росії не вдалося вдруге відкласти застосування Угоди або змінити умови її застосування, водночас сторони не домовилися про інші спеціальні заходи. Загалом тристоронні консультації ЄС—Україна—Росія тривали протягом 18 місяців, з липня 2014 року по грудень 2015 року, протягом цього періоду сторони провели 22 зустрічі на різних рівнях.^[131] Після завершення переговорів Єврокомісія опублікувала реакцію на деякі міфи щодо зони вільної торгівлі. Ці міфи взяті з реальних вимог російського уряду, які звучали під час тристоронніх консультацій^[132][133].

21 грудня 2015 прем'єр-міністр Росії Дмитро Медвєдєв підписав постанову про введення контрсанкцій щодо України, які включають продуктове ембарго, аналогічне до чинного щодо країн, які застосували санкції проти Росії. Ембарго поширюється на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство, країною походження яких є Україна^[134][135].

Обмеження набули чинності з 1 січня 2016 року — одночасно з початком дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Інші члени ЄАЕС

21 грудня 2015 року у Москві відбулися переговори президентів держав-членів Євразійського економічного союзу (Росія, Казахстан, Білорусь, Киргизстан і Вірменія). Конкретного рішення, щодо приєднання інших членів ЄАЕС до російських санкцій проти України прийнято не було. Однак, президент Білорусі Олександр Лукашенко висловив занепокоєння з приводу застосування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС та заявив, що: «Ми прийняли рішення — впродовж першого кварталу ряд питань ми вивчаємо і розглядаємо, як вчинити, насамперед, Казахстану і Білорусі, щоб підтримати нашу союзницьку Росію, той указ, який підписав президент РФ»^[136].

28 грудня 2015 року заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталія Микольська заявила, що за результатами переговорів з білоруською стороною, зона вільної торгівлі між Україною та Білоруссю залишається в силі^[137].

• Україна і Європейський Союз
• Східне партнерство
• Угода про асоціацію з Європейським Союзом
• Угода про асоціацію між Молдовою та Європейським Союзом
• Угода про асоціацію між Грузією та Європейським Союзом
• Безвізовий режим між Україною та Європейським союзом

• Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони — текст угоди українською мовою.
• Association agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part — текст угоди всіма 24 офіційними мовами ЄС.
• Угода про Асоціацію між ЄС та Україною — короткий посібник з Угоди про Асоціацію.
• Брошура про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС
• Зона свободной торговли с ЕС: краткий анализ договора
• Економічна складова угоди про асоціацію між Україною та ЄС: наслідки для бізнесу, населення та державного управління. Звіт, підготований авт. кол. під редакцією Ігоря Бураковського та Вероніки Мовчан. К. : Інститут економічних досліджень і політичних консультацій, 2014
• Допомога ЄС щодо України
• Політика ЄС щодо України
• Сайт Представництва ЄС в Україні про УА для бізнесу
• Пульс Угоди: моніторинг реалізації плану заходів з виконання Угоди