Західноафриканський франк

Західноафриканський франк;
Держава(и)	Бенін, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Кот-д'Івуар, Малі, Нігер, Сенегал і Того
Центральний банк	Центральний банк держав Західної Африки
Валютні курси
€1	{{{Код1}}} ()
1	{{{Код1}}} ()
UAH1	{{{Код1}}} ()
	Західноафриканський франк у Вікісховищі

Західноафриканський франк (фр. Franc CFA BCEAO, Franc de la Communauté financière africaine) — спільна валюта восьми незалежних держав в Західній Африці: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Гвінея-Бісау, Малі, Нігер, Сенегал і Того. Ці 8 країн мають загальне населення 102,5 млн осіб (станом на 2013), і сукупним ВВП у 78,4 млрд дол США (станом на 2012 р.). ISO 4217 код валюти: XOF. У грудні 2020 з'явились наміри ввести нову валюту — еко.

Історія

26 грудня 1945 року Уряд Франції схвалив декрет, згідно з який у Французькій Західній Африці, в якості валюти було введено Франк КФА. До жовтня 1955 емісію здійснював приватний «Банк Західної Африки», а з жовтня 1955 до квітня 1959 «Емісійний інститут Французької Західної Африки і Того», який належав державі.

4 квітня 1959 інститут було перетворено на Центральний банк держав Західної Африки (фр. Banque Centrale des États de l'Afrique de l'Ouest, BCEAO). У 1962 році банк почав роботу, ставши емісійним центром для семи держав, які підписали договір про утворення Валютного союзу Західної Африки (фр. Union Monétaire Ouest Africaine, UMOA)): Кот-д'Івуар, Нігер, Малі, Бенін (тоді Дагомея), Сенегал, Мавританія та Буркіна-Фасо (тоді Верхня Вольта). Майже одразу із зони франка вийшла Малі і ввела свою валюту — Малійський франк. Восени 1963 до союзу долучалась Того. У 1973 Мавританія вийшла із союзу і ввела свою валюту — угію. У 1984 Малі знову ввійшла до союзу, ввівши західноафриканський франк, як свою валюту^[1].

10 січня 1994 у Дакарі був підписаний договір, в результаті якого замість Валютного союзу Західної Африки було утворено Західноафриканський економічний і валютний союз. 2 травня 1997 року до союзу приєдналась Гвінея-Бісау, замінивши своє песо на західноафриканський франк.

У 1962 році (рік початку роботи Центрального банку Західної Африки), валютний курс складав 50 західноафриканських франків до 1 французького, 10 січня 1994 (створення Західноафриканського економічного і валютного союзу) становив уже 100 західноафриканських франків до одного французького. 1 січня 1999 було встановлено курс до Євро у співвідношенні 655,97:1.

Монети

У 1960 році почалося карбування монет номіналом 5 франків, у 1961 — 1 франк, у 1966 — 10 франків, у 1967 — 100 франків, у 1970 — 25 франків, у 1970 — 25 франків, у 1972 — 50 франків. У 1976 році замість алюмінієвої монети у 1 франк з'явилась монета зі сталі. У 1992—1996 роках карбувалися монети номіналом 250 франків. У 2003 році почалося карбування монет у 200 та 500 франків^[2]^[3].

Банкноти

Було випущено чотири серії банкнот:

Зразка 1961 року: 50, 100, 500, 1000, 5000 франків;
Зразка 1976—1981 років: 500, 1000, 5000, 10 000 франків;
Зразка 1991—1994 років: 500, 1000, 2500, 5000, 10 000 франків
Зразка 2003 року: 500, 1000, 2000, 5000, 10000 франків^[4]^[5].

Країна, яка випустила банкноту вказується наступним префіксом на банкноті:

А — Кот-д'Івуар;

В — Бенін;

С — Буркіна-Фасо;

D — Малі;

H — Нігер;

К — Сенегал;

S — Гвінея-Бісау;

Т — Того.

В наш час в обігу перебувають банкнот зразка 2003 року^[6]. У листопаді 2012 року було випущено банкноту номіналом 500 франків.


Серія 2003 року
Зображення		Номінал (франків)	Розміри (мм)	Основні кольори	Опис		Рік друку
Аверс	Реверс	Номінал (франків)	Розміри (мм)	Основні кольори	Аверс	Реверс	Рік друку
		500	114×60	Помаранчевий	логотип Банку	бегемоти	з 2012
		1000	125×65	Рожевий		Верблюди-дромадери	з 2003
		2000	129×65	блакитний		Морські окуні
		5000	140×74	зелений		болотні козли
		10 000	145×74	фіолетовий		хохлаті турако
Масштаб зображень — 1,0 пікселя на міліметр.