Уряд Японії
Кабінет міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку — «кабінет») — вищий орган виконавчої влади Японії[3].
| Уряд Японії | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 22 грудня 1885 |
|---|---|
| Посада керівника організації | прем'єр-міністр Японії[1][2] |
| Країна |  Японія |
| Юрисдикція | Японія |
| Батьківська організація | Виконавча влада в Японії |
| Дочірня організація | Законодавчий відділ Кабінету Міністрів Японії і Intellectual Property Strategy Headquartersd |
| На заміну | Дайдзьокан |
| Регуляторний документ | Закон Японії про Кабінет Міністрів, Q11394654? і Q11394713? |
| Офіційний сайт(яп.) | |
 Уряд Японії у Вікісховищі | |
Діяльність
Конституційні повноваження
Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).
Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:
- втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
- проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
- укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
- керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
- складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
- видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
- затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
- номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
- здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)[4];
- призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).[5]
Структура
Кабінет міністрів Японії складається не менш як з 14, а у особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету міністрів — прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету міністрів входить Секретаріат Кабінету міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника прем'єр-міністра.
Голова уряду
- Прем'єр-міністр — Кісіда Фуміо (англ. Kishida Fumio).
- Віце-прем'єр-міністр — Таро Асо (англ. Taro Aso).
Кабінет міністрів
Склад чинного уряду подано станом на 5 серпня 2016 року[3].
| Логотип | Міністерство | Міністр | Фото | Час на посаді | Партія | Вебсайт | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Міністр кабінету міністрів Японії | Йошихіде Суга (Yoshihide Suga) |  | ||||||
| Міністерство відповідальності за аварію на Фукусімі | Масахіро Імамура (Masahiro Imamura) | | ||||||
| Міністерство у справах Олімпіади і Паралімпіади в Токіо | Тамайо Марукава (Tamayo Marukawa) | | ||||||
| Міністерство у справах адміністративної реформи | Козо Ямамото (Kozo Yamamoto) | | ||||||
| Міністерство у справах економічного пожвавлення | Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara) | | ||||||
| Міністерство у справах загальної реформи, соціальної безпеки і податків | Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara) | | ||||||
| Міністерство у справах перебудови освіти | Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno) | | ||||||
| Міністерство у справах подолання депопуляції та підживлення регіональних економік | Козо Ямамото (Kozo Yamamoto) | | ||||||
| Міністерство у справах подолання дефляції ієни | Таро Асо (Taro Aso) | | ||||||
| Міністерство у справах політики обігу води | Кеїчі Ішиї (Keiichi Ishii) | | ||||||
| Міністерство у справах проблеми викрадень | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Міністерство у справах промислової конкурентоспроможності | Хірошиге Секо (Hiroshige Seko) | | ||||||
| Міністерство у справах підсилення ролі жінок | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Міністерство у справах реакції на економічний вплив аварії на Фукусимі | Хірошиге Секо (Hiroshige Seko) | | ||||||
| Міністерство у справах реформи державної служби | Козо Ямамото (Kozo Yamamoto) | | ||||||
| Міністерство у справах реформи робочих практик | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Міністерство у справах розбудови національної стійкості | Юн Мацумото (Jun Matsumoto) | | ||||||
| Міністерство у справах розбудови суспільства де 100 мільйонів можуть бути активними | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Міністерство у справах скорочення американських військових баз на Окінаві | Йошиніде Суга (Yoshihide Suga) | | ||||||
| Міністерство у справах стратегії «Крута Японія» | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
| Міністерство у справах ініціативи «Новий виклик» | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Міністерство внутрішніх справ і комунікації | Санає Такаїчі (Sanae Takaichi) | | ||||||
| Міністерство екології | Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto) | | ||||||
| Міністерство економіки, торгівлі та промисловості | Хірошиге Секо (Hiroshige Seko) | | ||||||
| Міністерство земель, інфраструктури, транспорту і туризму | Кеїчі Ішії (Keiichi Ishii) | | ||||||
| Міністерство закордонних справ | Фуміо Кішида (Fumio Kishida) | | ||||||
| Міністерство оборони | Томомі Інада (Tomomi Inada) | | ||||||
| Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технологій | Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno) | | ||||||
| Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення | Ясухіса Шіозакі (Yasuhisa Shiozaki) | | ||||||
| Міністерство політики у справах інформаційних технологій | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
| Міністерство реконструкції | Масахіро Імамура (Masahiro Imamura) | | ||||||
| Міністерство сільського, лісового і рибного господарств | Юдзі Ямамото (Yuji Yamamoto) | | ||||||
| Міністерство у справах океанської і територіальної політики | Юн Мацумото (Jun Matsumoto) | | ||||||
| Міністерство фінансів | Таро Асо (Taro Aso) | | ||||||
| Міністерство юстиції | Кацутоші Канеда (Katsutoshi Kaneda) | | ||||||
Державні міністри
| Логотип | Міністерство | Міністр | Фото | Час на посаді | Партія | Вебсайт | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Державний міністр Японії з гендерної рівності | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Державний міністр Японії з готовності до радіаційних надзвичайних ситуацій | Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto) | | ||||||
| Державний міністр Японії з економічної і податкової політики | Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara) | | ||||||
| Державний міністр Японії з надзвичайних ситуацій | Юн Мацумото (Jun Matsumoto) | | ||||||
| Державний міністр Японії з регуляторної реформи | Козо Ямамото (Kozo Yamamoto) | | ||||||
| Державний міністр Японії із заходів у справі зниження народжуваності | Кацунобу Като (Katsunobu Kato) | | ||||||
| Державний міністр Японії космічної політики | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
| Державний міністр Японії науки і технологічної політики | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
| Державний міністр Японії з соціальної безпеки і податків | Санає Такаїчі (Sanae Takaichi) | | ||||||
| Державний міністр Японії у справах Окінави і Північних територій | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
| Державний міністр Японії у справах споживачів та продовольчої безпеки | Юн Мацумото (Jun Matsumoto) | | ||||||
| Державний міністр Японії у справі компенсацій, відшкодувань та виведення з експлуатації атомної станції у Фукусимі | Хірошиге Секо (Hiroshige Seko) | | ||||||
| Державний міністр Японії з фінансових служб | Таро Асо (Taro Aso) | | ||||||
| Державний міністр Японії з інтелектуальної власності | Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho) | | ||||||
Будівля
Історія
Кабінет міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.
Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.
Див. також
Примітки
Література
- Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
- Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.
- 清宮四郎, 佐藤功編『国会･内閣』（憲法講座 3）東京: 有斐閣、1964年 (яп.)
- 日本行政学会編『内閣制度の研究』（年報行政研究 21）東京: ぎょうせい、1987年 (яп.)
- 内閣制度百年史編纂委員会編『内閣制度百年史』東京: 内閣官房、1985年—1995年 (яп.)
- 川北隆雄, 尾上進勇編『内閣府』（完全新官庁情報ハンドブック 1）、東京: インタメディア出版、2001年 (яп.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уряд Японії |
- Офіційний сайт Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Прем'єр-міністра Японії [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Секретаріату Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
Шаблон:Уряди Японії
