Апельсин
Апельси́н[1][2][3][4] або помаранча, помаранч, померанець[5][6](Citrus sinensis) — вічнозелене дерево висотою до 7-12 м роду цитрус (Citrus) родини рутових (Rutaceae), невідоме у дикому вигляді, та його плоди. Батьківщина — Індія та Південно-Східна Азія.
| Апельсин | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цитрус (Citrus) |
| Вид: | Апельсин (C. × sinensis) |
| Біноміальна назва | |
| Citrus × sinensis | |
Слово «апельсин» походить з голландської мови; нід. appelsien (нині частіше вживається форма sinaasappel), як і нім. Apfelsine, є калькою з фр. pomme de Chine (буквально — «яблуко з Китаю»; тепер ця назва у французькій витіснена словом orange, що стало власним ім'ям фрукту англійською, а саме, зазвичай, "sweet orange" або просто "orange")[7].
Слово померанча походить від чеського pomeranč/, словацького pomaranč або польського pomarańcza, які всі походять від французького pomme d'orange.[8]
Історія
Вперше згадується у китайській літературі у 314 році до н.е. [9]
Ботанічний опис
Тепло- та вологолюбна рослина, вирощується в тропіках та субтропіках. Має круглу компактну крону. Листя з округлою основою і загостреною верхівкою. Квіти білі, ароматні, з великою кількістю нектару, запилюються комахами, а в Центральній Америці ще й колібрі. Плоди кулясті або овальні, іноді з зачатковим плодом на верхівці; забарвлення від світло-жовтого до майже червоного; соковиті, кисло-солодкі плоди містять цукри (до 9 %), лимонну кислоту (до 2,5 %), вітаміни А, В і С; використовуються свіжими і переробленими (соки, варення, джем, цукати). Іноді утворюються партенокарпічні плоди, які дозрівають неодночасно. Зі шкірки отримують ефірні олії.
Помологічні групи
Розрізняють 4 помологічні групи сортів:
- звичайні — плоди з жовтою м'якоттю, багатонасіннєві;
- пупкові — з оранжевою м'якоттю, другим зачатковим плодиком, відрізняються партенокарпією;
- корольки — з криваво-червоною м'якоттю, невеликі, дуже солодкі;
- яфські — великі плоди з товстою горбкуватою шкіркою, дуже солодкі і соковиті. Із шкірки добувають ефірну апельсинову олію (до 2 %). Доросле дерево дає до 300—500 і більше плодів.
Численні сорти апельсина людина культивує вже понад 4 тисяч років, в Європі — з 15 століття, на Чорноморському узбережжі Кавказу — з 11 століття. Промислова культура апельсина розвинута в Італії, Іспанії, США, Греції та в інших країнах.
Відомо багато гібридних форм апельсина — тангори, цитранжі, цитрангори та інші.
До апельсина близький інший вид — померанець (помаранча, помаранч), який також називають кислим або гірким апельсином.
Деякі сорти
- Шамуті[en] — вегетативно розмножувана переклінальна химера сорту 'Beledi'. Відомий з XIX ст.. Інтродукований до США[10]. Наприкінці XX ст. описано випадки розхимерювання[11].
Галерея
Дерева на вулиці в Марокко
Корольки з Сицилії
Червоний апельсин (плід на початку зростання)
Квітка апельсина
Переробка апельсинів на сік в Ізраїлі.
.jpg)
Апельсини в мистецтві
Франсуа Буше. «Мадам Помпадур на тлі з апельсиновим деревом»
Геральдичне дерево родини Оранських-Нассау, 1874 рік
Імітація апельсинового дерева в парку під снігом
Декор станції метро, Лісабон.
Франсіско де Сурбаран, натюрморт «Лимони, апельсини, троянда», Музей Нортона Саймона.
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ : ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8.
Посилання
- Апельсин // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 42. — ISBN 5-88500-055-7.
- Помаранча // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1433–1434. — 1000 екз.
 | Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
