Фризьке королівство
Фризьке королівство (лат. Magna Frisia) — королівство на території Нідерландів та в північній Німеччині, що утворилося приблизно в 500-ті рр. н. е. Фризьке королівство було завойовано Франкською державою після битви на Борні (734 рік).
фриз. Fryske Ryk, лат. Magna Frisia Фризьке королівство | ||||
| ||||
Фризьке королівство | ||||
Столиця | Дорестад, Утрехт та інші | |||
Мови | давньофризька мова | |||
Релігії | Германська міфологія | |||
Форма правління | монархія | |||
Король | ||||
- 678 | Альдгісл | |||
- 680-719 | Радбод | |||
- 719–734 | Поппо | |||
Історія | ||||
- Засновано | 500 | |||
- Ліквідовано | 734 | |||
Валюта | Скеат[1] | |||
Велике переселення народів
Під час великого переселення народів фризи влаштувалися на півночі і заході Нижніх земель[2]. До цього періоду відноситься ймовірне правління короля Аудульфа. Фризи складалися з племен з вільними зв'язками, зосередженими на військових формуваннях, але без сильної центральної влади. У другій половині VII століття фризьке королівство досягло свого максимального розширення.
Історія воєн
Титул фризьких правителів невідомий. Франкські джерела називають їх герцогами. Інші джерела часто називають їх королями. В письмових джерелах повідомляється тільки про трьох правителів.
Альдгісл
Під час правління короля Альдгісла у фризів зав'язався конфлікт з франкским майордомом Еброїном на старих римських укріплених мурах. Альдгісл міг тримати франків з їх армією на відстані. В 678 році він надав гостинність англосаксонському єпископу Вілфріду Йоркському, який також негативно ставився до франків.
Радбод
За правління Радбода хід війни розвертався на користь франків: в 690 році франки перемогли в битві при Дорестаді під проводом майордома Піпіна Герістальського.[3] Хоча не всі наслідки цієї битви зрозумілі, Дорестад став знову франкським містом, так само як фортеці Утрехт та Фехтен. Передбачається, що вплив франків в цей час простягався з півдня Ауде-Рейну до узбережжя, але ці дані можуть бути неточними, тому що вплив фризів в центральних річкових областях не зник повністю. Як мінімум, фризи заснували архієпископство або дієцезію для Вілліброрду[4], а в 711 році був укладений шлюб між Грімоальдо Молодшим, старшим сином Піпіна Герістальського, і Теодезіндою, донькою Радбода[5].
Після того, як Піпін Герістальський помер в 714 році, Радбод скористався боротьбою за владу серед франків і повернув південну Фризію. Він уклав угоду з майордомом Нейстрії Рагенфредом, згідно якої в 716 році його армія змогла пройти по землі франків до Кельну, де фризи здобули перемогу над військом Австразії в битві[6]. Однак в тому ж році військо Радбода і Рагенфреда зазнало від Карла Мартела поразку в битві на Амблеві. Радбод планував напасти на Франкську державу вдруге й мобілізував чисельну армію, але перш, ніж він зміг це зробити, він захворів і помер восени 719 року.[7]
Немає ясності в питанні, хто був наступником Радбода. Вважається, що визначення нового правителя викликало труднощі, тому що противник фризів франк Карл Мартелл зміг легко вторгнутися у Фризію і завоювати значну частину її території. Опір був настільки слабим, що Карл Мартел не тільки захопив ближню Фризію («ближча» частина Фризії на південь від Рейну), але також перетнув Рейн і захопив «далеку» частина Фризії до берега річки Влі.[8]
Поппо
В 733 році Карл Мартел послав армію проти фризів. Фризька армія була відкинута до Остерго. В наступному році сталася битва на Борні. Карл переправив армію через річку Аелмере разом з флотом, який дозволив йому підпливти до Борни. Фризи були переможені в наступному бої [8], а їх король Поппо був убитий.[6] Переможці почали грабувати й палити язичницькі храми. Карл Мартел повернувся з великою кількістю трофеїв, зламавши владу фризских королів назавжди.
Після завоювання франками
Після битви на річці Борн в 734 році франки захопили фризькі землі між річками Влі і Лауерс. В 785 році, після перемоги Карла Великого над Відукіндом Саксонським, франки завоювали землі на схід від річки Лауерс. При Каролінгах Фризією правил граф (grewan); це слово позначало швидше королівського намісника, ніж феодального володаря.[9] Lex Frisionum, «Кодекс законів фризів», був записаний на латині під час правління Карла Великого.