Алан Гігер

Алан Гігер
Alan Jay Heeger
Народився	22 січня 1936[…] (88 років); Су-Сіті, Айова, США
Місце проживання	Акрон (Айова); Омаха; Су-Сіті; Каліфорнія
Країна	США
Діяльність	фізик, хімік, інженер, викладач університету
Alma mater	університет Небраски
Галузь	фізика, хімія
Заклад	Пенсільванський університет; Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі; Університет Юти; Женевський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Alan M. Portisd
Аспіранти, докторанти	Yung Woo Parkd; Lee Kwang-heed
Членство	Національна академія наук США; Китайська академія наук; Національна інженерна академія США; Американське фізичне товариство
Відомий завдяки:	розробив методи отримання електропровідних полімерів
Діти	David Heegerd
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Нобелівська премія з хімії (2000) Премія Бальцана (1995) Премія Олівера Баклі (1983) honorary doctor of the University of Alicanted медаль Джона Скотта (1989) золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (2007) член Американського фізичного товариства[d] член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2011)
	Алан Гігер у Вікісховищі

Алан Гігер (англ. Alan J. Heeger; нар. 22 січня 1936, Су-Сіті, Айова, США) — американський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (2000, спільно з А. Макдіармід і Х. Сіракава).

Закінчив університет Небраски (бакалавр, 1957) і Каліфорнійський університет в Берклі (доктор філософії, 1961). У 1962—1982 працював в Пенсільванському університеті. З 1982 — професор фізики в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, в 1982—1999 директор Інституту полімерів і органічних матеріалів. З 1999 одночасно працює в різних комерційних компаніях.

Спільно з Аланом Макдіармідом і Хідекі Сіракава розробив методи отримання органічних полімерних матеріалів, електропровідність яких порівнянна з електропровідністю металів.

Примітки

↑ Alan J. Heeger — 2002.

↑ Alan Heeger Facts — Nobel Foundation.

↑ Semiconducting and Metallic Polymers: The Fourth Generation of Polymeric Materials (Nobel Lecture) — 2001.

↑ TWO NOBEL PRIZE WINNERS FROM UC SANTA BARBARA _x000B_CREDIT INTERDISCIPLINARY NATURE OF THE UNIVERSITY — University of California, Santa Barbara, 2000.

↑ https://engineering.ucsb.edu/people/alan-j-heeger

↑ NNDB — 2002.

Література

Зеленін К. М., Ноздрачов А. Д., Поляков Є. Л. Нобелівські премії з хімії за 100 років. — СПб.: Гуманістики, 2003. 872 с.
Shirakawa H., McDiarmid A., Heeger A. Twenty-five Years of Conducting Polymers. / / Chem. Commun. 2003. P. 1-4.

Посилання

Сторінка Алана Хігер на сайті Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (англ.)
Автобіографія Алана Хігер на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 7 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
Алан Хігер — біографія ^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1]

[2]

[4]

[5]

[6]

[7]

Алан Гігер
Alan Jay Heeger

Народився	22 січня 1936(1936-01-22)^[1]^[2]^[…] (88 років) Су-Сіті, Айова, США^[4]^[5]
Місце проживання	Акрон (Айова) Омаха Су-Сіті Каліфорнія
Країна	США
Діяльність	фізик, хімік, інженер, викладач університету
Alma mater	університет Небраски
Галузь	фізика, хімія
Заклад	Пенсільванський університет Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі^[6] Університет Юти Женевський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Alan M. Portis^d
Аспіранти, докторанти	Yung Woo Park^d Lee Kwang-hee^d
Членство	Національна академія наук США Китайська академія наук Національна інженерна академія США Американське фізичне товариство^[7]
Відомий завдяки:	розробив методи отримання електропровідних полімерів
Діти	David Heeger^d
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Нобелівська премія з хімії (2000) Премія Бальцана (1995) Премія Олівера Баклі (1983) honorary doctor of the University of Alicante^d медаль Джона Скотта (1989) золота медаль Вищої ради з наукових досліджень^d (2007) член Американського фізичного товариства^[d] член Американської асоціації сприяння розвитку науки^d (2011)
Алан Гігер у Вікісховищі