Шелюжко Лев Андрійович
Лев Андрійович Шелю́жко (14 (26) вересня 1890, Київ — 22 вересня 1969, Мюнхен) — український ентомолог, лепідоптеролог, акваріуміст. Організатор однієї з найбільших в Європі риборозводень, піонер аматорської акваріумістики, збирач однієї з найбільших у світі колекцій лускокрилих. Виходець з родини мільйонера, всі свої зусилля спрямував на дослідження риб і лускокрилих. Учасник багатьох зоологічних експедицій, один із перших співробітників Всеукраїнської академії наук. Під час німецько-радянської війни емігрував до Німеччини.
Лев Андрійович Шелю́жко | |
---|---|
рос. Лев Андреевич Шелю́жко, нім. Leo Sheljuzhko | |
Народився | 14 (26) вересня 1890 Київ, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 22 вересня 1969 (78 років) Мюнхен, Баварія, Німеччина |
Країна | Російська імперія СРСР Німеччина |
Національність | українець |
Діяльність | лепідоптеролог |
Alma mater | Університет Святого Володимира у Києві (1912) |
Галузь | біологія |
Заклад | Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Зоологічний музей ВУАН; Зоологічна державна колекція, Мюнхен |
Вчене звання | доцент |
Відомі учні | Юрій Некрутенко |
Відомий завдяки: | ентомологія, лепідоптерологія, акваріумістика |
Автограф | |
Шелюжко Лев Андрійович у Вікісховищі |
Біографія
Дитинство й початки колекції (1890–1908)
Походив з родини багатого землевласника. Батько, Андрій Іванович Шелюжко, мав освіту агронома, був любителем і колекціонером метеликів. Під час своїх поїздок на Північний Кавказ (район Мінеральних Вод, у Дагестан), у Туркменістан, Тамбовську губернію збирав комах, що надалі стали початком однієї з найбільших колекцій у світі.
Початкову освіту Лев здобував вдома, де оволодів англійською, французькою, німецькою мовами. З 1900 по 1908 рік навчався в Київській першій імператорській Олександрівській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У цей же час (1902–1903) розпочав збирати колекцію метеликів зі знахідок на околицях Києва. Далі разом із батьком їздив по Україні, до Уфимської губернії, відпочивав з родиною у Криму, Боржомі, Бад-Кіссінгені (Баварія), Карлсбаді, Швейцарії, Італії, Далмації, Герцеговині, Греції — і звідусіль привозив багаті збори метеликів[1].
Паралельно цікавився акваріумістикою. Вже у 1907 році виступив із доповіддю на зібранні Київського товариства любителів природи «Сомові і їхнє розведення в акваріумі»[2].
Підприємець і колекціонер (1908–1920)
У 1908 році вступив до природничого відділення Київського університету Св. Володимира, який закінчив у 1912 році. Тоді ж розпочав власну комерційну діяльність — відкрив риборозвідню, першу в Російській імперії. Вона знаходилася у флігелі-оранжереї біля садиби Шелюжків (Київ, вул. Львівська, зараз Січових Стрільців, 45А) і містила 256 акваріумів і басейнів для розведення тропічних риб та водяних рослин. У цей час Шелюжко не лише займався комерцією, але й зробив перші описи біології риб, написав рекомендації з акваріумістики, критичні статті щодо наукових робіт з іхтіології. Також став завідувачем секції акваріумів київського відділення Товариства любителів рослин і акваріумів.
Прибутки від підприємства Шелюжко здебільшого вкладав у розширення лепідоптерологічної колекції через найманих збирачів, купівлю цілих колекцій за кордоном тощо. Зокрема, у такий спосіб було куплено колекції француза А. Деккерта, російського ентомолога Леоніда Круліковського, П. І. Трусевича. До 1917 року в колекції було 200 тис. екземплярів. Коли з наближенням фронту Першої світової війни до Києва Шелюжко вирішив евакуювати її до Ростова, довелося замовити 2 залізничних вагони для 20 ентомологічних шаф по 81 шухляді у кожному. 1916 року таким же чином колекція повернулася до Києва[1].
Шелюжко підтримував зв'язок із багатьма сучасними йому ентомологами, зокрема з Антоном Ксєнжопольським. У 1916 році до Шелюжка приїхав російський ентомолог Леонід Круліковський для опрацювання матеріалів колекції. Під час бурхливих подій 1917–1918 роках робота продовжувалася, незважаючи на артилерійські обстріли Києва та вуличні бої[3]. У 1918 році після створення Всеукраїнської академії наук Шелюжка та Круліковського призначили у фауністичний комітет, а потім у 1919 р. — у новостворений Зоологічний музей ВУАН. На жаль, передчасна смерть Круліковського у 1920 році не дозволила закінчити працю з повного аналізу лускокрилих фауни України[1].
У Зоологічному музеї ВУАН (1920–1933)
У 1920–1933 роках Шелюжко продовжував працювати співробітником Зоологічного музею ВУАН. За цей час він опублікував серію робіт з систематики і фауністики лускокрилих в українських, німецьких, австрійських наукових журналах.
За радянської влади садибу та риборозвідню Шелюжка було націоналізовано. Через нестачу палива взимку всі риби та рослини загинули.
У січні 1930 року Шелюжко звернувся до Зоологічного музею ВУАН із запискою щодо умов передачі власної колекції музею. Зокрема, він писав:
|
Також Шелюжко просив надати йому довічну штатну посаду хранителя колекції «з окладом старшого зоолога Музею, але не менше 200 рублів на місяць», надати колекції статус самостійного підрозділу з гарантією її неподільності, передати їй значне приміщення, виготовити додаткові шафи, найняти лаборанта-препаратора, закупити обладнання та літературу для подальших досліджень. Також Шелюжко вимагав викупити в нього наявні ентомологічні шафи, що він оцінив у 15 тис. рублів, тоді як уся колекція передавалася безкоштовно й оцінювалася у 200 тис. рублів. Однак такі умови через фінансову скруту Зоомузею не могли бути виконані[1].
Зоологічний музей університету і експедиції (1933–1941)
У 1933 році Шелюжко перейшов до Зоологічного музею відновленого Київського університету під керівництвом Володимира Артоболевського, який перетворював музей з навчальної бази на науковий центр. Організовувалися експедиції по СРСР з метою поповнення фондів музею. Колекція Зоомузею швидко зростала і за рахунок купівлі приватних колекцій, і за рахунок експедицій.
За 7 років перед війною зусиллями Шелюжка музей закупив близько 30 колекцій метеликів, зокрема колекції Антона Ксєжнопольського (багаторічного колеги Шелюжка), що налічувала близько 28 тисяч екземплярів; Ф. Ф. Вайдінгера — близько 23 тисяч метеликів з Сибіру, Казахстану, Середньої Азії, околиць Києва і Теберди; Н. М. Єгорова — 6600 екземплярів з Кавказу і Закавказзя; А. К. Мольтрехта — 1500 екземплярів переважно з Далекого сходу і Північного Кавказу; Б. П. Ткачукова — близько 10 тисяч лускокрилих з Вірменії, до того ж переважно з місцевостей, що перейшли до Туреччини.
Науковий співробітник Шелюжко від'їжджав до району Теберди на Північному Кавказі, де збирав лускокрилих з 22 липня по 2 вересня 1933 року. Район досліджень був обраний за порадою Сергія Четверикова, який ловив там метеликів у 1912 році. За результатами зборів Шелюжко опублікував 4 роботи.
Шелюжко брав участь у комплексній експедиції на Західний Памір (4 місяці у 1937 році), організував експедиції у Вірменію (1938) і Дагестан (1939). Вірменська експедиція тривала з 5 червня по 30 серпня. Дослідники працювали на північних схилах Айоцдзорського пасма, де зібрали не менше 11,5 тисяч метеликів. Експедиція до Дагестану проходила з 14 липня по 5 вересня в районі селищ Усухчай і Куруш. Під час роботи Шелюжко захворів на малярію, тому від сходження на місцеву гору Шахдаг довелося відмовитись. Сумарно за ці роки було зібрано 47500 екземплярів лускокрилих.
У 1936 році Шелюжко запропонував Артоболевському безоплатно передати свою колекцію Зоомузею на тих же умовах, що він пропонував музею ВУАН. Цього разу умови було прийнято. При музеї було створено відділ ентомології, лаборантом відділу стала Н. С. Павлицька, у 1937 році у відділ переходить викладач кафедри біології Київського медичного інституту Микола Образцов. У 1940 році колекція, що складалася з 350 тисяч лепідоптерів, посіла своє місце в музеї, а Шелюжко з Образцовим почали роботу з об'єднання всіх колекцій в єдину систему[1].
У 1936 році Шелюжку присвоїли звання доцента, з 1939 року він став завідувачем лепідоптерного музею Київського університету.
Війна та еміграція (1941–1969)
Війна та окупація Києва німцями з 19 вересня 1941 року перервала цю роботу. Керівництво університету при евакуації не оцінило вартості музейних фондів і залишило їх в окупації. У Києві залишився й Шелюжко зі співробітниками, що продовжували працювати у музеї, хоча університет було закрито. Перед наступом радянських військ восени 1943 року найцінніші ентомологічні колекції музею (перш за все колекцію метеликів Шелюжка) було відправлено як трофей до Німеччини. Шелюжко не міг полишити справу свого життя і тому з деякими іншими українськими ентомологами (Миколою Образцовим, Н. Павлицькою, Сергієм Парамоновим) також виїхав разом з німецьким керівництвом Музею та Інституту зоології. У Кенігсбергу він деякий час працював в університеті. Під час наступу радянських військ у 1944 році німці розпочали евакуацію колекції в Мюнхен, туди ж вирушили Шелюжко, Павлицька і Образцов. Але 5 вантажних вагонів були відрізані наступаючими радянськими частинами, як і все німецьке угруповання в Пруссії. Кинуті напризволяще вагони були знайдені одним з офіцерів та відправлені до Москви. Там їх у 1946 році випадково знайшов інший відомий ентомолог Вадим Совинський та з допомогою орнітолога Київського університету Михайла Воїнственського, повернув колекцію до Києва, де вона зберігається і досі в Зоологічному музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка[1].
Шелюжко, потрапивши до Мюнхена, почав працювати у професора В. Форстера, з яким він підтримував зв'язок ще з 1936 року. З 1 квітня 1946 року був зарахований науковим співробітником Зоологічної державної колекції Мюнхена. Там він і працював до осені 1961 року, коли пішов на пенсію. У 1952 році брав участь у експедиції до Кот-д'Івуару, звідки привіз збори лускокрилих та риб. Впорядковував зібрання музею і далі до смерті 22 серпня 1969 року.
Науковий внесок
Автор наукових праць з ентомології, зоології і біології в українських, російських, німецьких, англійських і французьких наукових журналах.
«Батько української акваріумістики»
Шелюжко був не лише засновником і власником найбільшої фірми з продажу тропічних риб. Він займався описом біології та вивченням умов утримання й розмноження нових для акваріумів видів. Так, наприклад, він був єдиним на свій час розмножувачем сомика-каліхта Calichthys calichthys. Шелюжко докладно описав та один із перших розмножив живородну щучку Belonesox belizanus[en][4]. У 1908 році він придбав у Німеччині 6-сантиметровий екземпляр під назвою «Cynodon spec.». У тому ж році цей вид було визначено як Serrasalmo rhombeus (L.), або піранья. Таким чином, Шелюжко вперше привіз у Росію екземпляр піраньї, а роком пізніше — ще двох особин. Першим представив публіці у 1911 екземпляри тетрадона куткутья[en].[5] Лев Шелюжко був постійним учасником усіх російських виставок з акваріумістики[6].
Видатний лепідоптеролог
Утім, в зоологічному світі Шелюжко відомий найперше як лепідоптеролог. Він не просто збирав лускокрилих, а й був справжнім знавцем, що намагався якнайповніше описати українську та світову фауну. Так, він доклав зусилля, щоб у його колекції було представлено все світове різноманіття метеликів Parnassius та Colias. Разом із зоологом Образцовим він склав опис денних метеликів України, що налічував 157 видів. За результатами власних та чужих експедицій Шелюжко описав десятки нових видів та підвидів метеликів з Європи, Кавказу, Середньої Азії, Далекого Сходу. Для багатьох груп прояснив структуру родів.
Колекція лускокрилих Зоологічного музею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, що була створена багаторічними зусиллями Шелюжка, безумовно є національним надбанням України і має ним залишатися[7].
Працюючи в Києві, вплинув на наукове становлення багатьох українських ентомологів (з ним працювали Євген Савченко, Микола Образцов та інші), а також вже з Німеччини у 50-ті роки листувався з Юрієм Некрутенком, який, за власними словами, отримав від Шелюжка перші уроки «камерної лепідоптерології».
Вшанування пам'яті
У зоології
На честь Шелюжка було названо метеликів:
- два види п'ядунів Шелюжка, Charissa sheljuzhkoi (Schawerda, 1924) і Tshimganitia sheljuzhkoi[sv] Wehrli, 1935
- синявець Філліс Шелюжка, Agrodiaetus phyllis sheljuzhkoi Forster, 1960
- древоточець Cossulus sheljuzhkoi[en] (Zukovski, 1936)
- синявець Polyommatus vanensis sheljuzhkoi Forster, 1960
- совка Шелюжка Scotocampa sheljuzhkoi Gyulai & Ronkai, 2002
- очняк Шелюжка Hyponephele sheljuzhkoi Samodurov & Tschikolovez, 1996[8][9]
- очняк Erebia iranica sheljuzhkoi
- бражник Hyles nicaea sheljuzhkoi (Dublitzky, 1928)[10]
Також було названо два види риб:
- Epiplatys chaperi sheljuzhkoi[11]
- Афронандус Шелюжка (Meinken, 1954)[12].
Спогади Тимофеєва-Ресовського
У будинку Шелюжків своє дитинство (1908–1914) проводив видатний російський генетик Микола Тимофєєв-Ресовський. Він згадував про Льва і Андрія Шелюжків:[13]
У Києві ми жили на Великій Житомирській, 8 в будинку, що належав такому цукровому мільйонеру Шелюжку. Як мільйонер він був мені відверто нецікавий, але ми були великими друзями, попри те, що він був, напевне, рази в чотири старший. Він був власником знаменитої розвідні Шелюжка в Києві на Львівській вулиці. Поруч із риборозвіднею Андрія Івановича Шелюжка на Львівській, 45 знаходилось також київське відділення Товариства любителів рослин і акваріумів, секцію акваріумів якого очолював Л. А. Шелюжко, син цукрозаводчика. Оригінальний текст (рос.) В Киеве мы жили на Большой Житомирской, 8, в доме, принадлежавшем такому сахарному миллионеру Шелюжко. Как, миллионер он был мне совершенно неинтересен, но мы были большими друзьями, несмотря на то, что он был, наверное, раза в четыре старше. Он был владельцем знаменитой разводни Шелюжки в Киеве на Львовской улице. Рядом с рыборазводней Андрея Ивановича Шелюжко на Львовской, 45 находилось также киевское отделение Общества любителей растений и аквариумов, секцию аквариумов которого возглавлял Л.А. Шелюжко, сын сахарозаводчика.
|
Цікаві факти
Будівлю риборозвідні Шелюжків на вулиці Січових Стрільців у 30-ті роки XX століття передали Українському науково-дослідному інституту рибного господарства. У 1950-х роках тут знову стали розводити екзотичних риб, які продавали в єдиному тоді зоомагазині. У міській садибі Шелюжків зараз знаходиться Держкомітет рибного господарства. На будинку вказано, що саме тут знаходилася перша вітчизняна риборозвідня, але ім'я Шелюжка не згадується.
Список метеликів, описаних Шелюжком
Систематик живої природи | |
---|---|
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Sheljuzhko». |
Бібліографія
Роботи з акваріумістики
- Л. А. Шелюжко. Редкие рыбы аквариума (Serrasalmo rhombeus) — В., 1911, 35.
- Л. А. Шелюжко. Каталог первой русской рыборазводни. — Киев: [б. и.], 1912 — N 3. — 56 с. — б.ц.
- Л. А. Шелюжко. Каталог первой русской рыборазводни. — Киев: [б. и.], 1912 — N 4. — 32 с. — 0.03 р.
- Л. А. Шелюжко. Семейство зубатых карпов. I часть. Икромечущие (Oviparae). Г. Киев.
- Л. Шелюжко. Сомовые рыбы и их содержание в аквариуме (Ж., 1908, 69, 104 и 162).
- Л. А. Шелюжко. Belonesox belizanus (В., 1911, 3).
- Л. Шелюжко. Мои четырезубцы (В., 1911, 241).
Наукові праці з ентомології
Див. також
Примітки
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Корнєєв, В.О. (2011). Листи Л. А. Шелюжка до А. В. Ксєнжопольського 1917–1918 рр. Українська ентомофауністика. 2 (1): 25—32.
- Некрутенко Ю. П.; Чиколовець, В. В. (2005), Нарис історії дослідження денних метеликів України, Денні метелики України, Київ: Вид-во Раєвського, с. 191—201
- В. Форстер (1971). Leo Sheljuzhko. 1890 — 1969 (PDF). Nachrichten der Bayerischen Entomologen. 5: 81—86. Архів оригіналу (PDF) за 4 січня 2014.
- Н. Ф. Золотницкий «Аквариум любителя» — 1885, переизд. 1994
- Biljaschivs'kij, M. M. (2004). Leo A. and Andryi I. Sheljuzhko the Creators of the Lepidoptera Collection of the Zoological Museum of Kyjv Taras Shevchenko National University. New Facts for their Biographies. Praci Zool. muz. KNUT. Schevtsch: 27—43.
- Біографія Шелюжка на сайті «Бабочки Кавказа» [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |