Фінляндська марка
Фінля́ндська (або Фі́нська) ма́рка (фін. Suomen markka) — національна валюта Фінляндії до 2002 року. Одна марка поділялась на 100 пенні (фін. penni, p). З 1999 в безготівковому а з 2002 також в готівковому обігу була замінена на євро за курсом обміну 5,94573 марки за 1 євро.
| Фінляндська марка фін. Suomen markka | |
|---|---|
 Банкнота 5 фінляндських марок 1897 року | |
| Держава(и) |  Фінляндія |
| Банкноти | Банкноти останнього періоду: 10, 20, 50, 100, 500 и 1000 марок. |
| Монети | Період 1864—1917: 1, 2 (срібло), 10, 20 марок (золото); Період 1918—1960: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 марок; Період 1963—1999: 1, 5, 10 марок |
| Символ | Mk, Fmk |
| Літерний код | FIM |
| Цифровий код | 246 |
| Центральний банк | Банк Фінляндії |
| Валютні курси | |
| 1 EUR = | 5,94573 FIM (1 січня 1999) |
| 1 USD = | 5,0960 FIM (1 січня 1999) |
| 1 UAH = | 1,2338 FIM (1 січня 1999) |
 Фінляндська марка у Вікісховищі | |
Історія
У 1860 році, згідно з наказом Олександра ІІ, по всій території Князівства Фінляндія (яка тоді перебувала в складі Російської імперії) вводилась в обіг власна валюта. Вона отримала назву «марка» (фін. markka). Назву для валюти надав видатний записувач і дослідник карело-фінського епосу «Калевала» Еліас Леннрот. Що закономірно, фінська марка з'явилася на 10 років раніше німецької марки. У співвідношенні до рубля Російської імперії фінляндська марка розмінювалася на 25 копійок.
У 1865 році марка була прив'язана до срібного міжнародного стандарту, а з 1878 року до золотого стандарту: в 1 марці було 0,290323 грами щирого (чистого) золота — за рівнем французького франка. Марки карбувалися у сріблі (1, 2 марки) та у золоті (10, 20 марок). В період з 1865 по 1917 рік в обігу знаходилися такі купюри: 1, 5, 10, 20, 50. 100, 500 марок.
В 1940 році Фінляндія відмовилась від золотого стандарту. Друга світова війна суттєво ослабила економіку Фінляндії. У 1945 році фінляндська марка перенесла 3 девальвації. В 1946 році старі марки обмінювалися на нові. Половину купюр номіналом в 500 марок пустили на державний займ. У 1948 році Фінляндія приєдналася до Бреттон-Вудської валютної системи. Курс марки був прив'язаним до долара США, 320 фінляндських марок прирівнювалися 1 долару США. В 1963 році була проведена чергова деномінація фінляндської марки: 100 старих марок обмінювалися на 1 нову марку. Появилися монети пенні.
В післявоєнні роки Монетний двір Фінляндії випускав колекційні монети номіналами від 1 марки до 2000 марок. Усього було відкарбовано 43 колекційні монети. В період з 1918—1963 роки в обігу знаходилися купюри таких номіналів: 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000 фінляндських марок.
У 1971 році, після краху Бреттон-Вудської системи, фінляндська марка стала торгуватися на основі мультивалютного кошика. У 1980—1990 роки кризу вдалося припинити і ринок почав стабілізуватися.
У 1995 року Фінляндія стала членом ЄС. У 1969 році валютний курс марки став визначатися за системою ERM. Перед переходом на євро в обігу перебували купюри номіналами: 10, 20, 50, 100, 500 та 1000 марок. В 1999 році, під час обміну марочних купюр на євро був встановлений курс 1 євро на рівні 5,94573 фінських марок. З 1 березня 2002 року на території Фінляндії євро став повноцінним платіжним засобом. Банком Фінляндії обмін старих марок на євро тривав до 29 лютого 2012.
Банкноти
Остання серія фінських банкнот була розроблена у 1980-х роках фінським дизайнером Еріком Брууном (Erik Bruun) і випущена у 1986—1993 роках.
| Номінал (марок) | Зображення | Розмір (мм) | Колір | Реверс | Аверс | Введення | Вилучення | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 10 |  |  | 142 × 69 | блакитний | Пааво Нурмі (1897—1973), олімпійський чемпіон | Олімпійський стадіон в Хельсинках | 1986 | 2002 |
| 20 |  |  | блакитно- зелений | Вяйне Лінна (1920—1992), письменник | Міст в Таммеркоскі[en] | 1993 | ||
| 50 |  |  | коричневий | Алвар Аалто (1898—1976), архітектор | Палац «Фінляндія»[en] | 1986 | ||
| 100 |  |  | зелений | Ян Сібеліус (1865—1957), композитор | Лебеді | |||
| 500 |  |  | червоний | Еліас Леннрут (1802—1884), збирач Калевала | Лісова пішохідна стежка | |||
| 1000 |  |  | блакитно- фіолетовий | Андерс Чюденіус (1729—1803), державний діяч | Фортеця Суоменлінна | |||
Монети
| Зображення | Номінал | Технічні параметри | Опис | Роки карбування | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Діаметр (мм) | Товщина (мм) | Вага (г) | Матеріал | Гурт | Аверс | Реверс | |||
 | 10 пенні | 16.3 | 1.8 | 1 | Мідно-нікелевий сплав | Гладкий | Рослинний орнамент | Номінал, геометричні фігури | 1990—2001 |
 | 50 пенні | 19.7 | 1.8 | 3.3 | Рифлений | Ведмідь | Номінал, зірки | ||
 | 1 марка | 22 | 2 | 4.9 | Алюмінева бронза | Гладкий | Герб Фінляндії | Номінал, візерунки | 1993—2001 |
 | 5 марок | 24.5 | 2.2 | 5.5 | Гладкий з написом | Тюлень | Номінал, рослинний орнамент | 1992—2001 | |
 | 10 марок | 27.25 | 2 | 8.8 | Біметал: центр (латунь), кільце (мідно-нікелевий сплав) | Гладкий | Глухар | Номінал, рослинний орнамент | 1993—2001 |
Цікаві факти
- На реверсі 20-марочної купюри був зображений письменник Вяйне Лінна. Але це розгнівало письменника, оскільки Банк Фінляндії використав фото без дозволу автора. Банк був змушений виплатити компенсацію в 100 000 марок для залагодження конфлікту. Купюри в 20 марок були вилучені з обігу до 1993 року.
Див. також
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фінляндська марка |
- Банк Фінляндії [Архівовано 11 червня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(швед.) -(англ.)
- Монетний двір Фінляндії [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(англ.)
- Фінляндська марка на сайті Банку Фінляндії [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(швед.) -(англ.)
- Історія фінляндської марки (1860—2002) (англ.)
- Історичні банкноти з Фінляндії [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.) -(нім.) -(фр.)
