J-pop
J-pop або джей-поп (часто стилізований як J-POP; яп. ジェイポップ) — узагальнювальний термін для класифікації японської популярної музики, скорочено від англ. «Japanese pop». Іноді термін вживають і для рок-музики Японії, але для неї в основному використовується інший термін J-Rock. Через це багато рок-виконавців (не важких напрямків) з Японії зараховують частину своєї творчості до J-pop.
| J-pop | |
|---|---|
| Стилістичні походження | |
| Походження | початок 1980-х, Японія |
| Типові інструменти | |
| Споріднені жанри | |
| J-rock | |
| Інші теми | |
| K-pop, Q-pop, C-pop | |
Історія
1920–1960-ті роки
У період Тайсе першим популярним жанром музики була руюкора (перед тим як розділитися на енку та поппусу)[1][2]. У цей час західні до Японії періоду Мейдзі були завезені західномузичні стилі та інструменти, що стали швидко популярними. Під впливом західних жанрів, таких як джаз і блюз, у ryūkōka стави використовувати такі інструменти як скрипка, губна гармошка і гітара. Однак пісні були написані з використанням традиційної японської пентатоніки. У 1930-х роки Ічіро Фудзіяма за допомогою мікрофона записав перші популярні пісні[3][4].
Також помітну роль у музичній культурі зіграв Хатторі Реїті. Він написав декілька пісень, що спричинили післявоєнний джазовий бум. Одна з його ранніх пісень «Прощальний блюз» (яп. 別れのブルース, 1937) для Норіко Авая, яка пізніше утвердилась популярною співачкою та королевою блюзу в Японії, була хітом[5] Через тиск імперської армії джаз занепав. Хатторі, який до кінця війни залишився в Шанхаї, написав хітові пісні для Сідзуко Касагі (Tokyo Boogie-Woogie), Ічіро Фудзіяма (Aoi Sanmyaku). Згодом його стали називати «батьком японського поппусу». У часи американської окупації, японська культура збагатилася західними музичними стилями, переважно за допомогою радіо Far East Network, де звучал пісні жанрів бугі-вугі, мамба, блюз, кантрі. Популярність західної музики збільшувалась, а на пісні почали виконувалися кавери: «Tennessee Waltz» у виконанні Чіемі Ері, «Omatsuri Mambo» — Хібарі Місора, «Till I Waltz Again with You» — Ідзумі Юкімура. Японію стали відвідувати відомі американські музиканти і гурти, включаючи JATP[en] і Луї Армстронг. У середині 1950-х років найпопулярнішою джазовою піснею була «Jazz Kissa»[6]. Джаз справив великий вплив на японську поп-культуру, хоча традиційний джаз так і не став основним жанром музики в Японії[7]. У кінці 1950-х і на початку 1960-х років популярними жанрами стали кайо і енка[8].
Також вважають, що на різноманітність жанрів сучасного J-pop вплинули китайські іммігранти, що тікали зі Шанхая в часи комуністичної влади та співпрацювали з американськими окупантами. У 1949 році, після створення Китайської Народної Республіки, комуністи спочатку засудили поп-музику (китайську, відому як Mandopop; та західну) як декадентську музику та упродовж десятиліть пропангували китайські революційні пісні[9]. Незадоволені цією політикою, деякі музиканти утекли до британських колоній та на Гонконг[10]. Також, декілька музикантів вирушили до Японії, де стали членами Far East Network і співпрацювали з американськими солдатами для поширення західних жанрів музики. У кінцевому результаті це призвело до створення сучасної японської попмузики, знаної як kayōkyoku.
| Цей розділ статті ще не написано. |
Відомі виконавці
Галерея
Berryz Kobo
Morning Musume
Див. також
Примітки
Посилання
- Oricon [Архівовано 1 лютого 2010 у WebCite] (яп.)
- Recording Industry of Japan [Архівовано 19 лютого 2012 у WebCite] (яп.)
 | Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
