Штефан Августин Омелянович

Народився 11 січня 1893 у селі Порошково (тепер Перечинський район Закарпатської області) у сім'їсвященика Омеляна Штефана.

Теологічну освіту здобув в Ужгороді, філософську в Будапешті у 1917 році. Працював викладачем учительської семінарії та реальної гімназії в Ужгороді протягом 1917—1921 років.

У жовтні 1918 p. вів переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об'єднання Закарпаття з Галичиною. 18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини, де було обрано Сигітську Народну Раду (також мали слово Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків^[1]). Учасник Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919 р., який вирішив об'єднати Закарпаття з Україною і заснував Центральну Українську (Руську) Народну Раду Закарпаття, (членом президії якої був до березневих подій 1939 р.).

Августин Штефан був співзасновником «Просвіти», головою Народнопросвітної Ради м. Мукачева (1925 — 38), співзасновником Учительської Громади (1929) та її останнім головою (1938 — 39).

Працював також редактором тижневика «Русинъ», а потім щоденника «Русинъ» в Ужгороді (1921 — 23), співредактор журналу «Підкарпатська Русь» (1924 — 38), «Учительський Голос» (1930 — 39) та тижневика української фракції аграрної партії «Земля і Воля» (1934 — 38).

Був засновником і директором Торгової Академії в Мукачеві (1922 — 38), яку після угорської окупації було евакуйовано до Братислави.

Урядовець Карпатської України

З жовтня 1938 до березня 1939 р. — начальник міністерства шкільництва Карпатської України. На першому засіданні Сойму Карпатської України обраний Головою Сойму. За його кандидатуру проголосувало 20 із 22 депутатів парламенту.

На еміграції

Працював директором Української гімназії в Модржанах біля Праги (1940 — 45), з якою евакуювався до Аугсбургу (Німеччина), де був її директором (1945 — 49).

У 1949 році емігрував до США, де став викладачем у жіночій Академії у Стемфорді (1949 — 69).У 1978 — 85 pp. був заступником голови Уряду УНР в екзилі.

Від 1969 р. жив у Філадельфії.

Помер уранці^[2] 4 вересня 1986^[3], похований на українському цвинтарі св. Духа в Гемптонбургу, Нью-Йорк.

• автор шкільних підручників з математики,
• співавтор першої на Закарпатті граматики української мови фонетичним правописом (1931);
• «From Carpatho-Ruthenia to Carpatho-Ukraine» (1969),
• «За правду і волю: спомини і дещо з історії Карп. України» (т. 1, 1973; т. 2, 1981),
• «Августин Волошин — Президент Карпатської України» (1977)

Вулицю на честь Августина Штефана названо у середмісті Мукачева.Також вулиця є в Ужгороді.

Меморіальна дошка є у рідному селі Порошково.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Віднянський С. Штефан Августин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 662. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• † бл. п. проф. Августин Штефан // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 175 (13 вересня). — С. 3.

• Штефан Августин Омелянович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.335-337
• Августин Штефан