Хрущак борошняний

Жук завдовжки 12–16 мм, чорнобурий, з жирним блиском; надкрила з поздовжніми борознами, утвореними рядами неглибоких впадин, вусики короткі, дещо потовщені до верхівки; передньоспинка значно ширша за свою довжину^[1].

Яйце 1,7 — 1,8 мм, молочнобіле, овальне, блискуче. Личинка завдовжки 25–30 мм, жовта; передні ноги довші за середні та задні; вершина дев'ятого сегмента черевця має два зближених шипа, загнутих угору, по боках яких містяться по два маленьких шипики. Лялечка завдовжки 16 — 18 мм, жовтувата, із чотирикутними гребенеподібними придатками з боків черевних сегментів і двома рогоподібними виростами на кінці тіла^[1].

Самки відкладають яйця по одному або групами, приклеюючи їх на продукти, тару, стіни. Одна самка за добу може відкласти до 40, а упродовж життя — до 550 яєць. Личинки зимують у природних умовах або в неопалюваних складських приміщеннях. Заляльковуються навесні за дощатими обшивками, у щілинах, швах мішків та інших затишних місцях. Розвиток лялечки триває від 6 до 47 діб залежно від температури. Жуки з'являються пізньої весни або на початку літа. Ведуть прихований спосіб життя й активні вночі. Жуків приваблює світло. У неопалюваних приміщеннях розвивається одне покоління, в опалюваних — неповних два^[1].

Личинки за сприятливих умов линяють до 15 разів. Повний розвиток у дорослого жука за сприятливих умов триває близько року, за несприятливих — до двох років. Личинки стійкі до коливань температури: при –5 °С гинуть упродовж 75–80 діб, при –10 °С — через місяць, а за температури понад +50 °С гинуть упродовж години. Під впливом прямих сонячних променів гинуть упродовж 10 хвилин^[1].

Чисельність хрущака певною мірою знижує хижий кліщ Caloglyphus mycophagus^[1].

Хрущак борошняний віддає перевагу гнилому зерну або розмеленим злакам. Також харчується продуктами рослинного походження: шротом, борошном, висівками, крупами грубого помелу, хлібом, сухарями, відходами млинів; а також м’ясними обрізками, пір’ям і мертвими комахами^[2].

Жуки і личинки пошкоджують борошно, крупу, висівки, а також зерно, сухарі, макаронні вироби^[1]. Личинки хрущака — це найбільші за розміром комахи-шкідники зерна та зернових продуктів^[2]. Імовірно, що жуки первісно населяли Середземноморський регіон, але розселилися по багатьох регіонах світу в результаті людської торгівлі та колонізації. Найдавніші археологічні відомості про борошняних хробаків можна віднести до Туреччини бронзового віку. Їх згадують записи з Британських островів і Північної Європи, але борошняні хробаки відсутні в археологічних знахідках Стародавнього Єгипту^[3].

Не виключають, що борошняний хрущак і його личинки є проміжними хазяями гельмінта з класу цестод — карликового ціп'яка (Hymenolepis nana), який спричинює у людей гіменолепідоз^[4].

Борошняні хробаки продаються як живий корм для домашніх тварин, наприклад, курей^[5], риби^[1].

Також борошняні хробаки їстівні для людини^[6] та можуть замінювати рибу чи м'ясо в повсякденному раціоні^[7]. В 2021 році їхній продаж як їжі дозволено ЄС^[8]. 100 г борошняних хробаків має поживну цінність 247 Ккал, містить 19 г білка та 12 г жиру^[9]. Висушені та потім розтерті на порошок личинки поживніші, бо в них менший вміст води^[10].

У 2015 році виявлено, що борошняні хробаки можуть розкладати полістирол на органічну речовину зі швидкістю приблизно 34–39 мг на день^[11] завдяки бактеріям у своєму кишечнику^[12].

Борошняних хробаків разом з іншими організмами запустили в 1968 році в космос на радянському безпілотному космічному кораблі Зонд-5, що облетів навколо Місяця^[13].

• Борошняний хрущак [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Аграрна енциклопедія
• Аграрний сектор України [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• [[https://web.archive.org/web/20200611064027/https://www.radiosvoboda.org/a/30439919.html Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.] Їжа майбутнього. Чому європейці взялися за жуків та хробаків?]

Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.